Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом (Лк 7, 31-35; Фл 3, 8-19)

208

П’ятниця двадцятого тижня

Євангеліє

Лк.7, 31–35

«До кого мені порівняти людей оцього роду?»

Бачимо, що Христос вказує спочатку на Івана Хрестителя, що жив простенським життям, і на те, що люди його не приймали. Не прийняли його проповіді, його пророчого голосу, не вслухалися в те, що він промовляв. А потім вказує на Сина Людського, на Себе, Який провадив інше життя, бо був серед людей, з ними постійно спілкувався, їв і пив. Ісус показує дві різні особи – Син Людський та Іван Хреститель, які остаточно провадять, вказують на Бога.

Важливо пам’ятати, що Бог постійно промовляє до нас через усіх і все: і через трудні ситуації, і через радісні хвилини нашого життя, – лиш би ми хотіли і могли почути.

Як бачимо, тогочасний вибраний народ не міг почути Бога через Івана Хрестителя, який взивав до покаяння, і не міг почути через Сина Божого, Який взивав через Добру Звістку – Євангеліє.

Отож вміймо у всьому побачити і почути Бога!

Апостол

Фл. 3, 8 – 19

«Наслідуйте мене брати»

Ці слова можуть нам здаватись великою відвагою, великим визнаванням, які промовляв апостол Павло. Але це глибоке життя з  Господом давала йому певність це говорити без гордості, а з повним усвідомленням, що взаємини з Богом – найважливіші у житті. Чи хтось з нас би мав відвагу це промовляти до людей?

Чи ми можемо з певністю сказати іншим людям: наслідуйте мене? Ми своєю поведінкою, радше, вказуємо на свою немічність, грішність, слабкість. Це – правда: всі ми немічні, грішні та слабкі. Але чи ми хоч прагнемо жити з Богом, чи усвідомлюємо, наскільки Господь є в нас, наскільки ми, як апостол Павло, хочемо могти сказати іншим людям: наслідуйте мене?

Стараймося прагнути до досконалості! Переступати через свої немочі, наслідувати святих і йти за Христом!

+Венедикт

Назад


Розповісти