Слово Отців на 9-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт 14, 22-34). Ісус іде водою до переляканих учнів

У дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про бурю на морі і про те, як Ісус іде по воді до переляканих учнів (Мт 14,22-34).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

Переконливе духовне значення слів Ісуса

Для того щоб зрозуміти значення даної події, потрібно звернути увагу на час. Той факт, що є вечір, означає самотність Ісуса в хвилині Його терпіння, коли інші віддалилися від Нього через панічний страх. Той факт, що Ісус спонукає своїх учнів увійти до човна й переплисти на інший бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ, і відпустивши його, пішов на гору, означає, що Він наказує їм перебувати в Церкві і перепливати море, тобто світ, аж до часу, коли Він, повертаючись у своїй славі, сам дасть спасіння всьому народу і побудує царство Ізраїля. Звільнить його від його гріхів і, раз звільнивши чи радше допустивши до царства небес, воздасть благодарення Богу, своєму Отцеві, і засяде в Його славі і в Його величі.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Матея 14,13.

_________________________________________________________________________ 

На горі

Для чого Ісус виходить на гору? Аби навчити нас, що коли потрібно молитися до Бога, доброю є пустиня і самотність. Тому Ісус постійно відходить в самотні місця і там часто цілу ніч проводить в молитві, навчаючи нас, щоб ми шукали для молитви спокійного часу і спокійного місця. Місце пустинне (віддаленість) є матір’ю спокою, тишею, пристанню, яка визволяє нас від всякої метушні.

Святитель Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 50,1.

_________________________________________________________________________

24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

В кілька миль на відстані від землі

Ісус вийшов на гору, натомість учні знову були стривожені хвилями і переносили бурю як попереднім разом (пор. Мт 8,23-27). Але тоді переживали це, перебуваючи разом з Ним у човні, тепер однак були самі. Він buria na mori 3поступово і потрохи провадить їх та приготовляє до чогось більшого, щоб все мужньо переносили. Тому, першого разу, коли вони знаходилися в небезпеці, Він перебував разом з ними, але спав, однак був готовий негайно їм допомогти. Натомість тепер, щоб спонукати їх до більшої витривалості, не робить цього, але віддаляється і залишає їх, дозволяє, щоб зірвалася буря посеред моря, так, щоб вони не мали жодної надії на порятунок, і протягом цілої ночі тримає їх у володінні хвиль, щоб зрушити, як вважаю, їхні затверділі серця. Таким є страх, що його буря і ніч спричиняють.

Разом зі скрухою вселяє в них більше прагнення за Ним та постійну пам’ять про Нього. Тому, власне, не відразу до них прибув. О четвертій сторожі ночі прийшов до них, ступаючи морем. Вчить їх, щоб не відразу шукали порятунку від дошкульних нещасть, але мужньо переносили те, що їх спіткає. Властиво, коли очікували визволення від небезпеки, збільшився натомість страх.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 50,1.

_________________________________________________________________________

Супротивний вітер

Тим часом човен, що перевозить учнів, тобто Церкву, кидає і трясе буря нещасть та не вщухає супротивний вітер, тобто диявол, який йому buria na mori 6опирається і намагається перешкодити, щоб дійти до спокійної і тихої пристані. Однак сильнішим є Той, Хто заступається за нами. Адже серед цих наших бур, що нас терзають, Він, ідучи навпроти нас, вселяє в нас довір’я та потішає нас. Коли нас непокоять бурі, вважаймо лише, щоб не вийти з човна і не кинутися в море. В дійсності, однак, навіть коли човен є уражений, все ж таки, він є зажди човном. Лише він везе учнів і приймає Христа. Правда, він зазнає небезпек на морі, але і без нього наступає загибель. Перебувай однак стійко в човні і молися Богові. Часто не приводять до жодного результату ніякі старання і безуспішними стають всякі намагання керманича, а часто й всі підняті паруси можуть принести ще більше небезпеки, ніж користі; коли не можна більше покладатися на жодну допомогу та людські сили, пасажирам не залишається нічого іншого, як посилити молити та благати Божої допомоги. Той, Який дає морякам можливість доплисти до пристані, залишить може власну Церкву, щоб не допровадити її до спокою і тиші?

Августин, Бесіда 75,4.

