Читання Євангелія від Луки від 06.01 до 12.01

253

31 Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. 32 І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. 33 А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: 34 “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти – святий Божий.” 35 Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. 36 Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, – що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!” 37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. 38 Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. 39 І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. 40 А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. 41 А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти – Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос. 42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. 43 А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” 44 І проповідував по синагогах у Юдеї.

КОМЕНТАР

ЙОГО СЛОВО БУЛО ПОВНЕ ВЛАДИ
4,31– 32

Слово має силу і владу сповняти те, що каже, в тому, хто його слухає: людина стає людиною через слово, яке впускає в свої вуха і в своє серце. Воно, власне, надихає її розум і активізує її волю.

Починається діяльність Ісуса в Капернаумі (з Лк 4,23 випливає, що він вже бував там). Вона включає водночас і навчання, і зцілення.

в. 31 Капернаум. Важливий торговий центр, через який проходила дорога, що з’єднувала Дамаск з морем (Via Maris). Він розташований на північно- західному березі Тиверіядського озера, на 210 метрів нижче рівня моря. Це прикордонне місто, в якому була митниця і військовий гарнізон на службі в Ірода тетрарха.

Мт 4,12– 16 дає пояснення, чому Ісус «прийшов» з Назарета в Капернаум: «Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, … щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая» (Іс 8,23– 9,1).

навчав їх (пор. Лк 4,15) у суботу (це друга із семи субот, які представляє Лука (Лк 4,16; 6,1.6; 13,10; 14,1; 23,54). Дієслово має значення повторюваної, тривалої дії.

в. 32 І дивувалися. Вони не просто були здивовані (як у Назареті, пор. Лк 4,22), а були вражені й приголомшені.

Вони [люди] відчувають владу Ісусового слова. В екзорцизмі наступного уривка Лк 4,36 наводить: «Що за слово, — що з владою (від гр. exousía) й силою (від гр. dýnamis) велить нечистим духам, і вони виходять!». Пор. Мт 7,28– 29; Мр 6,2.

У Біблії гр. термін exousía означає повноваження, право, владу, могутність (пор. Лк 4,6.36; 5,24; 20,2.8) і має цілком самостійне значення. Він пов’язаний з ідеєю влади, в силу якої людина повноправно здійснює певну функцію високого рівня; але йдеться завжди про владу, отриману від Бога (чи від іншої людини), яка, займаючи вищий щабель, може її надати чи нею наділити того, хто її не має. Тож цей термін несе в собі ідею гідності, пов’язаної з переходом на вищий рівень. Він також вказує на повноваження самостійно приймати рішення чи діяти, а в юридично- правовому значенні можливість здійснювати дію, дозволену правовою нормою.

Паралельні місця: Мт 7,28– 29; Мр 1,21– 23

ВИЙДИ З НЬОГО
4,33– 37

Першою справою Сина є слово правди: воно перемагає брехню, яка тримає людину в неволі. Звіщання євангелія є екзорцизмом, який звільняє людину від злого духа, об’являючи їй дух Сина.

Перший знак, перше зцілення, яке здійснює Ісус, відбувається в синагозі. Це звільнення людської істоти від нечистого духа (у Мр 1,23: «чоловік з нечистим духом»). Екзорцизми є продовженням його перемоги над дияволом, про яку йшлося в розповіді про спокуси (пор. Лк 4,4– 13; 8,27– 39; 9,38– 43; 11,14; 13,11– 17).

в. 33 він закричав голосом сильним. Пор. Лк 1,42; 8,28; 17,15; 19,37; 23,23.46.

в. 34 що нам і тобі. Букв. «Що між нами і тобою?» (пор. Суд 11,12; 2 Сам 16,10; 19,23; 1 Цар 17,18; 2 Цар 3,13; 2 Хр 35,21; Лк 8,28; Мр 5,7; Йо 2,4). Це означає заперечення будь- якого зв’язку між ними. Демон визнає несумісність між собою та Ісусом, який вносить сум’яття в його володіння (Мт 8,29). Зверніть увагу на множину, яка вказує на численність бісів.

Ісусе Назарянине (пор. Мр 1,24). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,26.

Я знаю, хто ти. Вигук нечистого духа сповнений злоби (а не хникання чи благання) і виказує те, що він знає походження Ісуса (Як 2,19)!

ти — святий Божий (Мр 1,24). Ісус справді є ним найвищою мірою (Йо 6,69), адже він — Христос, Господній помазаник, посвячений, призначений (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,35).

в. 35 Ісус же погрозив йому (Лк 4,39). Це дієслово вживається в екзорцизмах (пор. Лк 4,41; 9,42). Пор. також «Засоби для розуміння» в Лк 18,15.

