Читання Євангелія від Луки від 17.03 до 23.03

111

7 воскресіння юнака з Наїну ..18-23; Ісус про Йоана 24-35

  1. Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів. 19. і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”. 20. Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”. 21. Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. 22. У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; 23. і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” 24. А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?. 25. На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. 26. На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.27. Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. 28. Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім – більший від нього.” 29. І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. 30. А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього. 31. “До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні? 32. Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! 33. Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має! 34. Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників. 35. І всі діти мудрости виправдали її.”

КОМЕНТАР

ТИ ТОЙ, ЩО МАЄ ПРИЙТИ,
ЧИ ІНШОГО НАМ ЖДАТИ?
7,18– 23

Йоан очікував Месію, який би карав злих і винагороджував добрих; він приголомшений тим, що Ісус до всіх виявляє милосердя. Але не варто чекати іншого Месію іншим має бути наше очікування!

Ісус перериває свою розповідь (Лк 7,18– 35), щоби знову підкреслити роль Йоана Хрестителя в історії спасіння (пор. Лк 1,76– 77).

Послуговуючись посередниками, Ісус відповідає на сумніви Йоана щодо разючої відмінності між есхатологічним очікуванням та історичною дійсністю, яка розчаровує.

в. 18 Учні Йоана сповістили його про це все. Йоан, ув’язнений Іродом (Лк 3,20; Мт 11,2) у фортеці Махеронт (майже перед Масадою), дізнається про діяльність Ісуса і доходить висновку, що він дуже відрізняється від Месії, якого всі очікують, — судді й того, хто має очистити Ізраїль (пор. Лк 3,16– 17).

покликав двох із своїх учнів і послав їх. Як у випадку посланців Ісуса (Лк 10,1; 19,29). У юдейському праві свідчення є дійсним, лише якщо його дає двоє свідків (Втор 17,6; 19,15).

в. 19 Ти той, що має прийти (= в. 20; Мт 11,3). Гр. ho erchómenos, «Грядущий», вирішальний посланець Божий. Це одне з означень Месії (пор. Бут 49,10; Пс 118,26; Мал 3,1; Лк 3,16; 13,35; 19,38; Мт 3,11; 21,9; 23,39; Мр 1,7; 11,9; Йо 1,15.27; 6,14; 11,27; Ді 19,4; Євр 10,37; Од 1,4.8; 4,8).

в. 21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох… (пор. Лк 4,40; 5,15; 6,18; 9,11). Цього вірша немає в паралельному уривку Матея, його, можливо, вставлено сюди, щоб посилити відповідь Ісуса учням Йоана.

в. 22 Ідіть, повідомте…, що ви бачили й що чули (= Мт 11,4, де дієслова стоять в теперішньому часі). Ісус представляє свою місію (Лк 4,18) висловами, якими Ісая вказував «знаки» приходу месіанського часу. «Знаків» є шість:

сліпі прозрівають (Іс 29,18б; 35,5а; 42,7а), криві ходять (Іс 35,6), прокажені очищуються (цього немає в Ісаї), глухі чують (Іс 29,18а; 35,5б), мертві воскресають (Іс 26,19), бідним звіщається Добра Новина (Іс 61,1).

Тут не згадано про «виведення з в’язниці в’язнів» (42,7б; Іс 61,1) і пропущено оздоровлення від злих духів з в. 21.

в. 23 блаженний той, хто не спотикнеться через мене. Це блаженство — обіцянка для тих, які долають перешкоди, що протистоять вірі (пор. «Засоби для розуміння» у вступі до Лк 6,20– 26). Спокуса або згіршення (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 17,1 і «Напрямки для роздумів» в Лк 17,1– 10) — це камінь, об який спотикаються, падіння у вірі, спричинене хибним образом Месії.

Паралельні місця: Мт 11,2– 6

І ВСІ ДІТИ МУДРОСТИ ВИПРАВДАЛИ ЇЇ
7,24– 35

Йоан пропонує жалобу покаяння, а Ісус — весільний танець. Але для танцю необхідне покаяння: Ісусів дар приймає лише той, хто увійшов з Йоаном у прощення.

Йоан попросив запитати: «Ти той, що має прийти?» (Лк 7,19). Ісус, коли посланці вже пішли, довершує відповідь, за рабіністичним звичаєм, трьома настійливими риторичними запитаннями (вв. 24.25.26), які обрисовують портрет і роль Хрестителя як предтечі і пророка (вв. 27– 28). Через нього навіть читач поганського походження може включитися в історію спасіння і вирішити долучитися до тих, які приймають Божий задум.

