Читання Євангелія від Луки від 10.03 до 16.03

157
Читання Євангелія від Луки від 10.03 до 16.03
  1. Оздоровлення слуги сотника 1-10; воскресіння юнака з Наїну 11-17…

1. Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум. 2. А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. 3. Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його. 4. Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це: 5. любить бо народ наш і збудував нам синагогу.” 6. І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю. 7. Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. 8. Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.” 9. Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.” 10. І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим. 11. Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. 12. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. 13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.” 14. І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” 15. І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. 16. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.” 17. Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.

КОМЕНТАР

АЛЕ СКАЖИ ЛИШ СЛОВО,
Й ОДУЖАЄ СЛУГА МІЙ
7,1– 10

Ісус щойно сказав, що треба любити своїх ворогів, а тепер робить те, що сказав, зцілюючи сина поганина. Той першим зрозумів силу Слова, яке діє так, як каже.

У центрі цієї першої розповіді про місіонерську діяльність Ісуса в Галилеї сотник, поганський урядовець, який навіть не виходить на сцену (на відміну від паралельних уривків у Мт 8,5– 13 і Йо 4,46– 54). Місцеві старші (в. 3), а потім друзі (в. 6) виконують роль посередників.

в. 1 ввійшов у Капернаум. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,31.

в. 2 в одного сотника. Це урядовець, який стояв на чолі сотні осіб, не єврей, найманий солдат, який перебував на службі в Ірода Антипи. У Йо 4,46 це «царський урядовець».

– слуга. Гр. слово doúlos (а не páis, як у Мт 8,5– 13) ТОВ перекладає словом «раб», бо його господар, сотник, є поганином.

– хворий, що мав умирати. У Мт 8,6 слуга «лежить дома розслаблений і мучиться тяжко»; у Йо 4,49: «зійди [з Кани до Капернауму], заки вмре моя дитина (гр. paidíon)!»

в. 3 Почувши про Ісуса. Віра залежить від слухання слова (Рм 10,17).

– він послав до нього старших юдейських. Це «знатні люди» міста, яких не слід плутати зі «старійшинами», членами синедріону

– благаючи його, щоб прийшов і вирятував (від небезпеки = зцілив) слугу його.

в. 4 Він достойний (= заслуговує). У в. 6 сотник пошле сказати: я недостойний.

в. 5 любить бо народ наш. Лука (лише він) виявляє, що він є благодійником спільноти (як Корнелій в Ді 10,2).

– і збудував нам синагогу (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,15). Ймовірно, мова про чорну синагогу з базальту (споруджену з місцевого матеріалу), яку віднайшли під білою синагогою пізнішого періоду (спорудженою з імпортованого матеріалу), яку сьогодні можна побачити у реконструкції, що зробили францисканці в 1926 році. Вірогідно, Ісус виголосив тут (у чорній синагозі) велику проповідь про Хліб (Йо 6).

в. 6 я недостойний… (Мт 8,8). Постава сотника повторює поставу Петра (Лк 5,8): він відчуває свою недостойність і повністю покладається на могутність Ісусового слова. Але, можливо, він ще й не хоче наразити Ісуса на ризик переступу норм, які зобов’язують юдеїв і поган триматися окремо (пор. Йо 18,28; Ді 10,28; 11,3).

Такі самі слова звучать сьогодні, під час євхаристійної літургії в римо- католицькому обряді, перед тим, як вірні приступають до причастя.

в. 7 але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. Бо й я… (Мт 8,9).

Сотник демонструє свою довіру до влади Ісуса і до сили його слова, наводячи порівняння, запозичене з військової дисципліни. Потрібно підкорятися без жодних заперечень — навіть на відстані — «на слово» (Лк 5,5) того, хто командує.

в. 9 Ісус, здивувався ним. Це єдина людина, якою «захоплюється» Ісус. А проголошення, що читаємо далі, є кульмінацією розповіді:

– Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри (Мт 8,10). Віра сотника полягає в тому, що він беззастережно приймає владу Ісуса. У паралельному уривку Мт 8,11– 12а євангелист Матей додає гостру обвинувальну промову проти Ізраїля: «Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть…» (пор. Лк 13,28– 30).

в. 10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим. У завершальному реченні нічого не сказано про те, як відбулося зцілення. Про щасливий кінець свідчить ледве помітна згадка, немовби натяк!

Натомість, у Мт 8,13: «І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години», а в Йо 4,50– 53: «Іди, син твій живий».

