Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом вівторка 34-го тижня по Зісл. Св. Духа

144

Євангеліє

Мр. 13, 14–23

 14. Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, що вона залягла, де не слід, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. 15. І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. 16. І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. 17. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! 18. Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! 19. Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде. 20. І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні. 21. Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри. 22. Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних. 23. Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

 __________________________________

«Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда».

Бачимо, що ще тоді, коли Мойсей мав вивести вибраний народ з єгипетської неволі, не тільки він, але й інші люди, які не служили Богові, могли творити чуда. Не лише Мойсей силою Божою, але й єгипетські чарівники могли вслід за ним перетворити свої палиці на зміїв. І той, хто не був вкорінений у вірі в Бога, звичайно міг засумніватися: як Мойсей може бути Божим посланцем, якщо слуги фараона роблять те саме.

Але однакові зовні чуда відрізняються своєю метою та результатом. Завжди плід чуда, яке є від Бога, – це наближення людини до Нього, зміна на краще її життя, вдосконалення в чеснотах.

Маємо пам’ятати, що все, що ми тут, на Землі, робимо, не має жодної цінності, якщо не наближає нас до Бога, не веде до вічного спасіння, не дає надії на зустріч з Творцем.

_______________________________________

Апостол

2 Пт. 2, 9–22

 9. то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, 10. а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, 11. хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них. 12. Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, 13. і приймуть заплату за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони  насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами. 14. °хні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости. 15. Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости, 16. але був докорений у своїм беззаконні: німа під’яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила. 17. Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви! 18. Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. 19. Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб. 20. Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого. 21. Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! 22. Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу…

_______________________________________

«Господь знає, як визволяти побожних від спокуси»

Скільки разів в житті ми знеохочувались і опускали руки, були певні, що не здатні щось уже змінити в собі чи навколо себе. В таких випадках дуже є важливо дивитись на приклад святих, які проходили через всі випробування, труднощі і спокуси, проходили до кінця, бо довіряли Богові.

Саме довіра до Бога це то, чого ми можемо навчитись у святих. І так само ми за їхнім прикладом маємо вчитись все більше довіряти Богові. Тоді Він знаходить спосіб, як нас вивести з тих чи інших випробувань чи спокус, та допомогти нам їх подолати. Тому як би не згущувалися фарби в нашому житті, не погіршувались обставини, пам’ятаймо, що Господь є повсякчас з нами. І для Нього немає неможливих речей.

Як сам Господь пройщов через випробування, як Він також дав всім Своїм святим силу пройти через це, так і кожному з нас дасть силу, коли ми будемо уповати на нього!

+Венедикт

Католицький Оглядач

Назад

Розповісти