в. 24 На тростину, що її колише вітер? (Мт 11,7б). Йоан сидить у в’язниці за свою моральну твердість і непохитність (Лк 3,19– 20).

в. 25 одягненого в м’які шати? (Мт 11,8). Хреститель є аскетом (пор. Мт 3,4; Мр 1,6).

в. 26 Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка (Лк 1,76а; 20,6; пор. Йо 1,21– 23).

в. 27 Це той, про кого написано. Далі — цитата з Мал 3,1 (алюзія на Вих 23,20).

Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою (Мт 11,10; Мр 1,2). Це предтеча (посланець), який готує дорогу «Грядущому» (Лк 1,17.76б).

в. 28 нема нікого більшого понад Йоана. Хреститель є «сполучною ланкою» між давнім світом і новою ерою, він є останнім пророком (Мт 11,11.13– 14; пор. також Лк 16,16).

а найменший у Царстві Божім — більший від нього. Йоан — це той, хто зупиняється на порозі Царства Божого, що починається з Ісусом. Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».

в. 29 І ввесь народ…, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. «Ввесь народ» (Лк 3,21) і навіть «митарі» (в. 34; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 3,12– 13) прийняли місію Хрестителя (пор. Мт 21,32).

в. 30 А фарисеї та законники. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,17.

відкинули (в тому, що їх стосувалося) Божий про них намір і не христились від нього (пор. Ді 2,22– 23). Однак у Мт 3,7 йдеться і про фарисеїв, які приступали до Йоанового хрещення.

в. 31 До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? (Мт 11,16–  19). Цей вислів нагадує плачі пророків. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,41.

У подальших віршах, написаних в стилі єврейської сап’єнціальної літератури, криється таємниця впертості оцього роду і обрання тих, які відкриваються на покаяння.

в. 32 Ми грали вам на сопілці… співали жалобної… Кожен нарікає на те, що інший не поводиться так, як від нього очікують! Йоан та Ісус, який би спосіб життя вони не вели, все одно будуть опротестовані.

в. 33 Прийшов… Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина (пор. Лк 1,15; 5,33), а ви кажете: Він біса має! Як і у Йо 7,20 і 10,20, це образний вислів, що не означає справжньої одержимості. ТОВ перекладає «втратив голову».

в. 34 Прийшов Син Чоловічий (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,24)…, а ви кажете:

Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників (в. 29; Мр 2,16; Лк 5,29– 30.32; 15,2; 19,7).

в. 35 І всі діти мудрости виправдали її. Дітьми мудрості є ті, що приймають Ісуса з вірою і так відповідають на Божий задум. Лука виявляє зв’язок між Ісусом і Мудрістю Божою (пор. Лк 2,40.52). Тайни Царства об’являються простим і малим та залишаються прихованими від мудрих і обачних (Лк 10,21; Мт 11,25). Пор. також Сир 4,11.

У Мт 11,19 ця фраза завершується інакше: «І виправдалась мудрість власними ділами». Це може бути іншим перекладом спільного оригіналу.

Паралельні місця: Мт 11,7– 11; 21,31– 32; 11,16– 19

ПСАЛОМ 43-44

  1. (42) Наполегливе благання священика на вигнанні
  2. Обстань за мною, Боже; розсуди мою справу проти нечестивого народу; від чоловіка лукавого й несправедливого мене визволь.2. Бо ти, Боже, моя твердиня. Чому мене відкинув? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий? 3. Пошли світло твоє і твою правду: вони нехай мене ведуть заберуть на святу гору твою й до твоїх наметів. 4. І я прийду до жертовника Бога, до Бога радости й веселости моєї, і прославлятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже! 5. Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти Спасителя обличчя мого і мого Бога.
  3. (43) Ізраїль спогадує про ті часи, коли Бог його провадив 2-9; тепер – він відкинений та пригнічений 10-23; благання 24-27
  4. Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл. 2. Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.3. Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив. 4. Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав. 5. Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги. 6. Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали. 7. Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій; 8. але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших. 9. Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли. 10. Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами. 11. Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували. 12. Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв. 13. Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши. 14. Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас. 15. Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою. 16. Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває 17. від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата. 18. Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму, 19. і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші, 20. коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти. 21. Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога, 22. то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця. 23. Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають. 24. Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки! 25.Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш? 26. Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш. 27. Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.