Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом суботи 1-го тижня Великого Посту

88

Євангеліє

Мр 2, 23–3, 5

23 Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся. 24 А фарисеї ж: йому й кажуть: Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено? 25 А він їм: Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, – зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? 26 Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з’їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були? 27 І каже до них: Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, 28 тож Син Чоловічий – Владика й над суботою.
1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. 2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, – щоб його обвинуватити. 3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині! 4 А потім до них і каже: Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити? Вони ж мовчали. 5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка: Простягни лишень руку! І той простягнув, і рука його одужала. 

__________________________________

«Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи»

Ми знаємо, що в Старому Заповіті, згідно з Господньою настановою, було велике пошанування суботи як дня Божого, дня святого. Але бачимо у вшануванні дня суботнього, як і в будь-якій ділянці свого життя, людина часто може витворювати собі невірні підходи. І бачимо тоді вже сталось було так, що святкування суботи було заради традиції. Або, ліпше буде сказати, що ті чи інші звичаї, порядки, які додали самі люди до почитання суботи, почиталися самі в собі. Вони і їх виконання ставали для людей немов би ідолами. І часто забували, для кого це все робиться, і замість вшановувати Бога і дбати про людину як вінець Його творіння, люди дбали лише про виконання тих чи інших правил і постанов.

Сьогодні Господь саме на це звертає увагу: що є важливішим? Чи Бог і людина як Його улюблене творіння, чи те, що встановила сама людина: порядки, правила, закони?  У контексті цього, перебуваючи у часі Великого Посту, маємо поглянути на своє життя. Наскільки наше життя і наше богопочитання згідне з Божою волею і наукою Церкви? Чи я поклоняюся Богові та виконую Його настанови, чи під видом служіння Богові перебуваю в полоні якихось своїх правил і підходів?

І зрозуміти відповіді на ці питання дуже легко: що більше ми живемо Богом, то більше Його виявляємо в своєму житті. А якщо нами керують обставини, то це свідчить, що ми дуже далеко від Бога і Його волі.


Апостол

Євр 1, 1–12

1 Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2 За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. 3 Він – відблиск його слави, образ його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, 4 ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я. 5 Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?» 6 Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.» 7 А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне – слугами своїми.» 8 А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти – берло твого царства. 9 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.» 10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться.» 

__________________________________

«Він говорив до нас через Сина»

Усе існування людини, Всесвіту, наскільки ми можемо осягнути своїм розумом чи уявою, є виявом великої Божої любові. Ця любов була від віків і буде на віки віків. Але 2000 років тому сталось щось особливе, про що ми знаємо, але сутність чого нам тяжко вловити, – народився Господь.

Бог, Якого людина не могла уявити, бо в Старому Завіті було заборонено зображати Бога, цей Бог з’являється в людській поставі. У всі ті мільйони галактик, але саме на нашій Землі, невеличкій планеті, приходить на світ Господь, через Свою любов до нас стається людиною, щоб спасти увесь світ, але кожного з нас зокрема.

Народження Сина Божого відбулося задля кожного з нас, бо Бог так полюбив світ, що дав Свого Сина. Задумаймось про цінність цієї події у нашому житті, щоб змогти осягнути її велич і застосувати її плоди у своєму житті.

+Венедикт

Світлина із сайту: www.credo-ua.org

Католицький Оглядач

Назад

Розповісти