Читання Євангелія від Луки від 24.03 до 30.03

99
  1. грішниця помазує Ісуса 36-50
  2. Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку. 38. і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40. Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. 41. “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?”. 43. Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44. І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48. Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49. І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50. До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”
  3. Притча про сіяча 1-3 (21);
  4. По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять. 2. і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, 3. Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.

КОМЕНТАР

ДВА ДОВЖНИКИ БУЛИ
В ОДНОГО ПОЗИКОДАВЦЯ
7,36– 50

Ця жінка переходить від жалоби до танцю: те, що вона робить для Ісуса, є вірою, яка спасає. Гріх не стоїть на заваді нового життя: через прощення він стає нагодою для ще більшої любові.

Цей уривок за деякими аспектами подібний до епізоду про «помазання у Витанії», що в інших Євангеліях вміщений безпосередньо перед страстями (Мт 26,6– 13; Мр 14,3– 9; Йо 12,1– 8). Тут маємо сцену покаяння і прощення, Лука розвиває одну зі своїх улюблених тем: милосердя Бога до грішників (пор. Лк 15: притчі про милосердя; Лк 19,1– 10: Закхей; Лк 23,39– 43: добрий розбійник).

в. 36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. Лука — єдиний з євангелистів — намагається показати фарисеїв (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17) у сприятливому світлі, настільки, що Ісус отримує від них запрошення на трапезу (пор. Лк 11,37; 14,1) і попередження про загрозу з боку Ірода (Лк 13,31).

  сів за столом. Букв. «ліг» (від гр. дієслова kataklíno), грецький спосіб перебування за столом, лежачи на боці (пор. Лк 9,14.15; 12,37; 13,29; 14,8; 24,30).

в. 37 жінка. Її не можна ототожнювати з Марією, сестрою Марти (Лк 10,39) і Лазаря (Йо 11,1– 44; 12,3– 8), ані з Марією Магдалиною (Лк 8,2).

  алябастрову, повну пахощів, плящинку. У Мт 26,7 мова про «алябастрову плящину, повну вельми дорогого мира»; у Мр 14,3: «щирого дорогоцінного нарду» (пор. Йо 12,3).

в. 38 і ставши…, коло ніг Ісуса ззаду, … й мастити [їх] пахощами (в. 46). У Мр 14,3: «розбивши ту посудину, вилила йому на голову» (пор. Мт 26,7).

В уривку про «помазання у Витанії» в цьому місці на сцену виходять учні (Юда Іскаріот, Йо 12,4– 6) із запереченням: «Навіщо таке марнотратство?» (Мт 26,8; Мр 14,4).

в. 39 Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! Отже ж нечиста, тому треба було уникати будь- якого контакту з нею, щоб не занечиститися (Лк 15,19– 31). Ісус компрометує свою репутацію пророка (пор. Лк 7,16; Йо 4,19)!

в. 40 Симоне, маю тобі щось сказати. У Луки це перша людина, яку Ісус називає на ім’я (пор. Марта в Лк 10,41; Закхей в Лк 19,5; Симон [Петро] в Лк 22,31).

  Учителю (гр. didáskalos). Це той, хто має право навчати Закону. Однак у Луки цей термін вказує на певну дистанцію (чи навіть протиставлення) між Ісусом і його співрозмовником (пор. Лк 8,49; 9,38; 10,25; 11,45; 12,13; 18,18; 19,39; 20,21.28.39; 21,7; 22,11).

в. 41 Два довжники були в одного позикодавця. Завуальована алюзія на жінку- грішницю і фарисея.

  один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. «Динарій» є денною платнею сільськогосподарського робітника (пор. Мт 20,2).

в. 42 обидвом він простив. Таким є ставлення Бога до грішників.

  Котрий, отже, з них більше буде його любити? Хто буде відчувати до нього більшу вдячність? Пор. в. 47.

в. 44 Ти бачиш оцю жінку? Ісус описує вчинки жінки (в. 38), які становлять частину (але не обов’язково) звичного ритуалу східної гостинності (Бут 18,4; 19,2…).

  ти не дав… мені… Цей вислів повторюється для кожного з правил гостинності, які Симон занедбав: вода для омивань (в. 44, пор. «Засоби для розуміння» в Лк 11,38), вітальний поцілунок (в. 45), пахощі (в. 46).

в. 44– 46 … слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям… не перестала цілувати мені ноги… миром пахучим намастила мені ноги. Всі дії жінки зосереджені на ногах Ісуса (це слово повторюється чотири рази!).

Деякі давні рукописи пропускають ноги. Тоді могло б ітися про помазання голови, як у Мт 26,7 (пор. також Мр 14,3).

в. 47 прощаються (в пасиві: в значенні, що Бог прощає) її гріхи численні, бо багато полюбила (в. 42).

