Читання Євангелія від Луки від 03.03 до 09.03

196
  1. нагірна проповідь

43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. 44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста. 46 Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю? 47 Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, – покажу вам на кого він схожий. 48 Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. 49 Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.”

КОМЕНТАР

КОЖНЕ БО ДЕРЕВО
ЗА СВОЇМ ВЛАСНИМ ПЛОДОМ ПІЗНАЄТЬСЯ
6,43– 45

Плід доброго життя походить з нового серця, яке знає, що є дитиною Отця милосердя і братом усіх.

Починається четвертий і останній блок «Проповіді на рівнині», який має за тему діяльний реалізм істинного учня (Лк 6,43–  49). У цьому уривку подається третя і четверта з п’яти коротких притч- приповідок, що їх Ісус пропонує до уваги своїх учнів.

в. 43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані… У біблійній традиції образ плоду (в однині чи в множині) означає діла (поведінку) людини. Пор. Пс 1,3; Єр 17,8– 10; Рм 6,21– 22.

в. 44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається. Пор. Сир 27,6; Лк 13,6– 9.

У Мт 12,33– 37 Ісус (в полемічному контексті), звертаючись до фарисеїв, проголошує: «Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши?». А потім додає: «Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, — дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».

не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду (Як 3,12). Протиставлення є зрозумілим за умови перебування в палестинському середовищі. Власне, будяки дають плоди, які здалеку нагадують смокви, а ожина — плоди, схожі на грона винограду.

в. 45 Добра людина… виносить добре; лиха ж — лихе виносить (пор. Мт 15,18; Мр 7,21). Ніхто надовго не зможе приховати того, що має всередині своєї душі. А якщо внутрішнє не відповідає зовнішньому, то рано чи пізно це випливе на поверхню; лицемірство завжди має слабкі місця — і діла (вчинки та слова) людини розкривають стан її серця:

бо з переповненого серця говорять його уста (Мт 12,34).

Паралельні місця: Лк 7,16– 20; Мт 12,33– 37

КОЖНИЙ, ХТО ПРИХОДИТЬ ДО МЕНЕ,
СЛУХАЄ МОЇ СЛОВА Й ВИКОНУЄ ЇХ…
6,46– 49

Ці слова звернені проти учнів, які задовольняються пізнанням істини, але не живуть нею: хто слухає і виконує Ісусові слова, будує на камені, а хто слухає і не виконує, будує на піску.

На цьому завершується «Проповідь на рівнині» (Лк 6,20– 49). Ісус пропонує п’яту з притч- приповідок (розпочатих у Лк 6,39): діяльне слухання його слова милосердя є спасінням, і від нього залежить остаточний сенс життя (пор. Втор 30,15– 20).

в. 46 Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю? Пор. Як 1,23.

У Мт 7,21: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне».

Повторення зазвичай вводить докір (пор. Павло- Савло в Ді 9,4; 22,7; 26,14) або наголошує, в СЗ, на отриманій відповідальності: Авраам (Бут 22,11), Мойсей (Вих 3,4), Самуїл (1 Сам 3,10). Пор. Лк 8,24; 13,34.

в. 47 Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова (Йо 6,35.37)

й виконує їх (пор. в. 49).

в. 48 Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім. Мт 7,24 говорить про «розумного чоловіка».

викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. Лука описує скелястий ґрунт, тоді як посилання мало б стосуватися піщаної ущелини [wadi] і потоків, які в ній утворюються лише у випадку зливного дощу. Для християн скелею, на якій слід будувати власну віру, є сам Христос (1 Кор 10,4; Еф 2,20; пор. також 1 Кор 3,11).

– І як настала злива, води наперли на дім той. У Мт 7,25.27: «Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім…».

але не могли його захитати, бо він збудований був добре. Пор. також Лк 14,28– 30.

У пролозі, звертаючись до Теофіла, Лк 1,4 каже: «… щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв».

в. 49 Той же, хто слухає й не чинить (пор. в. 47).

схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. У Мт 7,26 йдеться про «необачного» чоловіка і про дім, побудований на «піску».

Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика (пор. Єз 13,11– 12).

Паралельні місця: Мт 7,21.24– 27

ПСАЛОМ 4041

  1. (39) Подяка за благодать 2-11; він просить про нову благодать 12-18

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. 3 І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки. 4 І вклав мені в уста новую пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа. 5 Блажен муж, який на Господа поклав своє довір’я, хто не пристає до зухвальців, ані до тих, що збочують у брехню. 6 Силу чудес учинив ти, Господи, мій Боже, провидінням твоїм над нами. Ніхто тобі не рівний. Я був би радий їх звістити й розповісти, та забагато їх, щоб їх перелічити. 7 Жертви й офіри ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався. 8 Тоді сказав я: “Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене: 9 Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці.” 10 Я оповів про справедливість на великім зборі, не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш. 11 Не заховав я в моїм серці твою справедливість; я розповів про твою вірність і твоє спасіння. Не затаїв твоєї ласки й вірности твоєї перед великим збором. 12 Не зачиняй, о Господи, від мене твого серця; милість твоя і твоя вірність хай мене завжди зберігають. 13 Бо злидні мене без кінця обсіли, провини мої мене наздогнали, так що й дивитись вже не можу. Їх більш, ніж волосу на толові у мене, і серце моє зомліло. 14 Зволь, Господи, мене урятувати; о Господи, поспіши мені на допомогу! 15 Хай осоромляться й почервоніють усі ті, що на мою душу зазіхають, щоб її погубити. Нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям! 16 Нехай збентежені вкриються стидом ті, що до мене кажуть: “Ага! Ага!” 17 Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!” 18 Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене. Ти – моя допомога і мій визволитель, Боже мій, не забарися!

  1. (40) Милосердні зазнають милосердя 2-4; не покладатися на людину 5-10; – а на Господа 11-14

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує. 3 Господь хоронитиме його й живитиме його, і зробить його на землі щасливим, і не видасть його в руки ворогам зажерливим. 4 Господь підтримає його, недужого, на ложі: увесь біль його відніме в його недузі. 5 Я мовив: “Господи, змилуйся надо мною! Вилікуй мою душу, бо згрішив перед тобою.” 6 Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: “Коли помре він, і загине його ім’я?” 7 І хто навідатись приходить, марне виговорює; у серці своїм зло збирає і, вийшовши надвір, розголошує. 8 Усі мої ненависники перешіптуються вкупі проти мене, задумують зло на мене: 9 «Лиха біда вчепилася до нього! І де раз ліг, то більш уже не встане.» 10 Ба навіть друг мій, що я на нього покладався, що жививсь моїм хлібом, і той наставив п’яту на мене. 11 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підведи мене, і я відплачу їм. 12 Тоді збагну, що мене любиш, як ворог мій не буде ликувати надо мною. 13 У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки. 14 Благословен Господь, Бог Ізраїля від віку й до віку! ‘ Нехай так буде! Нехай так буде!