Тарасович Ярослав – Збірка віршів

Щоб покарати себе за недосконалий вчинок, у дитинстві Роман Шептицький не споживав цукерок, що давала йому мама, а складав у шухляду.
(З прочитаного)

***

Я відчуваю, що вчинив погано,
І совість мучить, що себе б убив.
Урок не вивчив, не послухав маму,
А значить – перед Богом завинив.
Про гріх я міркувати починаю…
Як би вчинив отут малий Роман?
Не їм цукерок, а усі складаю,
Щоби ніхто не бачив, за диван.
О, як мені непросто їх складати,
І як мені, щоб з’їсти їх, кортить…
О, як себе нелегко покарати,
Коли у грудях серденько болить!

***

Як був малий, Роман з коня упав,
І певно, дуже це його боліло.
Але не плакав довго, не ридав,
Хоч, може, і у грудях серце нило.
Але боліла рана не своя.
Він думав: як болить, що хворі люди,
Що мати в горі молиться чиясь,
Що діти хліба просять кожен будень…
І вирішив життя все присвятити,
Аби були усі щасливі діти.

Присвята Андрею Шептицькому 

Він був усім за батька і за сина.
О, як любив він сильно свій народ!
Як прагнув, щоб зродилась Україна
І досягла у святості  висот.
За приклад був, добро учив творити.
І сам добром до світу аж світив.
Як шкода, що не міг іще дожити
Багато літ, щоб я його зустрів.
Тоді учився б жити я у нього,
Хоч можна це робити і тепер.
Він був Митрополит, обранець Бога,
А значить, що живий він, що не вмер.

Тарасович Ярослав,
м. Самбір, Львівська обл.