Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом суботи 4-го тижня Великого посту

362

Євангеліє

Мр 7, 31–37

31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся! 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав’язі його язика, і почав він виразно говорити. 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову – німим.

________________________________________________

 «…Вклав йому пальці свої у вуха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика».

Вдивляючись у Євангеліє, бачимо, що Ісус діє своїм словом. Словом, як Бог, промовляє, словом зціляє, виганяє бісів. Однак сьогоднішнє Євангеліє показує нам випадок, який відрізняється від решти, це, кажучи модерно, – інший підхід. Христос використовує свої руки, свою слину. І це показує нам для того, що і в нашому християнському житті Бог дуже часто діє за посередництвом когось чи чогось.

У сучасному світі Бог дуже рідко діє в особливий спосіб. Він діє через людей, обставини, події, ситуації. Тому нам треба розвивати в собі вміння бачити і чути, щоб за всіма людьми чи ситуаціями є Бог, за усіма подіями побачити Його присутність, що через все це діє Господь, що випадковостей не буває. Вміймо розпізнавати і бачити Бога за усім, і зустрічати  Його у своєму щоденному житті!

_______________________________________

Апостол

Євр 6, 9–12

9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння. 10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. 11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, 12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці. 

________________________________________________

«Щоб ви не стали недбайливі, а навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці»

Часто у різних обставинах, ситуаціях, ми є недбайливі, часто не зважаємо на важливі речі, ігноруємо життєві ситуації, лінуємось. Але, пам’ятаючи, що Бог дає це все нам, зрозуміємо, що у кожній ситуації ми можемо жити свято або грішно.

Де є гріх? Де ми не дбаємо, легковажимо, пропускаємо. А де ми дбаємо, турбуємось, то неминуче з часом ми здобуваємо перемогу, осягаємо успіх. І проблема наша не в обставинах, які оточують нас, не в людях, навіть не в самих собі, бо Бог нас створив такими, як ми є. Проблема є в тому, що ми не завжди дбаємо, не завжди турбуємось, щоб жити по-християнськи, жити досконало, свято і праведно. Пробуймо все більше дбати, щоб все виконувати якнайкраще, і наше життя дуже швидко переміниться.

+Венедикт

Католицький Оглядач

Назад

Розповісти