Коментар Євангелія на Неділю 13-ту після Зіслання Святого Духа (Мт 21,33-42)

48

33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. 39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” 41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” 42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

  1. Читання

1.1  Контекст

Із початком двадцять першої глави Євангеліє від Матея подає читачеві відомості про події у Єрусалимі. На початку глави відображено вхід Ісуса до Єрусалиму, а починаючи з вірша Мт 21,12 подаються відомості про події у Храмі, після описання яких євангелист зазначає, що Ісус вийшов з міста у Витанію (Мт 21,17). Наступного дня зранку Ісус повернувся у місто, і з вірша Мт 21,23 Матей представляє події, коли Ісус знову знаходиться у Храмі. Це його перебування у святині євангелист описує досить детально, і лишень на початку двадцять четвертої глави він вказує, що Ісус вийшов з Храму (Мт 24,1). Тут є багато матеріалу, який виявляє розмову Ісуса з різними людьми, яких євангелист представляє для читача: первосвященики, старші народу, фарисеї, учні фарисеїв, іродіани, садукеї, законовчителі, народ, учні Ісуса. Можна чітко зауважити, що саме беручи за основу зміну цих дійових осіб, день перебування Ісуса у Храмі можна поділити на секції, що відповідатимуть розмовам Ісуса із вищезазначеними дійовими особами:

–   Ісус та первосвященики і старші народу (Мт 21,23 – 22,15);

–   Ісус та учні фарисеїв та іродіани (Мт 22,16-22);

–   Ісус та садукеї (Мт 22,23-33);

–   Ісус та фарисеї (Мт 22,34-46);

–    Ісус та його учні і народ, при чому народ у сенсі всіх присутніх, адже звертання є до: книжників, фарисеїв, провідників, жителів Єрусалиму (Мт 23,1 – 24,1).

Даний матеріал знаходиться у секції, що виявляє розмову Ісуса з первосвящениками і старшими народу (Мт 21,23 – 22,15). При цій розмові були й інші дійові особи: люди (Мт 21,46) та фарисеї (Мт 22,15).  Звичайно, що цей поділ є умовним, адже ж фарисеї, що пішли, могли складати частину групи, що її названо старшими народу (Мт 21,23), або, як інша можливість: усі старші народу були власне фарисеями, бо саме у такому поєднанні їх зазначено у Мт 21,45.

Секція поділена на дві частини. У першій частині Ісус відповідає на запитання первосвящеників і старших народу, і ця відповідь приводить їх до розуміння слів Ісуса та безуспішних намагань схопити його (Мт 21,23-46). Друга частина йде як додаток. Ісус знову заговорив до них у притчах (Мт 22,1-15).

Перша секція представлена таким чином:

Мт 21,23 представлення місця подій, дійових осіб та запитань до Ісуса
Мт 21,24-27 суперечка Ісуса із першосвящениками і старшими народу
Мт 21,28-32 притча про двох синів
Мт 21,33-41 притча про найманих виноградарів
Мт 21,42-44 висновки, зроблені Ісусом
Мт 21,45-56 реакція тих, що ставили запитання

1.2  Межі та структура уривка

Початок вірша Мт 21,33 чітко відображає початок нового уривка, адже тут вказується на початок іншої притчі. Друга частина того ж вірша подає відомості про головних дійових осіб притчі (чоловіка-господаря, виноградарів) та місце, де відбуватимуться події (виноградник).

Закінченням уривка можна вважати вірш Мт 21,41, адже тут востаннє вустами Ісусових слухачів згадується про головних дійових осіб притчі виноградарів та господаря.

Наступний вірш Мт 21,42 подає нове запитання Ісуса до слухачів, і воно стосується цитати зі Святого письма про будівничих та камінь. Тому, на основі використовуваної термінології у межах Мт 21,33-41, вірш Мт 21,42 немає нічого спільного із попереднім матеріалом. Необхідно, проте, врахувати і те, що у вірші Мт 21,43 Ісус знову повертається до теми плодів, а в наступному вірші Мт 21,44 знову зʼявляється тема каменя, що повʼязує його із Мт 21,42.

У віршах Мт 21,45-46 євангелист Матей підкреслює, що почувши ці притчі (розуміється ті, що подані у матеріалі Мт 21,33-44), слухачі їх зрозуміли і тоді вирішили діяти, проте, на їхню діяльність впливала присутність людей, які вважали Ісуса за пророка.

Оскільки на Літургії внесено до недільного читання вірш Мт 21,42, я вважаю, що необхідно розглядати ширший матеріал, щоб мати цілісне бачення, тобто Мт 21,33-46.

Структура даного матеріалу:

притча А Навчання Ісуса Мт 21,33-40

Б

Реакція слухачів

Мт 21,41
додаток А* Навчання Ісуса Мт 21,42-44

Б*

Реакція слухачів

Мт 21,45-46

1.3  Синоптичний аналіз

Притча про виноградарів і повʼязаний з нею матеріал знаходиться у трьох євангелистів: Матея, Марка (Мк 12,1-12)  і Луки (Лк 20,9-19). Особливу увагу приділимо двом першим Євангеліям. Оскільки текст Євангелія від Матея був укладений пізніше в порівнянні з часом укладення тексту Євангелія від Марка, звернемо увагу на ці зміни, що були внесені євангелистом Матеєм.

Обидва тексти є досить близькими один до одного. Очевидні, проте, є й ті відмінності, що різнять розповіді.

Матей чітко зазначає, що слуги були послані у час, коли виноград плодоносив, а у Марка це так явно не підкреслено.

Тоді Матей опускає матеріал, що знаходиться в євангелії від Марка, а саме Мк 12,4б-5, скорочуючи свою розповідь методом уникнення повторень про ті самі, або ж подібні до них дії.