_________________________________________________________________________

Чотири сторожі в історії об’явлення

В міжчасі, вітер і море кидали учнів зі сторони в сторону, і трясли ними усі хвилювання і тривоги світу, викликані проти них нечистими духами. Але о четвертій сторожі Господь прийшов: четвертий раз тобто Він повернеться до Церкви, яка скитається та терпить невдачі. Вираз «четверта сторожа ночі» означає число поетапної Його турботи і піклування. Першою сторожею був Закон, другою пророки, третьою Його пришестя у тілі, четвертою нарешті буде Його славне повернення. Але Він знайде Церкву втомлену і оточену духом Антихриста і всіма тривогами світу. Прийде в найбільший момент тривоги і випробування. І тому що світ Антихриста робитиме їх неспокійними перед кожним новим видом спокуси, вони боятимуться також приходу Господа, страхаючись фальшивих зображень дійсності і лицемірства, що проникають у погляд. Але Господь, Який є добрий, негайно говоритиме до них, прожене страх і скаже: Це – я, розсіваючи через віру у свій прихід страх загрозливої невдачі.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Матея 14,14.

_________________________________________________________________________

Духовне значення чотирьох сторож ночі

Мусимо звернути увагу на те, щоб знати, що означає четверта сторожа ночі, під час якої Господь прийде на допомогу учням, які знаходяться в небезпеці через бурхливе море. Зауважмо, як перечислюються чотири сторожі. Перша сторожа ночі – це період від часів Адама до Ноя. Друга сторожа обіймає роки від Ноя до Мойсея; під час цієї сторожі був даний дар Закону. Третя сторожа – це період від часу Мойсея до приходу Господа і Спасителя. Говориться, що під час цих трьох сторож Господь, перше ніж об’явитися в людському тілі, захищає намети своїх святих, обороняючи їх від підступів ворогів, одним словом, від диявола і його злих ангелів, які від початку світу ніколи не переставали робити підступи на праведних, які прагнули спасіння. Вартові – якими потім послуговуватиметься Господь – це вірні ангели. Ось праведні захищені Господом в першій сторожі: Авель, Сет, Енос, Енох, Матусаїл, Ной. В другій: Авраам, Мелхіседек, Ісаак, Яків, Йосиф єврей. В третій: Мойсей, Арон, Ісус Навин і потім всі інші праведники і пророки. В четвертій сторожі потрібно розпізнати наш час, коли то Син Божий вдостоївся народитися і терпіти у смертному тілі. Це є час, в якому Господь передвіщає своїм учням і своїй Церкві сторожу вічну; після свого воскресіння дійсно запевняє їх: Я буду з вами аж до кінця віку.

Хромацій з Аквілеї, Коментар на Євангеліє від Матея 52,5.

_____________

Хромацій (407 р.) – латиномовний древньохристиянський письменник, який жив наприкінці четвертого століття. Народився в місті Аквілеї, що на півночі Італії. В 387 році став єпископом міста Аквілеї (387-407). Відомо про його близькі стосунки з Єронімом, Августином, Амброзієм і Руфином, які з ним переписувалися і присвячували йому деякі зі своїх творів. Хромацій був знайомий з Йоаном Золотоустим і також переписувався з ним. Пізніше Хромацій захищав його перед імператором Аркадієм. З творів Хромація збереглися 25 бесід на Євангеліє від Матея, трактат про 8 євангельських блаженств  і 31 гомілія, які було зокрема недавно відкрито.

 _________________________________________________________________________

26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку.
27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!»

То привид!

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Завжди так чинить: коли має визволити їх від небезпеки, в той час також посилає інші, тяжчі і страшніші, що також і тоді сталося. Окрім бурі, також Його поява лякає їх не менше від бурі. Однак не розвіяв темряву, ані сам не об’явився відразу, в такий спосіб приготовляючи їх, як я сказав, бути готовими до такого виду страху і навчаючи їх, щоб були сильні.

Святитель Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 50,1.

 _________________________________________________________________________

28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!»

Палаюча віра Петра

При кожній нагоді Петро виявляє палаючу віру. Коли Господь запитує учнів, що говорять про Нього люди, він визнає, що Ісус є Сином Божим. Коли Господь йшов на страждання, він намагається перешкодити Йому; і також, якщо помиляється в сутності, не помиляється в любові, тому, що не хоче, щоб помер Той, Кого він незадовго перед тим визнав Сином Божим. Перший серед перших виходить на гору разом із Спасителем, і є сам, який йде за Ним у стражданнях. Навіть коли падає, через непередбачений страх, у гріх, зрікаючись Його, негайно однак омиває свою провину проливаючи гіркі сльози. Після страждань, коли учні перебувають на Генезаретському озері і ловлять рибу, і коли Господь стоїть на березі, і коли інші помало наближаються до берега, на човні, він, не допускаючи втрати часу, стиснувши одяг з усієї сили, негайно пустився по хвилях. З тою самою палаючою вірою, як завжди, також і тепер, в той час, коли інші мовчать, вірує, що може вчинити завдяки Вчителю те, що Вчитель може робити завдяки своїй власній природі. Повели мені підійти водою до тебе, – каже. Тобто: Ти повели і негайно води стануть твердими, в той час, як тіло моє стане легке, яке з своєї природи є важким.

