Читання Євангелія від Луки від 24.02 до 02.03

114
  1. нагірна проповідь

36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. 37 Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. 38 Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.” 39 Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? 40 Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель. 41 Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? 42 І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, – ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

КОМЕНТАР

БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ
6,36– 38

Ціле Євангеліє від Луки є варіацією на в. 6,36: стати люблячими, як Отець. Милосердя, як сутність Бога, є новим кодексом святості, принципом будь- яких взаємин — не лише з ворогами, але й з членами спільноти.

Починається третій блок «Проповіді на рівнині». Він має за тему великодушне ставлення до ближнього (Лк 6,36– 42).

в. 36 Будьте милосердні. У Мт 5,48 (пор. Лк 19,2): «Тож будьте досконалі…».

Лука називає Бога милосердним і співчутливим. Такий образ присутній вже в СЗ (Вих 34,6; Втор 4,31; Сир 2,18; Йона 4,2…). Він осяває цілий уривок, а ще більше ціле його Євангеліє. Конкретні наслідки милосердя показано (вв. 37– 38) через чотири «правила»: два негативних і два позитивних. Дієслова, вжиті в пасивному стані, вказують на дію Бога.

в. 37 Не судіть… (пор. Мт 7,1; Рм 2,1; 14,4.10.13; Як 2,13; 4,12).

не засуджуйте… (пор. Мт 7,1– 2; Мр 4,24; Лк 6,41– 42). Тут йдеться не про заборону давати оцінку речам, а про заборону засуджувати іншого; влада судді належить лише Богові.

простіть, і вам проститься. Пор. «Отче наш» в Лк 11,4 (Мт 6,12). Пор. також Лк 17,3– 4. Пасив означає: «Бог вас простить».

в. 38 Дайте, то й вам дасться. Пасив й цього разу означає: «Бог вам дасть».

міру добру, натоптану (щоб збільшити місткість), потрясену, переповнену дадуть вам. Мова про східний звичай піднімати передню полу одежі, щоб туди насипали зерно чи насіння (пор. Рут 3,15; Іс 65,7).

Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють (Мт 7,2). Мр 4,24 додає: «та ще й причинять (додадуть більше) вам». Від Бога ми завжди отримуємо більше від того, що просимо.

Паралельні місця: Мт 5,48; 7,1– 2

УЧЕНЬ НЕ БІЛЬШИЙ ЗА ВЧИТЕЛЯ
6,39– 42

Хто претендує на вищий шлях, аніж шлях милосердя, є сліпцем, який блукає в темряві: він ще не прийшов на світло як Божа дитина. Хто судить іншого за скалку в його оці, той об’являє, що мертвим є він сам, як той, що носить колоду у власному оці!

Третій блок «Проповіді на рівнині» продовжує тему великодушного ставлення до ближнього (Лк 6,36– 42). Через п’ять коротких притч (приповідок, порівнянь, Лк 6,39– 49) Ісус заохочує шукати глибинного сенсу в тому, що було сказано досі. У цьому уривку подано перших дві.

в. 39 Чи може сліпий водити сліпого? Це запрошення звернене до відповідальних, щоб вони провадили своїх учнів розсудливо і тверезо (пор. Рм 2,19). Натомість Мт 15,14 застосовує цей образ до фарисеїв, які збивали народ з пантелику (пор. Мт 23,16.24).

в. 40 Учень не більший за вчителя (пор. Мт 10,24– 25).

але, навчившися, кожний. Гр. katertisménos — той, хто завершив навчання, добре навчений. Дієслово, від якого воно походить, означає приводити до ладу, до порядку; відповідає нашому «формувати». У Мр 1,19 Яків і Йоан «направляли (katartízontas) сіті», щоб були готові (підготовані) для використання.

буде, як його вчитель.

в. 41 Чому дивишся на скалку (Мт 7,3– 5). Пересторога не зловживати братнім напоумленням (пор. Лк 6,37).

в. 42 Лицеміре. Етимологічно це комедіант, який носить маску, щоб «стандартизувати», за звичаєм грецького театру, власну роль. Тут це означає «лукава, фальшива, зіпсута людина» (Мт 15,7; 22,18; 23,25.27). Лука його рідко вживає (Лк 12,56; 13,15).

«Лицемірство» — це здатність «зіграти» певну роль. У біблійній мові воно означає зіпсутість поглядів (свідому чи несвідому), фальшивість, протиріччя між поведінкою і думками (пор. Лк 12,1). Пор. «Напрямки для роздумів» в Лк 11,37– 54.

Паралельні місця: Мт 15,14; 10,24– 25; 7,3– 5

ПСАЛОМ 3839

  1. (37) Грішник, покараний, молиться 2-5; оповідає про свою біду 6-13; він покладається на Бога 14-17; благання 18-23

1 Псалом. Давида. На спомин. 2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні. 3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене. 4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого. 5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу. 6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму. 7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я. 8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі. 9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого. 10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий. 11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене. 12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль. 13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве. 14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває. 15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає. 16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже. 17 Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.” 18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди. 19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся. 20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять. 21 І ті, що злом оддячують за добро, – вони проти мене, бо я про добро дбаю. 22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене! 23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!

  1. (38) Хворий молиться за одужання

1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида. 2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник. 3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився. 4 У мене в нутрі запалало моє серце ВІД думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій: 5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний. 6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій – немов би. ніщо перед тобою; вона лиш подув, – кожна людина, 7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере; 8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі! 9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному. 10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це. 11 Відверни геть від мене удар твій, – від замаху руки твоєї я пропадаю. 12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина – тільки подув. 13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я – приходень у тебе, як усі мої батьки – перехожий. 14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.