У вірші Мт 21,38 є вставка побачивши його, що не знаходиться у відповідному матеріалі в Євангелії від Марка (Мк 12,7).

Вірш Мт 21,39 представляє відмінну від Марка послідовність подій. У Євангелії від Матея є наступний хід подій: схопили, викинули з виноградника, убили; а в Марка: схопили, убили, викинули з виноградника.

Два наступні вірші в Матея (Мт 21,40-41) чітко виявляють для читача діалог між Ісусом і слухачами, чого в Марка не підкреслено.

Тому і в наступному вірші євангелист Матей подає звернення Ісуса до них, тобто до тих, що слухали і відповіли, чого немає у тексті Євангелія від Марка.

Два вірші Мт 21,43-44 не мають відповідного їм матеріалу у Євангелію від Марка.

І на останок на початку Мт 21,45 євангелист чітко зазначає дійових осіб, що завершують розповідь: першосвященики і фарисеї, що хочуть схопити Ісуса і людей, яких вони бояться. І це робить розповідь Матея більш зрозумілою від тої, що подав Марко у Мк 12,12.

 

2 Медитування

2.1 Притча

Як зазначалося вище, матеріал, що його розглядаємо, подається євангелистом як пояснення-відповідь на запитання, поставлене первосвящениками і старшими народу Ісусові: «Якою владою ти це чиниш?» (Мт 21,23).

Матей подає початок розповіді таким чином, щоб читач зауважив, що Ісус розповідає притчу про виноградарів, що перебувають у винограднику насадженому і впорядкованому іншим – господарем. Можна помітити, що з одного боку, Ісус, суто за людською логікою, розповідаючи притчу, хоче підвести слухачів до того результату, що поданий у Мт 21,41, а з іншого, так як він має справу із первосвящениками та старшими народу, а, отже, зі знавцями Писання він скеровує їх до розповіді про виноградник, що знаходиться у пророка Ісаї. Початок цих двох розповідей подібний, і зміст є той самий: Господь очікує добрих діл, а їх немає.

Наголошуючи на тому, що господар послав своїх слуг у час збору плодів, євангелист підкреслює повноту часу. Адже, всі зусилля селянина, що їх він прикладав у певні пори року, були для того, щоб отримати плоди, і це відбувалося у ту пору врожаю, яку можна назвати вершиною, сповненням часу.

Сповненням часу відображено прихід Сина Божого у світ (Гал 4,4), тому можна розуміти, що євангелист Матей саме тепер хоче це підкреслити, адже, коли євангелист Марко, зображаючи проповідницьку діяльність Ісуса, говорить про сповнення часу устами самого Ісуса (Мк 1,15), то Матей цю вказівку опускає (Мт 4,17). Вислів побачивши його (Мт 21,38), вставка, що знаходиться у Матея, ще раз підкреслює цей аспект.

Матей узгоджує послідовність подій у вірші Мт 21,39 таким чином, щоб вони відповідали цій послідовності подій, що були повʼязані із останніми днями життя Ісуса з Назарета.

Євангелист Матей, описуючи реакцію слухачів на притчу, подає її в ширшому варіанті, ніж це є в Марка. Матей чітко зазначає, що це є відповідь слухачів, які виносять їхнє судження стосовно як тих виноградарів, що їх поведінку описано у притчі, так і тих, що мали б їх замінити у майбутньому.

На початку вірша Мт 21,42 чітке звертання Ісуса саме до тих, які зробили судження стосовно виноградарів, показує, у якому світлі маємо розуміти додаток.

 

2.2 Додаток

Ісус ставить питання тим, які винесли засуджувальний вирок виноградарям притчі, і, таким чином, продовжує спілкування. Питання стосується обізнаності Писання, в даному випадку книги Псалмів. Книга Псалмів – це є книга, що являє собою збірку молитов. Ісус цитує Пс 118, що починається і закінчується словами про вічну милість Господа: «Дякуйте Господеві, бо добрий, милосердя його повіки. Хай скаже дім Ізраїля: „Милість його повіки!”…». Псалом представляє Господа, який, якщо й карає, то смерті не передає, Господа милостивого, Господа-Спасителя.

Цитата, що її подає Ісус, має продовження: «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому!». Далі слідують заклики про спасіння. Можна зауважити, що Ісус намагається дати зрозуміти своїм слухачам те, що Господь здатен обернути зло на добро. Саме такого Бога бачить праведник. Йосиф, якого продали брати у рабство, каже: «Не бійтеся! … Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добро, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям» (Бут 50,19-20).

Вірш Мт 21,43, що його додає Матей до розповіді, представленої у євангелію від Марка, виглядає тоді ще більш парадоксально.

Через те кажу вам – такий початок вірша вказує на причину, що мала б відповідати попередньому віршеві. Саме через призму Псалма, що ставить наголос на вічній милості Господа, що спасає, треба розуміти вірш Мт 21,43, яким Матей підкреслює, що Царство буде дано народам. Тим євангелист виражає віру ранньої Церкви про спасіння, що стосується всіх людей. Наприкінці свого твору євангелист подає пряму мову: «Ідіть і зробіть учнями всі народи». Подібно, як і апостол народів у листі до Римлян (Рм 3,29) пише: «Хіба Бог – тільки юдеїв, а не й народів? Авжеж, і народів, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру».

 

3 Молитва

Господи Ісусе, славлю тебе, мого Спасителя, бо милість твоя вічна. Ти задля мене грішного умер на хресті, щоб подарувати мені Царство Небесне з волі твого Отця. Вірю у цю добру вістку, що її звістила мені твоя Церква.

Я знаю, що не завжди приношу ті плоди, що їх ти очікуєш від мене. Прошу тебе будь милостивий мені грішному.

 

о. Євген Станішевський

Розповісти