Слово Отців на 8-му неділю по Зісланні Святого Духа (Мт 14, 14-22). Перше чудесне помноження хлібів

У восьму неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про перше чудесне помноження хлібів (Мт 14,14-22).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

14. А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

Народ потребує Христа

Прив’язаний до Нього народ не залишає Його, а йде слідом за Ним; і пригода з Йоаном не лякала їх. Така прив’язаність! Така любов! Так, вона все перемагає і усуває труднощі.

За це народ і отримав незабаром нагороду. А вийшовши Ісус, – продовжує євангелист, –побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих (Мт 14,14). Хоч їхня ревність була великою, але Христові благодіяння перевищували ціну всякого старання. Тому євангелист подає як причину зцілень в даному випадку особливу милість. Христос всіх зціляє і не питає тут про віру, тому що зцілені показують свою віру вже тим самим, що прийшли до Ісуса, залишили міста, ревно шукали Його і не залишали, коли навіть примушував їх до того голод. Христос має намір дати їм їжу. Але сам не починає цього, а очікує, коли вони звернуться до нього з проханням, усюди, як я вже говорив, зберігаючи правило: не приступати до звершення чуд як лише на прохання. Але чому ж ніхто з народу не підійшов і не попросив Його про це? Вони безмірно Його поважали і бажанням бути при Ньому переборювали в собі почуття голоду. Але й учні Його не підійшли і не сказали: «Нагодуй їх». Не зробили цього, бо ще були недосконалі.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,1.

_________________________________________________________________________

15. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи».
16. А Ісус сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти».

Ви дайте

І хоча Христос зцілив спершу багатьох недужих, однак учні, бачачи те, не очікували чуда над хлібами. Ще такі були вони тоді недосконалі! Ти ж зауваж мудрість Учителя, як прямо Він веде їх до віри. Не сказав відразу: «Я нагодую їх»; цьому вони не скоро б повірили. А Ісус, – говорить євангелист, – сказав їм, – що ж саме? Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти (Мт 14,16). Не сказав: «Я дам», але: «Ви дайте». Вони ще вважали Його простою людиною. Навіть і після цього вони не піднеслися вище у своєму розумінні, навпаки, відповідають як простій людині, кажучи: Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби (Мт 14,17). Тому і євангелист Марко говорить, що сказаного вони ще не розуміли, тому що серце їхнє було нечуйне (Мк 6,52). Отже, оскільки вони ще плазували по землі, то Господь сам починає діяти, кажучи:Принесіть мені їх сюди (Мт 14,18).

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,1.

_________________________________________________________________________

Відпустити людей?

Давайте ретельно дослідимо, що означає відпусти людей. Одні, які йшли за Христом, були одержимі злими духами і просили про зцілення, а інші шукали зцілення від хвороб. Отже, оскільки учні знали, що лише одним своїм помахом Він може виконати бажання страждаючих, вони кажуть: Відпусти їх. Вони не роблять це лише з огляду на те, що вважали час Ісуса надто дорогоцінним, оскільки вже настав вечір, але з любові до народу, немов би вправляючись вже в пастирській науці і приступаючи до піклування про народи.

Кирило Олександрійський, Фрагменти 175.

_________________________________________________________________________

17. Вони ж мовлять до нього: «Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби»

П’ять хлібів – п’ять Книг Закону (П’ятикнижжя)

Коли ж учні порадили Йому послати натовпи людей у найближчі поселення, щоб купити їжу, Він сказав: Не треба їм йти, – показавши цим, що людям, яких Він зцілив їжею вчення – вчення, яке не продається, – немає потреби повертатися до Юдеї купувати їжу. Тоді Він наказав апостолам дати їм їсти.

Хіба Ісус не знав, що не має їм що дати? Хіба не знав Той, Хто міг читати їхні думки, що учні в своїх руках мають невелику кількість їжі? Тут ми повинні пояснити це через образи. Ще не було дано апостолам приймати і роздавати хліб небесний на поживу життя вічного. Але їхня відповідь припускає духовне тлумачення. Отже, вони відповіли, що у них тільки п’ять хлібів і дві риби, що означає, що до цього часу вони залежали від п’яти хлібів – тобто п’яти книг Закону, і живилися двома рибами – тобто проповіддю пророків і Йоана. Бо в ділах закону було життя, яке виходить також і від хліба, а проповідь Йоана і пророків була силою води (хрещення), що відновила надію людського життя. Апостоли і запропонували все це спочатку, бо так вони це тоді розуміли. Тут показується, як від них починається проповідь Євангелія, яке мале на початку зросте до величезної сили.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 14,10.

 _________________________________________________________________________

18. Тоді він каже: «Принесіть мені їх сюди».

