Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом четверга 35-го тижня по Зісл. Св. Духа

102

Євангеліє

Мр 15, 1–15

1 З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. 2 Пилат спитав його: Ти – цар юдейський? Він же у відповідь мовить йому: Ти кажеш. 3 А первосвященики багато обвинувачували його. 4 І знову спитав його Пилат, кажучи: Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять. 5 Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. 6 На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. 7 А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8 І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. 9 Пилат же відповів їм, кажучи: Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? 10 Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. 11 Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12 Пилат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським? 13 А ті знову закричали: Розіпни його! 14 Пилат же сказав до них: Що за зло вчинив він? А вони ще гірше кричали: Розіпни його! 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.

________________________________

«А вони ще гірше кричали: “Розіпни його!”Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розіп’яли».

Бачимо, наскільки емоції, а точніше, пристрасті, охопили тих людей, що вони хотіли розіп’яти Христа. Жодна людська логіка, жодне людське розуміння, жоден раціональний підхід нічого не зміг би їм промовити у той час.

Дуже часто в нашому житті нами керують емоції, тоді ми не вдумуємось, що ми робимо, чому ми це робимо, які від цього будуть наслідки. З іншого боку – дуже часто ми залежні від обставин, від вчинків інших, від власного непрощення. А як часто ми підпадаємо під вплив думки інших, робимо щось, бо інші «теж так роблять». Як непросто бути самим собою, бути в Бозі, мати свою позицію. І, напевно, одним із критеріїв рівня нашого духовного життя є те, наскільки ми вільні від зовнішніх обставин, наскільки ми спроможні встояти на своїй позиції, щоб ці обставини не тиснули на нас, наскільки ми вільні жити і діяти в Бозі. Маємо повсякчас пильнувати, де ми є: що більше ми є під впливом обставин, то більше це більше показує, наскільки ще далеко ми є від Бога!

_______________________________________

Апостол

1 Ів 4, 20–5, 21

20 Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21 І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»
 1 Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. 2 З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. 3 Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. 4 Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. 5 А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? 6 Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; 7 бо троє свідчать: 8 Дух, вода і кров, і оті троє – водно. 9 Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. 10 Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. 11 І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. 12 Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. 13 Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. 14 І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. 15 І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. 16 Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. 17 Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти. 18 Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. 19 Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. 20 Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне. 21 Дітоньки, бережіться ідолів!

________________________________

«Коли хтось каже: ”Я люблю Бога”, а ненавидить брата свого, той не правдомовець»

Так різко і категорично вказує нам Христос, щоб ми зрозуміли і для себе усвідомили, що наші стосунки з ближніми цілковито будуються на наших стосунках з Богом. Коли ми вірні Богові, маємо глибокі стосунки з Богом, то так само маємо вірні, правильні, глибокі стосунки з нашими ближніми.

Коли ми не маємо щирих стосунків з Господом, то ми ніколи не будуємо щирих стосунків з людьми. Можемо лише намагатися будувати, вдавати такі стосунки, але в будь- яких непередбачуваних ситуаціях вони можуть дуже похитнутись. Саме це наше життя, буття з Богом дає нам бачення і спроможність правильно будувати наше життя, буття з ближніми.

Тому намагаймося вкоренитися в Бозі. Тільки так зможемо змінюватися, змінювати  свої стосунки з іншими і світ довкола себе!

+Венедикт

Католицький Оглядач

Назад


Розповісти