Мовчи. Букв. «заткнися», «закрий пельку».

і вийди з нього. Жорсткий і рішучий наказ, а не заклинання чи магічні формули.

вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. Додаток, що є лише в Луки.

в. 36 Жах огорнув усіх. Лука часто виявляє «страх- збентеження- жах» перед чудами, об’явленнями і Божими втручаннями (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,12).

Що за слово, — що з владою й силою велить (Мт 7,29). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,32.

в. 37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. Пор. Лк 4,14; 5,15; 7,17. Це «відлуння» («відголос») доходить тепер аж до нас, всюди, де звіщається євангеліє.

Паралельні місця: Мр 1,23– 28

І, ЗАРАЗ ЖЕ ПІДВІВШИСЬ,
ТЕЩА ПОЧАЛА ЇМ УСЛУГОВУВАТИ
4,38– 39

Друга справа Сина полягає в тому, щоб зробити нас такими як він, здатними до служіння: отримавши звільнення від зла, маємо свободу чинити добро, тобто любити ділами і в правді.

Другим знаком є зцілення тещі Петра.

Тут вперше з’являється Симон. Те, як він був покликаний і як пішов за Христом, буде описано в Лк 5,1– 11.

в. 38 Теща ж Симона. Отже, Симон/Петро, родом з Витсаїди, був одружений (з 1 Кор 9,5 навіть можна припустити, що жінка супроводжувала його в подорожах).

була в тяжкій гарячці. Це знак могутності Сатани, уособлення зла, який знерухомлює кожну людину і блокує в ній здатність любити і служити. У СЗ таке покарання відводиться для тих, хто не зберігає вірності союзу (Лев 26,16; Втор 28,22).

його за неї попросили. Множина вказує на присутність інших людей. У Мр 1,29 присутніми є Андрій, брат Петра, Яків і Йоан.

Необхідність посередництва (говорити до Господа про людей і до них про Господа) пов’язується з відповідальністю, яку кожен несе за свого брата перед Богом (пор. Бут 4,9).

в. 39 нахилившися над нею. Ісус не боїться наближатися до хворої, а тому і нечистої жінки. Кожне чудо є плодом «схиляння» Бога над нами.

він погрозив (звелів, лише в Лк). Це дієслово вживається в екзорцизмах (пор. Лк 4,35.41; 8,24; 9,42). Ісус звертається до гарячки як до диявольської сили (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,15). Натомість Матей і Марко описують цю подію як зцілення через фізичний контакт: «Він доторкнувсь до її руки» (Мт 8,15); «Він… підвів її, взявши за руку» (Мр 1,31). У Лк 4,40 Ісус оздоровляє недужих, «на кожного з них кладучи руки».

і, зараз же (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,43) підвівшись, теща почала їм услуговувати. Вона відразу ж показує, що стала повністю здорова і «продовжила» (дієслово в минулому часі недоконаного виду) їм услуговувати. Служіння (гр. diakonéo — прислуговувати за столом, пор. Лк 10,40; 17,8), яким завершується розповідь про чудо, є месіанською програмою Ісуса: зробити нас такими, як він сам, який є серед нас «як той, що служить» (Лк 22,27). Ісус, на відміну від равинів, приймає служіння жінок (пор. Лк 8,2– 3).

Паралельні місця: Мт 8,14– 15; Мр 1,29– 31

Я МАЮ ЗВІЩАТИ ДОБРУ НОВИНУ
ПРО ЦАРСТВО БОЖЕ
4,40– 44

Ісус не шукає власного успіху: він прийшов принести людям Слово свободи, яке робить їх Божими дітьми і братами.

Це підсумок (як пізніше в Лк 6,17– 19) і богословський синтез «дня», проведеного Ісусом в Капернаумі, який передає спасенну дійсність його місії, що реалізується через проповідування і різні зцілення (Лк 5,15; 6,18; 7,21), але настав момент звіщати Добру Новину про Царство Боже і в інших місцях (в. 43).

в. 40 А як заходило сонце. Завершується обов’язок суботнього відпочинку і до нього приносять хворих.

недужих на різні хвороби. Лука об’єднує хворих і біснуватих (Лк 5,15; 6,18; 7,21; 9,11; Ді 5,16; 8,7; 10,38; 19,12). Всі, хто мав яких недужих…

приводили їх до нього. Лука підкреслює посередництво і співвідповідальність братів у спасінні всіх і кожного.

і він на кожного з них клав руки (Лк 5,13; 13,13). Пор. також Ді 9,12.17; 28,8.

та й оздоровляв їх. Дієслово «оздоровляти = лікувати» ще означає (грецькою): поважати, шанувати. Це і є справжня «терапія» (= лікування) для глибоких недуг людини!

