Коментар Євангелія на неділю 27-му після Зіслання Святого Духа (Лк 14, 16-24)

153

16А Ісус озвавсь до нього: „Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17Під час вечері післав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21Повернувся слуга і розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани і вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.22Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

Ісус Христос, розповів цю притчу як відповідь одному юдею, який сидів з Ним за столом і сказав: „Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім”. Цей чоловік, як і кожний юдей, мав традиційне уявлення про месіанський прихід і про Божий бенкет . Він, як і кожний правовірний юдей, не міг собі навіть уявити, що в Божому бенкеті братимуть участь грішники і погани. Саме тому, Христос каже до нього слова правди про Царство Боже у цій притчі.

16А Ісус озвавсь до нього: „Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

У Палестині, чоловік, який влаштовував бенкет, завчасно повідомляв про це, розсилав запрошення, але годину бенкету не вказував. У призначений час, коли все було готове, господар посилав слуг покликати гостей. Спочатку прийняти запрошення, а потім відмовитися прийти – означало образити господаря.

Тим чоловіком-господарем є Господь Бог, який кличе кожну людину, яка будучи Його творінням, є Його дитиною, до свого Дому в Божім Царстві. Тому, вечеря – це вічне життя з Творцем у Його Царстві до якого покликана і запрошена є кожна людина.

 17Під час вечері післав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.

Небесний Отець любить кожну людину, яка носить Його Образ у своїй душі. Він бажає бачити поряд себе всіх людей, а тому всі є запрошені до вічної радості в Небесному Царстві.

У посланні до Филип’ян 2,7, апостол Павло пише: „(Ісус)…применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини…”, тому слугою є сам Божий Син – Ісус Христос, який з любові до людини, принизив себе аж до смерті на хреснім дереві (Фил. 2,8).

18Тоді всі вони однаково почали відмовлятися.

Запрошеними є всі представники вибраного народу. Протягом всієї своєї історії, юдеї мріяли про той день, коли Бог безпосередньо втрутиться в історію; але коли Він зробив це, вони трагічно відкинули Його запрошення, розіпнувши Його Сина на хресті.

Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти подивитись; вибач мені, прошу тебе.

Перший сказав, що він купив землю і йому потрібно піти її оглянути . Він ставив власні справи вище Божого запрошення. І в наш час, люди бувають настільки зайняті земними, минаючими, справами, що не мають часу для Бога та своєї душі. Вони нехтують Божим запрошенням приходити на богослужіння та приватну молитву вдома.

19Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

Для другого, власний інтерес стояв вище заклику Бога. Часто люди, що здобувають щось нове, настільки захоплюються матеріальним, що забувають за свого Творця і доки їм добре, доти вони не потребують Бога і не думають про Нього.

20А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

Третій же коротко й рішуче відповів: “Я одружився і тому не можу прийти “. Один з дивних і милосердних законів Старого Завіту говорив: „Коли чоловік узяв щойно жінку, не годиться йому йти на війну, ані не можна накладати на нього якогось громадського відробітку; вільний від усього він зостанеться цілий рік у себе вдома, щоб веселитися з жінкою, що її взяв” (Втор. 24,5).

Без сумніву можемо сказати, що відмовляючись від запрошення, цей чоловік подумки посилався на цей закон. Дуже прикро, коли добрі справи витісняють Божі заклики. Дім і родина є дуже милими людському серцю, але коли людина використовує їх лише для власного єгоїзму, вона відкидає Боже запрошення до щасливої вічності. Кожна сім’я повинна пам’ятати, що її члени належать до великої Божої родини, серцем і Батьком якої є Господь. Якщо основою сім’ї є Бог, то  їй ніколи не забракне любові, миру, вірності і всього необхідного для щастя, бо Боже благословення спочиватиме на цій родині.

21Повернувся слуга і розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани і вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.24Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

Протягом довгого часу, юдеї мріяли про той день, коли Бог безпосередньо втрутиться в історію; але коли Він зробив це, вони трагічно відкинули Його запрошення. Митарі і грішники, простий люд, радо привітали Ісуса. Люди, запрошені з майданів та міських вулиць – вбогі, каліки, сліпі, кульгаві, – це погани, які прийняли Дору Новину про Царство Боже і стали учасниками Божої трапези.

Божий Син, порівнює Царство Небесне з бенкетом, а тому послідовник Ісуса Христа,  ніколи не може бути писемістом. Той, хто визнає Христа своїм Богом і Спасителем, той немає права опускати руки і впадати у відчай. Боже Царство вже близько, воно вже є посеред тих, які вірують в Ісуса Христа і споживають Його святе Тіло (див. Ів.6,53-56), яке їх освячує, оживляє і спасає. Відтак, Бог перебуває в них, а вони в Бозі, а тому Божа сила в них перебуває і спасає.

А ті, які відкинули і відкидають Боже запрошення, ніколи не покуштують з Господньої трапези і не ввійдуть туди, куди запрошував їх Божий Син.

Точки для розважань

  1. Хто і що в житті для мене є найважливіше?
  2. Наскільки радо я зустрічаю гостей?
  3. Наскільки щиро підтримую інших в потребі?
  4. Як часто я беру участь у Господній трапезі?

1. Ввідна молитва

2. Читання уривку

2.1 Тиша

2.2 Ділення словом  чи стишком, що справили враження

3. Друге читання того ж уривку

3.1 Тиша

3.2 Ділення особистою звісткою Бога

4. ретє читання

4.1 Тиша

4.2 Ділення спонтанною молитвою на Боже слово

o. Євген Станішевський

Назад

Розповісти