Насичення світу в пустинному місці

І каже: Принесіть мені їх сюди (Мт 14,18). Хоч місце це пустинне, але тут є Той, Хто живить всесвіт; хоч час вже пізній, але з вами розмовляє Той, Хто не підлягає часу. Йоан згадує і про те, що хліби були ячмінні (пор. Йо 6,9), і не без підстав говорить про це, а з наміром навчити, щоб ми не розкошували дорогими стравами. Така була трапеза і у пророків.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,1.

_________________________________________________________________________

19. І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.

Євангельська їжа

Взявши хліб і рибу, Господь споглянув на небо, потім поблагословив і розламав їх, віддаючи хвалу Отцеві, бо після часу Закону і Пророків Йому самому належало незабаром стати євангельською їжею. Потім звелів людям посідати на траву, але не лягати на неї: народ не є більше лежачим на землі, але опертим на Закон, і кожен немов би мав плоди діл своїх підстілкою для себе, подібно як трава на землі.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 4,11.

_________________________________________________________________________

Підвів очі до неба

Вони отримали повеління улаштуватися на траві або – за переданням іншого євангелиста, – на землі, по п’ятдесят і по сто (пор. Лк 9,14), щоб, зневаживши плоть свою та блиск її і приборкавши під ноги похоті світу цього, немовби зів’ялу траву, за посередництвом покаяння, символічно відображеного в числі п’ятдесят, могли піднестися до досконалої вершини стократного числа (тобто принесли стократний плід, символ досконалості).

Ісус споглянув на небо, щоб навчити їх тримати погляд зверненим до неба. Він потім взяв у руки п’ять хлібів і двох рибок, розламав хліб і дав учням. Ламаючи хліби, Він робить їх розсадниками їжі – якщо би хліб залишився цілим і не був розламаний та розділений на шматки, вони не змогли б нагодувати натовпи чоловіків, жінок і дітей. Таким чином розламуються Закон і Пророки та поділяються на шматки, явними стають таїнства, отже те, що не насичувало безліч людей у своєму цілісному і недоторканому стані, тепер, будучи розділеним, насичує безліч народів.

Єронім, Коментар на Євангеліє від Матея 2,14,9.

_________________________________________________________________________

Переломив, дав хліби учням

Отже, Господь для того обрав таке місце, дав не більше, як хліби і рибу, запропонував усім одну спільну їжу і нікому не приділив більше від іншого, щоб навчити смиренномудрості, стриманості, любові, та щоб ми всі однаково були налаштовані один до одного і все вважали спільним.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,3.

_________________________________________________________________________

20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

Всі наситилися

Хліби були передані апостолам, тому що через них було належно дати дари Божої благодаті. Народ же отримує п’ять хлібів та дві риби і насичується ними, а залишених куснів, після того як всі наїлися досита, вистачило на дванадцять повних кошів. Словом Божим, що походить від Закону і Пророків, було насичено безліч людей; щедрість Божественної сили, призначена для поган з цієї вічної трапези, передана дванадцятьом апостолам.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 4,11.

_________________________________________________________________________

Дванадцять кошів повних

П’ять хлібів переломив і роздав, і ці п’ять хлібів у руках учнів не вичерпувалися. Але і тим чудо ще не обмежилося. Господь зробив так, що виявився надлишок, і надлишок не в цілісних хлібах, а в кусках, щоб показати, що це точно залишки від тих хлібів, і щоб також неприсутні при звершені чуда могли дізнатися, що воно було. Для того Христос і допустив народові відчути голод, щоб не сприйняв хтось чуда за мрію, для того зробив залишків дванадцять кошів, щоб і Юді було що нести. Господь і без хлібів міг вгамувати голод, але тоді учні не пізнали б Його могутності, тому що це було і за часів Іллі. А через це чудо юдеї так дивувалися Йому, що хотіли зробити Його навіть царем, хоч при інших чудах ніколи не наважувалися на це. Яке ж слово відобразить те, як розходились хліби, як вони розтікалися по пустелі? Як їх вистачило для такої безлічі? А тих, що їли, було п’ять тисяч, окрім жінок та дітей, і це служить великою похвалою для народу, що жінки і чоловіки слідували за Христом. Як могли бути залишки? Це також не маловажно. Притому залишків вийшло стільки, що число кошиків дорівнювало числу учнів, – ні більше, ні менше. Господь віддав кусні не народу, а учням, тому що народ не був ще настільки досконалий, як учні.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,3.

_________________________________________________________________________

Божественне провидіння

Щоб Христос будь-яким чином був пізнаний як сущий за природою Бог, Він примножує малу кількість і споглядає на небо, немов би просячи благословення з висоти. І Він робив це за Божим провидінням заради нас. Адже Він, Всенаповняючий, сам є вишнім благословення від Отця. І щоб ми дізналися, що приступаючи до трапези і збираючись переламати хліби, ми повинні підносити їх Богові, немов би кладучи їх на звернені вгору долоні рук, і прикликати на них благословення з висоти. Він сам став для нас початком, зразком, і дорогою в цьому ділі.