  Кому ж мало прощається, той мало любить. У першій частині цього вірша любов виглядає причиною прощення, а в другій — його наслідком.

У вв. 37– 38, 44– 46 вчинки жінки засвідчують велику любов, якою вона заслуговує собі на прощення (в. 47а). Але у вв. 40– 43 включається притча, наука якої є протилежною: велике прощення має за наслідок ще більшу любов (в. 47б). Любов і прощення взаємно живлять одне одного. Любов є наслідком і водночас причиною прощення.

в. 48 Прощаються тобі гріхи. Ісус, у повноті своєї влади Сина Божого, відпускає їй гріхи.

в. 49 Хто це такий, що й гріхи відпускає? Така реакція фарисеїв і книжників на зцілення розслабленого (Лк 5,21). Це перше із запитань про те, ким є Ісус.

в. 50 Віра твоя спасла тебе (Лк 17,19; 18,42); іди в мирі (Лк 8,48; пор. Мр 5,34).

Саме віра спасає, а спасіння веде до миру. Привселюдно демонструючи свою віру, жінка — аж ніяк не бажаючи скомпрометувати Ісуса — знаходить очищення і отримує мир, найвищий месіанський дар (пор. «Напрямки для роздумів» в Лк 24,36– 49).

Паралельні місця: Мт 26,6– 13; Мр 14,3– 9; Йо 12,1– 8

З НИМ БУЛИ ДВАНАДЦЯТЬ І ДЕЯКІ ЖІНКИ
8,1– 3

Жінки мають дар бути з Ісусом, в його товаристві, як Дванадцятеро! Однак на відміну від них, вони вже вміють служити, бо звільнені від своїх зол.

Невеликий редакторський підсумок про діяльність Ісуса в Галилеї і про тих, які його супроводжують. Тут з’являються три теми: мандрівне життя Ісуса (в. 1), Дванадцятеро «перебувають з ним» (в. 1), жінки отримують право йти за ним (вв. 2– 3), бо своїм служінням вони дарують цій невеликій мандрівній спільноті можливість жити і діяти.

Пізніше (Лк 8,19– 21) ще буде представлено справжню сім’ю Ісуса і буде показано, що слухання Слова — провідна тема восьмого розділу — вимагає і полягає у тому, щоби бути з Ісусом, слухати його і служити йому.

в. 1 проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже (Лк 4,43– 44). Пор. Мт 4,23; 9,35; 11,1; Мр 1,39.

  З ним були дванадцять (Лк 6,13; 9,1.12; 18,31; 22,3.47; які стають «Одинадцятьма» в Лк 24,9.33; Ді 1,26). Це досвідчені свідки Христа, апостоли (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,13– 16).

Мр 3,14 уточнює: «І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому…», щоб жили у повній єдності з ним, підкреслюючи у такий спосіб особистий аспект любові, яка пов’язує учня з його Господом. Проте аж в Лк 9,1– 6 слід чекати на офіційне «посвячення» апостолів на місію.

в. 2 і деякі жінки. Вони ще присутні в момент страстей (Лк 23,49.55– 56) і перед П’ятидесятницею (Ді 1,14). Мт 27,55– 56 додає до переліку: «Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея»; а Мр 15,40 ще додає «Саломія». Однак Матей і Марко пропускають Йоанну, жінку Хузи, і Сусанну.

Присутність жінок була не надто поширеним явищем в єврейському середовищі і рабини не допускали їх до кола своїх учнів (пор. Йо 4,27). Становище жінки підсумовувалося у формулі, яка прирівнювала її до «невільників, поган і дітей».

  що були оздоровлені. Це спільний знаменник цих жінок, вони на власному досвіді відчули турботу Господа Ісуса: досвід дару і прощення.

  Марія, звана Магдалина (тобто родом з Магдали, села на західному березі Тиверіядського озера), з якої вийшло сім бісів (це згадка про екзорцизм, Мр 16,9). Вона знову буде на Голгофі (Мт 27,56.61; Йо 19,25) і при гробі (Лк 24,10; Йо 20,1–  2), де вона першою побачить Воскреслого (Мр 16,9–  11; Йо 20,11–  18).

в. 3 Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця. Вона може бути джерелом численних особливих відомостей, які наводить Лука щодо Ірода і його родини (пор. Лк 3,1; 9,7– 9; 13,31; 23,7– 15; Ді 4,27; 12; 13,1).

  їм допомагали (від гр. diakonéo — служити, допомагати; пор. Лк 4,39; 10,40; 17,8) з своїх маєтків. У Мт 27,55б: «вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували»; і Мр 15,41: «слідом за ним ходили і йому услугували». Пор. Лк 23,49.