в. 41 Та він, грозячи. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 18,15.

бо вони знали, що він — Христос (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20б). Окрім Марії (Лк 1,35), лише демони знають, що Ісус — Син Божий (Лк 4,3.9). Ісус наказує бісам мовчати (пор. Мр 1,34), щоб убезпечити себе від неправильного тлумачення його місії. Люди поки що не зауважують його величі. Петро дасть відповідь в Лк 9,20: Ісус — «Христос (Помазаник) Божий!»

в. 42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце. Мр 1,35 додає: «там молився». Це час і місце, які Ісус вибирав для молитви (Лк 3,21; 5,16; 6,12; 9,18.28; 11,1; 22,41.44; пор. Пс 5,4; 88,14). Самітне місце (гр. éremon), мабуть, можна ототожнити з невеликою печерою над Табхою неподалік від Тиверіядського озера.

хотіли затримати його. Разючий контраст з Назаретом, де «вигнали його геть» (Лк 4,29). Проте і для Капернаума (і для Хоразина, і для Витсаїди) прозвучить: «Горе тобі!» (Лк 10,13– 15).

в. 43 Я маю. Гр. термін deî (необхідно, потрібно) вказує на логіку Божого задуму (пор. Лк 2,49). Цей вислів знайдемо знову, починаючи з моментів передвіщення страстей (пор. Лк 9,22; 13,33; 17,25; 22,37; 24,7.26.44).

звіщати Добру Новину про Царство Боже. Це предмет проповідування (пор. Іс 52,7; 61,1). Пор. Лк 4,18; 8,1; 9,2.11.60; 16,16; 20,1; Ді 8,12.

бо я на це посланий. У Мр 1,38б: «бо я на те й прийшов». У Луки присутній богословський зміст: усвідомлення Ісусом того, що він був посланий Богом.

в. 44 проповідував. Проголошував (від гр. kerýsso — привселюдно сповіщати, глашатай проголошує від імені царя), звідси походить kerýgma (проголошення в ім’я Бога).

по синагогах у Юдеї. Деякі рукописи наводять (правильніше) «Галилеї». Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 6,17б.

Паралельні місця: Мт 8,16– 17; 4,23; Мр 1,32– 39

ПСАЛОМ 2425

  1. (23) Хто достойний входити у святиню 3-6; Господь урочисто входить у храм 7-10

1 Давида. Псалом. Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці. 2 Бо він на морях заснував її, і утвердив її на ріках. 3 Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? 4 Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво. 5 Він матиме від Господа благословення і ласку від Бога свого спасіння. 6 Такий рід тих, які його шукають, шукають лице Яковового Бога. 7 О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави. 8 “Хто він – отой Цар слави?” “Господь могутній і потужний, Господь потужний у битві.” 9 О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави! 10 “А хто ж бо він такий – отой цар слави?” “Господь сил, він є Цар слави!”

  1. (24) Молитва за прощення гріхів та вирятування з небезпек

1 Давида. До тебе, Господи, підношу мою душу, 2 о Боже мій, на тебе покладаюсь, не дай, щоб я осоромивсь! Не дай, щоб вороги мої втішались надо мною! 3 Бо ніхто з тих, що на тебе чекають, не осоромиться. Нехай осоромляться віроломні без причини. 4 Вкажи мені, о Господи, твої дороги, навчи мене, де твої стежки. 5 Напути мене по твоїй правді й навчи мене, бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую ввесь день я. 6 Згадай про твоє милосердя, Господи, і про твою милість, вона бо споконвіку. 7 Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй, з милосердя твого згадай мене, о Господи, доброти твоєї ради. 8 Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. 9 Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї. 10 Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва. 11 Імени твого ради, Господи, відпусти гріх мій, бо він великий. 12 Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати. 13 Сам він зазнає щастя, і рід його успадкує землю. 14 Довірливий Господь до тих, які його бояться, і свій завіт дає їм знати. 15 Очі мої завжди до Господа, він бо звільнить від сіті мої ноги. 16 Зглянься і змилосердься надо мною, бо я самотній і нещасний. 17 Злагідни скорботи мого серця і виведи мене з тісноти моєї. 18 Споглянь на моє горе й на труд мій, і відпусти всі мої гріхи. 19 Глянь, яка безліч ворогів у мене, ненавистю лютою ненавидять мене. 20 Збережи мою душу й спаси мене, щоб я не зазнав ганьби, бо я до тебе прибігаю. 21 Нехай правота й досконалість мене зберігають, на тебе бо, о Господи, надіюсь. 22 Визволь Ізраїля, о Боже, від усіх його скорбот.