Коментар Євангелія: Оздоровлення слуги сотника (Мт 8,5-13 )

78

5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” 13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. 

 

  1. Читання

1.1  Контекст

Кінець сьомої глави Євангелія від Матея являє собою закінчення Нагірної промови Ісуса. Наступна промова Ісуса, звернена до його дванадцятьох учнів, знаходиться у десятій главі Євангелія. У восьмій та девʼятій главах  подано для читача ряд  подій, що виявляють могутність Ісуса. Тут є представлені в основному оздоровлення (прокаженого, Петрової тещі, гадаринських біснуватих, розслабленого, кровоточивої жінки, двох сліпих і німого біснуватого), вершиною яких є представлення події, повʼязаної із воскресінням померлої дочки одного з провідників, а також знаходиться і розповідь про втихомирення бурі на морі. У цих двох главах є також узагальнюючий матеріал стосовно оздоровлень, який євангелист повʼязує з виконанням пророцтва Ісаї (Мт 8,17), а також невеличке навчання і описання покликання митаря Матея до когорти Ісусових учнів. Весь матеріал цих двох глав Євангелія розглядається як певна цілісність, яку можна назвати розділом.

Уривок про оздоровлення слуги сотника знаходиться майже на початку цього розділу.

1.2  Межі уривка

Уривок про оздоровлення слуги сотника знаходиться після представлення розповіді про оздоровлення прокаженого (Мт 8,2-4), що є першою із низки розповідей про оздоровлення. Ця розповідь подає відомості про подію, яка відбулася в час сходження Ісуса з гори, де він навчав. Із віршем Мт 8,5 євангелист представляє події, повʼязані з містом Капернаум, адже Ісус, як зазначається, входить у місто. У вірші Мт 8,18 зазначено, що Ісус звелів відплисти на інший бік. Те, отже, що подано у Мт 8, 5-17 стосується подій у Капернаумі. Починаючи з вірша Мт 8,5, вводиться нова дійова особа – сотник. Події, що стосуються цієї дійової особи сягають аж до Мт 8,13, і вони мали б відбутися на дорозі у Капернаумі, а вже із наступним віршем євангелист розпочинає представляти подію, що відбулася у домі Петра і стосувалася його тещі. Тому уривок про оздоровлення слуги сотника має чіткі межі: Мт 8,5-13.

1.3 Синоптичний аналіз

Розповідь про оздоровлення слуги сотника знаходиться також у Євангелію від Луки (Лк 7,1-10).

Хоча і євангелист Іван подає подібну розповідь (Ів 4,46-54), але все ж не настільки подібну, як у Матея та Луки. Адже у четвертому Євангелію людина, яка просить про оздоровлення дитини, є царедворець. Його прохання про оздоровлення звучить у Кані Галилейській, син же ж його лежить у Капернаумі. Розвиток подій, що подає євангелист Іван, дуже відрізняється від того, що представляють євангелисти Матей та Лука.

Розглянемо тепер детальніше розповіді євангелістів Матея та Луки. У Матея та Луки уривки є досить схожі, але в той самий час і дуже відмінні.

Подібності:

–   увійшовши у Капернаум Ісус отримує прохання про оздоровлення;

–   перше прохання сотника стосується хлопця, що знаходиться у тяжкому стані;

–   хлопець знаходиться вдома;

–   Ісус має намір прийти і оздоровити його;

–   друге прохання сотника виявляє велику схожість навіть у словах, що звернені до Ісуса;

–   здивування Ісуса та його звернення до присутніх також описано з досить помітною подібністю;

–   оздоровлення хлопця.

Відмінності

Мт

Лк

Дитина Слуга
Сотник сам висловлює прохання Юдейські старшини висловлюють прохання
Сотник говорить вдруге Друзі сотника говорять з Ісусом

 

У євангелиста Матея є також матеріал, що відсутній у Луки:

–   друга частина звернення Ісуса до присутніх, що виявляє можливість входження до Царства небесного тих, хто походить не від євреїв  (Мт 8,11-12);

–   кінцеве звернення Ісуса до сотника (Мт 8,13а)

2 Медитування

2.1 Матей змальовує зустріч сотника з Ісусом, який тільки що увійшов у Капернаум. Матей представляє сотника як такого, що бере ініціативу. Ісус рухається однією з вулиць міста, за ним ідуть люди, сотник наближається до Ісуса і висловлює йому своє прохання, що стосується хворої людини, яка не могла прийти сама. Вже з того стає зрозуміло, що євангелист представляє сотника як такого, що чув про силу Ісуса, чув про те, що Ісус оздоровляв хворих людей.

Про кого ж просить сотник? У грецькому тексті євангелія від Матея знаходиться іменник παῖς (пайс), що означає дитина, а саме хлопець, на що вказує артикль чоловічого роду. Мова може йти як про сина, так і про слугу. У Євангелію від Луки вживається саме іменник δοῦλος (дулос), що означає слуга. Натомість євангелист Іван у своїй розповіді вживає іменник υἱός (гюос), що означає син (Ів 4,46). Через те, що у вірші Мт 8,13 знаходиться вислів його хлопець, можна припустити, що Матей, можливо, під терміном παῖς розумів хлопця як сина сотника.

Хлопчина лежав вдома і тяжко мучився. Сотник вирішує привести лікаря-чудотворця, про якого поширилися слухи на той час – Ісуса з Назарета.

Після висловлення сотником  прохання про оздоровлення, Ісус відповідає коротко, даючи зрозуміти, що він має чіткий намір прийти та оздоровити дитину. Пряма мова побудована у такий спосіб: «Я, прийшовши, оздоровлю його». Ісус говорить таким чином, що очевидна впевненість, яку він має стосовно оздоровлення хлопця. Треба тільки зачекати на час, що його потрібно затратити, щоб добратися до хати, де знаходиться хворий. Здається, тепер сотникові залишилося лише показати дорогу додому, але тут стається щось непередбачуване: сотник не хоче, щоб Ісус входив до його будинку.