ТИ ТОЙ, ЩО МАЄ ПРИЙТИ,
ЧИ ІНШОГО НАМ ЖДАТИ?
7,18– 23

Йоан очікував Месію, який би карав злих і винагороджував добрих; він приголомшений тим, що Ісус до всіх виявляє милосердя. Але не варто чекати іншого Месію — іншим має бути наше очікування!

Ісус перериває свою розповідь (Лк 7,18– 35), щоби знову підкреслити роль Йоана Хрестителя в історії спасіння (пор. Лк 1,76– 77).

Послуговуючись посередниками, Ісус відповідає на сумніви Йоана щодо разючої відмінності між есхатологічним очікуванням та історичною дійсністю, яка розчаровує.

в. 18 Учні Йоана сповістили його про це все. Йоан, ув’язнений Іродом (Лк 3,20; Мт 11,2) у фортеці Махеронт (майже перед Масадою), дізнається про діяльність Ісуса і доходить висновку, що він дуже відрізняється від Месії, якого всі очікують, — судді й того, хто має очистити Ізраїль (пор. Лк 3,16– 17).

  покликав двох із своїх учнів і послав їх. Як у випадку посланців Ісуса (Лк 10,1; 19,29). У юдейському праві свідчення є дійсним, лише якщо його дає двоє свідків (Втор 17,6; 19,15).

в. 19 Ти той, що має прийти (= в. 20; Мт 11,3). Гр. ho erchómenos, «Грядущий», вирішальний посланець Божий. Це одне з означень Месії (пор. Бут 49,10; Пс 118,26; Мал 3,1; Лк 3,16; 13,35; 19,38; Мт 3,11; 21,9; 23,39; Мр 1,7; 11,9; Йо 1,15.27; 6,14; 11,27; Ді 19,4; Євр 10,37; Од 1,4.8; 4,8).

в. 21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох… (пор. Лк 4,40; 5,15; 6,18; 9,11). Цього вірша немає в паралельному уривку Матея, його, можливо, вставлено сюди, щоб посилити відповідь Ісуса учням Йоана.

в. 22 Ідіть, повідомте…, що ви бачили й що чули (= Мт 11,4, де дієслова стоять в теперішньому часі). Ісус представляє свою місію (Лк 4,18) висловами, якими Ісая вказував «знаки» приходу месіанського часу. «Знаків» є шість:

  сліпі прозрівають (Іс 29,18б; 35,5а; 42,7а), криві ходять (Іс 35,6), прокажені очищуються (цього немає в Ісаї), глухі чують (Іс 29,18а; 35,5б), мертві воскресають (Іс 26,19), бідним звіщається Добра Новина (Іс 61,1).

Тут не згадано про «виведення з в’язниці в’язнів» (42,7б; Іс 61,1) і пропущено оздоровлення від злих духів з в. 21.

в. 23 блаженний той, хто не спотикнеться через мене. Це блаженство — обіцянка для тих, які долають перешкоди, що протистоять вірі (пор. «Засоби для розуміння» у вступі до Лк 6,20– 26). Спокуса або згіршення (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 17,1 і «Напрямки для роздумів» в Лк 17,1– 10) — це камінь, об який спотикаються, падіння у вірі, спричинене хибним образом Месії.

Паралельні місця: Мт 11,2– 6

І ВСІ ДІТИ МУДРОСТИ ВИПРАВДАЛИ ЇЇ
7,24– 35

Йоан пропонує жалобу покаяння, а Ісус — весільний танець. Але для танцю необхідне покаяння: Ісусів дар приймає лише той, хто увійшов з Йоаном у прощення.

Йоан попросив запитати: «Ти той, що має прийти?» (Лк 7,19). Ісус, коли посланці вже пішли, довершує відповідь, за рабіністичним звичаєм, трьома настійливими риторичними запитаннями (вв. 24.25.26), які обрисовують портрет і роль Хрестителя як предтечі і пророка (вв. 27– 28). Через нього навіть читач поганського походження може включитися в історію спасіння і вирішити долучитися до тих, які приймають Божий задум.

в. 24 На тростину, що її колише вітер? (Мт 11,7б). Йоан сидить у в’язниці за свою моральну твердість і непохитність (Лк 3,19– 20).

в. 25 одягненого в м’які шати? (Мт 11,8). Хреститель є аскетом (пор. Мт 3,4; Мр 1,6).

в. 26 Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка (Лк 1,76а; 20,6; пор. Йо 1,21– 23).

в. 27 Це той, про кого написано. Далі — цитата з Мал 3,1 (алюзія на Вих 23,20).

  Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою (Мт 11,10; Мр 1,2). Це предтеча (посланець), який готує дорогу «Грядущому» (Лк 1,17.76б).