Кирило Олександрійський, Фрагменти 177.

_________________________________________________________________________

Немов манна

Те, що залишилися кусні хлібів від значної кількості людей, що наситилися, могло б стати ясним засвідченням Божества Ісуса, адже справа гостинності має велику нагороду в Бога. І в давніших чудах можна побачити те, що трапилося нині, та зауважити діяння однієї і тієї ж сили. В пустині на ізраїльтян сходила дощем манна, але ось знову в пустині, тим, що зазнають потребу в їжі, Господь щедро подав її, немов би посилаючи з неба. Адже розмноження малої кількості майже з нічого і подача їжі для такої безлічі цілком подібна до першого знамення в пустині.

Кирило Олександрійський, Фрагменти 178.

_________________________________________________________________________

Невидиме проявляється через видиме

Чудо з хлібами відкрило Того, через Кого ґрунт, в який потрапило насіння, приносить плоди. Те, що звершувалося невидимим чином, ставши раптом видимим, явило, Хто є Той, Хто завжди діє невидимо. І не лише у випадку з п’ятьма хлібами Ісус творить великі діла. У світі Він не був пасивним і бездіяльним, але завжди був зайнятий насиченням кожного, нічого не беручи для Себе. Але оскільки Він не був відомий, то прийшов як Той, Хто насичує, так щоб через видиме міг проявитися Той, Хто не був видимим.

Євсевій з Емеси, Гомілія 8, 12.

_________________________________________________________________________

21. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

Близько п’яти тисяч осіб

Тут виявляється, що кількість тих, які їли, та сама, яка потім буде зазначена у відношенні до тих, які повірили. Як випливає з Книги Діянь, серед численного народу Ізраїля увірувало п’ять тисяч осіб (пор. Ді 4,4). Люди насичувались, коли брали розламані на кусні хліби і рибу, а й залишилося достатньо – так, щоб підійшло і до числа віруючих, і до числа апостолів, яким належало сповнитися небесної благодаті. Кількість відповідає числу, а число кількості. В своїх межах таке числення мало власний сенс і направлялося Божественною силою.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 4,11.

_________________________________________________________________________

22. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

Спонукав учнів увійти до човна

Після звершення чуда зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ (Мт 14,22). Якщо в Його присутності учні могли думати, що відбулося щось таємниче, а не дійсне, то не могли вже так думати в Його відсутності. Тому-то, посилаючи учнів строго дослідити те, що трапилося, велів їм взяти з собою пам’ятки та докази колишніх чудес і віддалитися від Нього. Також в інших моментах, здійснивши щось велике, Христос відсилає від Себе народ та учнів, повчаючи нас через це ніколи не ганятися за людською славою і не привертати до себе натовп. А словом спонукавєвангелист виявляє, що учні не охоче розлучалися з Ним. Христос відіслав їх під приводом відпустити народ, а насправді мав намір вийти на гору. Зробив це знову для нашого повчання, щоб ми, з одного боку, могли бути з народом, а з іншого, вміли також від нього деколи відокремитися, тобто, з одного й іншого витягали користь і поперемінно були то на самоті, то в суспільстві, дивлячись на потреби. Навчімося ж і ми бути з Ісусом, але не для чуттєвих дарів, щоб не заслужити докору подібно як юдеї. Він каже: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися (Йо 6,26). Тому Він не часто творить таке чудо, а тільки два рази, щоб навчити їх не череву служити, але невпинно горнутися до духовних благ. До них і ми горнімося, шукаймо хліба небесного і, прийнявши його, відкладімо всяку житейську турботу. Якщо юдеї, залишивши доми, міста, родичів і все, перебували в пустині і, незважаючи на голод, не відходили від Ісуса, то тим більше ми, які приступаємо до такої трапези, повинні мати більшу любов, повинні полюбити духовні блага, а потім вже шукати чуттєві.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 49,3.

_________________________________________________________________________

Буквальний і духовний сенс

Сенс цих подій потрібно бачити в порівнянні явищ тимчасових з прийдешнім одкровенням. Перебування ввечері на самоті показує Його майбутню самотність під час страждання, коли всі зі страху розбіжаться. Потім Він наказує учням увійти до човна і відправитися на іншу сторону, у той час як сам відпускав народ, а коли люди розходяться, Він піднімається на гору. Це означає, що Він наказує апостолам перебувати всередині Церкви і переходити море, тобто світ, нести Його по світу аж до часу, коли Він, повертаючись у величній своїй славі, сам дасть спасіння всьому народові, всім, що залишилися в домі Ізраїля. Звільнить їх від гріхів і, звільнивши чи радше допустивши до царства небесного, воздасть благодарення Богу, своєму Отцю, і возсяде у своїй славі та величі.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 4,13.

Назад