Саврун Ольга – Цикл поезій

ЧИТАЮ ПРО ЖИТТЯ МИТРОПОЛИТА…

Він весь горів, неначе Прометей.
О, як умів добро усім творити!
Ім’я блаженне і святе  – Андрей.
Читаю про життя Митрополита.

Дбав про усіх: і хворих, і старих.
Робив добро, молився за свободу.
І вдовам, і студентам допоміг.
Він був провідником свого народу.

Побільше нам би отаких людей,
Готових за народ життя віддати.
Роман Шептицький у миру, Андрей…
Про Вас читаю й хочу ще читати.

Блаженній пам’яті Митрополита Андрея присвячую

Дзвенять церковні віковічні дзвони
І їхній передзвін летить у небесах.
Додолу хиляться стійкі дубові крони
Й слова молитви стигнуть на вустах.
Все заніміло в сльозових потоках.
Тьмяніє небо, скраплює імлу.
І чути сум у тих скорботних кроках.
Ридають люди, несучи труну.
Поникло все, людські серця розбиті –
Не буде їм спокійно вже віднині.
І відчаю крилом народ укритий:
Його душа лежить у домовині.
Блаженний перед Богом і людьми,
Андрей бажав незрячим зір вертати,
Опікувався вдовами, дітьми,
Творив добро… О, ще би не вмирати.
Та більше смерть чекати не схотіла:
Вона у дім без стукоту прийшла,
Беззвучно за собою поманила
І в темну домовину повела.
Несуть труну, а в ній добра співець.
За нею вслід ідуть людей колони…
Він йде до неба. Це ще не кінець.
Дзвенять церковні віковічні дзвони…
Таким, як він, Христос освітить шлях.
Таким нема дороги до загину.
І там далеко, десь у небесах,
Молитиметься він за Україну.

***

Андрей Шептицький – святість і добро,
Що менше притаманне вже сучасності.
Він вірив у життя, любив його.
Усім світам воно світилось ясністю.

Чому ж тепер так зачерствіли ми?
Чому душа боїться бути щирою?
Знайди в собі той вірний шлях, іди
Й не смій чинити глуму над могилою,

Могилою духовного отця,
Що добре знав той плач вдови і сиріт.
Його добру ми не знайдем кінця
І тріщини у цій незламній вірі.

Народе! Вслухайся в слова Святого
І зрозумій мету його одну:
Любить своє, не потурать чужому,
Добро творити, і не за ціну.

Коли б послухались його поради,
То, може, було б все не так тепер.
Не панувало б царство злиднів, зради,
І дух народу би отак не вмер.

Шануй його і пам’ятай завжди
Оті святі діла, те милосердя.
Свічу скорботи в церкві запали,
Приборкай в серці люте пересердя
І за Вкраїну Господа моли.

Саврун Ольга,
смт. Новий Калинів, Львівська обл.