в. 28 нема нікого більшого понад Йоана. Хреститель є «сполучною ланкою» між давнім світом і новою ерою, він є останнім пророком (Мт 11,11.13– 14; пор. також Лк 16,16).

  а найменший у Царстві Божім — більший від нього. Йоан — це той, хто зупиняється на порозі Царства Божого, що починається з Ісусом. Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».

в. 29 І ввесь народ…, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. «Ввесь народ» (Лк 3,21) і навіть «митарі» (в. 34; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,12– 13) прийняли місію Хрестителя (пор. Мт 21,32).

в. 30 А фарисеї та законники. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17.

  відкинули (в тому, що їх стосувалося) Божий про них намір і не христились від нього (пор. Ді 2,22– 23). Однак у Мт 3,7 йдеться і про фарисеїв, які приступали до Йоанового хрещення.

в. 31 До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? (Мт 11,16–  19). Цей вислів нагадує плачі пророків. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,41.

У подальших віршах, написаних в стилі єврейської сап’єнціальної літератури, криється таємниця впертості оцього роду і обрання тих, які відкриваються на покаяння.

в. 32 Ми грали вам на сопілці… співали жалобної… Кожен нарікає на те, що інший не поводиться так, як від нього очікують! Йоан та Ісус, який би спосіб життя вони не вели, все одно будуть опротестовані.

в. 33 Прийшов… Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина (пор. Лк 1,15; 5,33), а ви кажете: Він біса має! Як і у Йо 7,20 і 10,20, це образний вислів, що не означає справжньої одержимості. ТОВ перекладає «втратив голову».

в. 34 Прийшов Син Чоловічий (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,24)…, а ви кажете:

  Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників (в. 29; Мр 2,16; Лк 5,29– 30.32; 15,2; 19,7).

в. 35 І всі діти мудрости виправдали її. Дітьми мудрості є ті, що приймають Ісуса з вірою і так відповідають на Божий задум. Лука виявляє зв’язок між Ісусом і Мудрістю Божою (пор. Лк 2,40.52). Тайни Царства об’являються простим і малим та залишаються прихованими від мудрих і обачних (Лк 10,21; Мт 11,25). Пор. також Сир 4,11.

У Мт 11,19 ця фраза завершується інакше: «І виправдалась мудрість власними ділами». Це може бути іншим перекладом спільного оригіналу.

Паралельні місця: Мт 11,7– 11; 21,31– 32; 11,16– 19

 ПСАЛОМ 45-46

  1. (44) Велич царя 3-10; краса цариці 11-18
  2. Провідникові хору. На мелодію «Лілея». Синів Кораха. Маскіл. Пісня любови. 2. Із мого серця гарне слово ллється; я мовлю: Цареві моя пісня! Язик мій – тростинка скорописця. 3. Найкращий ти на вроду між людськими синами, краса розлита на устах у тебе; тому то Бог благословив тебе повіки. 4. Опережи твій стан мечем, витязю, твоєю славою і красою! 5. Щасливо їдь верхи за вірність і за правду, і хай навчить тебе преславних діл твоя десниця. 6. Стріли твої гострі, народи коряться тобі, і царських ворогів серце вмліває. 7. Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло царства твого. 8. Ти любиш справедливість і ненавидиш беззаконня: тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми. 9. Миром, алое та касією пахнуть твої шати; з палаців із слонової кости струни тебе звеселяють. 10. Царські дочки – тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім. 11. Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого. 12. І цар жадатиме краси твоєї, бо він – твій пан, і йому кланяйся. 13. І дочка тирська з дарами приходить; твоєї ласки запобігають багатирі народу. 14. Уся прибрана пишно входить царівна, золотом ткані її шати. 15. У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. 16. Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац. 17. Замість твоїх батьків будуть твої діти; по всій землі ти зробиш їх князями. 18. Я буду згадувати твоє ім’я від роду і до роду тим прославлятимуть тебе народи по віки вічні.
  3. (45) Бог з нами – чого нам лякатись? 2-4; він – наша сила та прибіжище 5-12
  4. Провідникові хору. Синів Кораха. На мелодію «Дівиці». Пісня. 2. Бог нам прибіжище і сила; у нещастях з’явився з дужою допомогою. 3. Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась і гори захиталися серед моря. 4. Нехай ревуть, бушують його води, хай дрижать гори від його обурення. (Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.) 5. Ріка, – її відноги звеселяють місто Боже, святі Всевишнього чертоги. 6. Бог серед нього, воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком. 7. Захвилювалися народи, царства захитались; Господь загримів громом, земля задрижала. 8. Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня. 9. Ходіте, гляньте на діла Господні, які страхітливі речі він учинив на землі. 10. Він, що припиняє війни по край землі, що ломить лука й торощить списи, і щити вогнем палить. 11. Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами. 12. Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.