Єронім, Коментар на Матея 2,14,28.

 _________________________________________________________________________

29. «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса.

Петро вийшов з човна

Чому Христос на це позволив? Якщо б сказав: «Не можеш», – Петро, будучи запопадливим, спротивився б. Тому, на всякий випадок, повчає його, щоб він був у майбутньому розважливіший. Але він і так не стримується; вийшовши з човна, почав потопати, тому що перелякався. Потоп спричинили зрушені хвилі, страх однак появився через вітер. Йоан описує ту саму подію і каже: Хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували (Йо 6,21). У той спосіб, що коли вони наближалися до берега, Господь ввійшов до човна. Петро однак, зійшовши з човна, пішов до Нього, радіючи не стільки з того, що йде по воді, як з того, що йде до Нього. І подолавши більші перешкоди, зазнав небезпеки від менших перешкод, тобто страх в нього з’явився від бурхливого вітру, а не від моря. Такою є людська природа: часто спроможна на великі речі, однак у малих зазнає невдачі.

Святитель Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 50,2.

 _________________________________________________________________________

30 Але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»

Петро починає потопати

Те, що Петро між усіма тими, що знаходилися у човні, відважується відповісти і просить, щоб Господь повелів йому йти по воді до Нього назустріч, вказує на готовність його серця на момент страждання; і сам, ідучи Йому назустріч і слідуючи слідами Господа, незважаючи на небезпеки світу, подібні до тих, що на морі, слідує за Ним з тою самою силою, нехтуючи небезпекою смерті. Однак те, що він був опанований страхом, показує його слабкість в майбутніх випробуваннях. Хоча він відважився йти по воді, однак відразу ж почав потопати. Слабкість тіла і страх смерті приведуть його до наслідків неминучого відречення. Але він починає кричати і просить Господа врятувати його. Цей крик є стогоном його каяття. Покаявся тоді, коли Господь ще не страждав і отримає у свій час прощення за своє відречення, тому що Христос терпітиме згодом за відкуплення цілого людства.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Матея 14,15.

_________________________________________________________________________
31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре; чого засумнівався?»

Ісус тримає за руку Петра

Господа, однак, не зваблює людська похвала, тоді як люди в Церкві турбуються про славу і людські почесті та майже-майже потопають; саме buria na mori 5через це Петро затривожився в морі, наляканий великою силою бурі. Хто насправді не страхається цих слів: Ті, які називають вас щасливими, зводять вас з дороги і плутають стежки ваших ніг. І тому що душа є зайнята в боротьбі проти жаги отримання людської слави, є добре, коли в таких небезпеках прибігаємо зі страхом до звернень в молитвах і благаннях, які відганяють чарівні спокуси похвал, і не зазнаємо тоді небезпеки, щоб тремтіти і потопати під тягарем звинувачень. Серед бурі Петро, переляканий, викрикує: Господи, рятуй мене! Господь простягає йому руку, хоч і дорікає, кажучи: Маловіре, чого засумнівався? Тобто, чому дивлячись прямо на Того, Кого ти пробував досягти, ти не пишався лише тим фактом, що ти є навпроти Господа? Проте витягує з хвиль моря і не дозволяє загинути тóму, хто визнав свою слабкість і благав Його допомоги.

Августин, Бесіда 75,10.

 _________________________________________________________________________

32 І як увійшли до човна, вітер ущух.
33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»
34 І перепливши, прибули в землю генезаретську.

Мир повернувся

Після того, як Господь увійшов до човна, вітер і море заспокоїлись: це означає мир і спокій Церкви, вічної після Його славного повернення. І тому, що тоді Він прийде, відкрито об’являючись, всі справедливо зачудовані вигукнуть: Ти є справді Син Божий. Тоді в дійсності наступить виразне і привселюдне визнання зі сторони усіх, що Син Божий, більше не в людському тілі, але в небесній славі, приносить Церкві мир.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Матея 14,18.

Назад