Вже при першому звертанні сотник визнає Ісуса господом (у значенні пан, господар), але тепер після слів, що їх почув з уст Ісуса, сотник звертається ще раз. Тут Матей використовує семітську побудову речення: сотник, відповідаючи, пояснив. Зазвичай використовується наступна конструкція: ἀποκριϑεὶς … εἶπεν (апокрітейс … ейпен) відповідаючи … сказав, у якій вживається εἶπεν – аорист третьої особи однини від дієслова λέγω (леґо) говорити, казати. У даному ж випадку використовується вислів:  ἀποκριϑεὶς … ἔφη (апокрітейс … ефе), де ἔφη є формою минулого часу (аорист) від дієслова φμηὶ (фемі), що означає говорити, але із значенням пояснювати. Це дієслово зустрічається не так часто у Євангелію від Матея, а саме 16 разів. Воно використовується євангелистом у тих реченнях, де або Ісус комусь щось пояснює, або людина людині щось пояснює, уточнює. Лишень один раз, у випадку, який розглядаємо, трапляється особливість, коли людина-сотник пояснює, вияснює Ісусові.

Пояснення сотника стосується його ж самого. Сотник не визнає себе гідним, щоб Ісус увійшов під покрівлю його дому. Євангелист Матей, окрім цього місця, ще тільки один раз використовує точно таку саму побудову речення (я не є гідним): при описанні судження, висловленого Іваном Хрестителем стосовно Ісуса (Мт 3,11). Іван Хреститель, найбільший серед народжених від жінок (Мт 11,11) вважав, що не є гідним принести Ісусові взуття (Мт 3,11). Вживанням подібного вислову євангелист, мабуть, хоче підкреслити для читача велику особливість даної зустрічі для сотника. Він шукав лікаря-чудотворця, а зустрів Господа, перед яким по-новому подивився на себе, побачив себе не гідним прийняти Господа Ісуса, але й визнав його силу, про яку навіть не здогадувалися інші люди. Сотник збагнув, що Ісус не мусить іти туди, де лежить хворий, але може оздоровити його, будучи тут і зараз.

Віра сотника у силу Ісуса спричинилася до оздоровлення. Цей звʼязок між вірою і оздоровленням Матей виявляє у вірші Мт 8,13.

2.2 Віра сотника відіграла особливу роль в оздоровленні його дитини. За словами Ісуса віра сотника, який не був євреєм за тілом, є особливою: «Направду кажу вам, що ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри». Така віра відкриває двері Царства небесного для будь-якої людини, незалежно від її приналежності до єврейського народу. Матей в особливий спосіб підкреслює, що сини царства будуть викинені у темряву.

Віра, яка приводить до оправдання, а отже, і до спасіння (так, як це сталося з Авраамом, який увірував, і йому це було пораховано за оправдання) підкреслюється на багатьох сторінках Святого Писання. Віра Авраама була визнана йому за праведність (Рм 4,9) і була дана обітниця його нащадкам. Нащадки ж його – це ті, що увірували, а не ті, що були спадкоємцями по тілі (Гл 3,7).  Апостол Павло у листі до Галатів вияснює, що єдиним правдивим потомком Авраама є Христос (Гл 3,16). У єдиному Христі вміщається многота тих, що увірували у нього як Спасителя і стали спадкоємцями обітниці, даної ще Авраамові (Гл 3,29).

Сини Ізраїля, що намагалися осягнути спасіння через виконання закону, опинилися у дуже складній ситуації. Вони не збагнули, що в кінцевому результаті навчання Бога (закон) приводить людину до Христа, який є на оправдання кожному, хто вірує (Рм 10,4). Сотник при зустрічі з Ісусом усвідомив свою негідність, і це стало для нього спасінням. Той же, що відкидає Христа, надіючись на свою власну велич, нехай навіть на основі Святого писання, вже є темряві. Ізраїль мав велику ревність, але вона не розумна (Рм 10,2).

Все ж, коли йдеться про спасіння людини, то воно завжди залишається тайною для людини. Вона не може зазирнути наперед і стверджувати, що якась конкретно взята людина не спасеться. Спасіння належить Богові. Ісус прийшов, щоб виконати волю Отця, а він хоче, щоб усі люди спаслися (1Тим 2,4). Павло, розважаючи над спасінням людей, каже, що «засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; і так увесь Ізраїль спасеться» (Рм 11,25-26).

Немає бо людини без гріха, кожен гріх є гріх у Адамі, що веде до смерті, у Христі ж оживуть усі (1 Кор 15,21-22). Чи всі ті, що оживуть у Христі, будуть дорівнювати тим, що згрішили у Адамі?

 

3 Молитва

Господи Ісусе, Спасителю мій!

Знаю, що я є негідний навіть стати перед тобою через мої незчисленні гріхи, але де ж сховаюся від тебе? Бачу себе радше тою дитиною, за яку потрібно молитися. Дай мені супутника в житті, що міг би так ревно і з такою великою вірою молитися, як сотник за свого сина.

Коли ж почуєш мою молитву за когось, то прошу – прийми її. Моя віра не є вірою для прикладу іншим. Часто чую себе маловіром, або й тим, до кого кажеш: «Де твоя віра?» Поможи моєму невірству! Огорни мене любовʼю. Дай мені бачити потреби інших людей, їх розуміти і молитися за них, бо тільки молячи Тебе за інших, просячи про їх життя, зможу справді любити і їх, і тебе.

 

Розповісти