Паралельні місця: Мт 8,5– 13; Йо 4,46– 54

КОЖНИЙ, ХТО ПРИХОДИТЬ ДО МЕНЕ,
СЛУХАЄ МОЇ СЛОВА Й ВИКОНУЄ ЇХ…
6,46– 49

Ці слова звернені проти учнів, які задовольняються пізнанням істини, але не живуть нею: хто слухає і виконує Ісусові слова, будує на камені, а хто слухає і не виконує, будує на піску.

Це чудо воскресіння, про яке розповідає лише Лука, готує відповідь Ісуса учням Йоана в наступному уривку (Лк 7,22). Згодом євангелист включить у свій твір чудо про дочку Яіра (Лк 8,49– 56) і два інших, в Діяннях, здійснені за посередництвом Петра (Ді 9,36– 43) і Павла (Ді 20,7– 12).

в. 11 Наїн (= Неїн). Невелике селище, назва якого означає «насолода». Воно розташоване десь за дванадцять кілометрів на південний схід від Назарета, день ходи від Капернаума і недалеко від Шунама (сьогодні Шулам), де Єлисей воскресив померлого (2 Цар 4,34– 35).

в. 12 сина, єдиного. Лука підкреслює ту саму деталь, що й в Лк 8,42 (дочка Яіра) і в Лк 9,38 (біснуватий хлопець). Пор. 1 Цар 17,20.

в матері своєї, що була вдовою. Лука не згадує про те, що смерть єдиного сина означала, що вдова залишиться без будь- яких засобів для існування.

в. 13 Господь. Лука вперше застосовує цей титул до Ісуса (який згодом буде вжито понад двадцять разів), щоб виявити його таїнственну владу переможця над смертю. Натомість, Матей і Марко називають Ісуса Господом лише під час месіанського входу в Єрусалим (Мт 21,3; Мр 11,3).

Побачивши її. «Бачити» і «зглянутися/зворушитися» є головними дієсловами цього епізоду. Пор. Лк 10,33 (самарянин, «побачивши його, змилосердився») і Лк 15,20 («побачив його батько його й, змилосердившись, побіг…»).

зглянувся над нею. Гр. дієслово splagchnízomai (Лк 10,33; 15,20) доволі рідко вживане в СЗ, але є надзвичайно промовистим: воно означає дуже велике і глибоке співчуття аж на фізичному рівні (Іс 49,15; Єр 31,20; Ос 11,8). В Євангеліях його вживано завжди в стосунку до Ісуса: в Мт 9,36; 14,14; 18,27; 20,34; Мр 1,41; 6,34; 8,2; Йо 11,33.38.

в. 14 доторкнувсь до мар. Ісус не надає значення забороні, пов’язаній з можливістю занечиститися (Чис 19,11.16). Лука представляє цю сцену в грецько- римському контексті, тоді як за палестинським звичаєм тіло просто укладають на ноші.

Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” (Лк 8,54). Це те саме дієслово, що описує воскресіння (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,24).

в. 15 І мертвий підвівся і почав говорити. Дві дії, що вказують на повне повернення до життя.

І він (Ісус) віддав його матері (пор. 1 Цар 17,23; Лк 9,42).

в. 16 Страх огорнув усіх (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,12).

і вони прославляли Бога (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,20).

Великий пророк устав між нами. Юрба ототожнює Ісуса з Месією- пророком. Як буде видно в наступному уривку (Лк 7,18– 23), таке визнання стане звісткою, що дійде до Йоана Хрестителя, який перебуває у в’язниці (Лк 3,20).

У СЗ єдиними пророками, яким приписують випадки воскресіння, є Ілля (1 Цар 17,17– 24) і Єлисей (2 Цар 4,18– 37 і 13,20– 21).

Бог навідався до народу свого (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,68).

в. 17 Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї… (Лк 4,14.37; 5,15; пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,17б).

Паралельні місця: 1 Цар 17,17– 24 ; 2 Цар 4,18– 37

ПСАЛОМ 42

  1. (41) Туга за святинею Бога живого 2-6 висміяний ворогами молиться 7-12
  2. Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
  3. Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.3. Душа моя жадає Бога, Бога живого, – коли бо прийду й побачу обличчя Боже? 4. Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?» 5. Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім. 6. Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога. 7. Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар. 8. Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене. 9. Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого. 10. Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий? 11. Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?» 12. Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.