Читання Євангелія від Луки від 30.12 до 05.01

254

14 Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. 15 Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили. 16 І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. 17 Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: 18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, 19 оповістити рік Господній сприятливий.” 20 А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21 І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” 22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? 23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” 24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. 25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” 28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

КОМЕНТАР

У ВУХАХ ВАШИХ

4,14– 30

Шлях, який Ісус вибрав для нашого спасіння, полягає в тому, щоб сьогодні сповнити Слово, якого не послухався Адам. Так Ісус відкриває шлях до Божого звільнення кожного, хто слухає його сьогодні.

Починається публічна діяльність Ісуса в Галилеї (Лк 4,14– 9,50).

Лука відразу говорить про відвідини Ісусом Назарета. Натомість Матей і Марко поміщають їх після початку чудотворної діяльності і навчання. Цей епізод є прообразом того, що частина Ізраїля відкинула Ісуса і що проповідування поширилося на поган (пор. Ді 28,25– 28).

 

в. 14 Ісус повернувся в Галилею. Це край Христа і апостолів, що межує з поганськими територіями. Це місце діяльності Ісуса.

–   у силі (гр. dýnamis) Духа. Духа, якого він отримав у хрещенні, що є джерелом його послання і його діяння….

  і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні (Лк 4,37; 5,15; 7,17).

в. 15 Він навчав. Характерна діяльність для служіння Ісуса (Лк 4,31.44; 5,3.17; 6,6; 13,10.22; 19,47; 20,1.21; 21,37; 23,5; Ді 1,1). Він «навчав народ… й звіщав Добру Новину» (Лк 20,1; Мр 1,14; Мт 4,23); і в Лк 4,43: «Я маю… звіщати Добру Новину про Царство Боже».

  по всіх їхніх синагогах (Лк 4,44). Зверніть увагу, що Лука встановлює дистанцію, вживаючи вислів їхні синагоги.

Синагога — це місце, де святкують суботу з читанням Закону (євр. Parašáh) і Пророків (Haphtaráh), за яким іде тлумачення уривка (midráš: гомілетичний коментар), якому іноді передує переклад на розмовну мову (арамейську). Кожен дорослий єврей може взяти слово, хоча начальники синагоги зазвичай доручають це завдання тому, хто є знавцем Писання (пор. Ді 13,15).

Синагога буде важливим місцем для першого проповідування християн (Ді 13,5.14; 14,1; 17,10; 18,4.26; 19,8).

в. 16 І прибув він у Назарет. Ісус повертається додому. (Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 1,26).

  де був вихований. Де виріс (пор. Лк 2,39– 40.51– 52).

  увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу (вв. 20.28). Ісус постійно відвідував назаретську синагогу зі своїми батьками. Там він навчився читати Святе Письмо, там він навчився приймати з синівською любов’ю все те, що чув від Отця.

Це перша із семи субот Ісуса, які представляє Лука (Лк 4,31; 6,1.6; 13,10; 14,1; 23,54).

  встав, щоб читати. Зверніть увагу на чітку структуру вв. 16– 20, симетрично вибудувану на парах дієслів: «встав, щоб читати — сів»; «йому подано книгу — віддав її»; «розгорнувши книгу — згорнувши книгу». Читати означає також давати пояснення і коментар.

в. 17 Йому подано книгу… розгорнувши книгу… Перш ніж винайшли кодекс (що був провісником книги), Писання записували на пергаменті чи шкірі та згортали з двох кінців на двох стержнях: щоб знайти потрібний уривок, однією рукою треба було тримати один стержень і розгортати його, а іншою згортати пергамент на іншому стержні.

  він натрапив на місце. Ісус його не «обирає», а «знаходить». Ймовірно, це було читання, передбачене на ту суботу. У синагозі низка читань із Пророків йшла після вже визначених читань з П’ятикнижжя.

Уривок посилається на посвячення і місію пророка. Це складена цитата з Іс 61,1– 2 і 58,6– 7. Лука пропускає «лікувати скрушених серцем», додає «сліпим прозріння» (якого немає в Іс) і заміняє «проголосити» на «звіщати/оповістити».

в. 18 Господній Дух на мені. Ісус відстоює за собою месіанські прерогативи.

  він мене помазав (Ді 10,38). Це «посвячення» тих, які були призначені Богом для особливих завдань (пор. Вих 29,7; 40,15; 1 Сам 9,16; 10,1; 2 Сам 5,3).

  Послав мене. Має повноцінне значення «мене уповноважив» (пор. Лк 10,16).

  нести Добру Новину бідним (Лк 7,22). Як у гимні «Величає душа моя» (Лк 1,52), бідні представляють не лише знедолених, але й всіх вигнанців та ізгоїв. Це одна з наскрізних тем, які розвиває Лука (Лк 6,20; 7,22; 14,13.21; 16,20.22).

  звіщати полоненим визволення. Лк застосовує той самий гр. термін áphesis, який вживає для «відпущення гріхів» (Лк 1,77) і «борги/гріхи» (Лк 11,4).

в. 19 рік Господній сприятливий. Посилання на ювілейний рік, який наставав що п’ятдесят років (Лев 25,10– 17). Рік прощення гріхів, повернення землі у власність, звільнення рабів.

в. 21 Сьогодні збулось це писання у вухах ваших. Лука часто підкреслює сьогодні спасіння, Божого втручання в історію людини (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,11) і подає прихід Ісуса як сповнення Писання. Закінчився час обітниці і починається час дійсності: час дійшов до повноти!

в. 22 Всі свідчили про нього і чудувалися… (пор. Лк 2,47; Йо 7,46).

  Чи ж він не син Йосифа? (Мт 13,54– 56; Мр 6,2– 3; Йо 6,42). У них виникають змішані почуття доброзичливого визнання (Лк 2,47) і скептицизму.

в. 23 Про що ми чули, що сталося в Капернаумі (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,31), зроби те й тут на твоїй батьківщині. Люди просять «знаку». Ісус вже робив знаки і зробить ще, але в Капернаумі, а не в Назареті. Цей вірш припускає Лк 4,31– 41!

в. 24 Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині (Мт 13,57; Мр 6,4; Йо 4,44; пор. Єр 11,21). Ця приповідка введена урочистими словами: Істинно кажу вам (в. 25; Лк 9,27; 12,37; 18,17.29; 21,32; 23,43), — які в семітській мові мають на меті підкреслити важливість того, що буде сказано, і авторитетність того, хто говорить. Цей вираз, який мало вживають синоптики, буде часто вживати Йоан в четвертому Євангелії.

в. 25 Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі. Цитата з 1 Цар 17,1нн.

  як закрилось було небо. У 1 Цар 18,1 посуха триває три роки. Можливо, Лука бере за взірець іншу версію, в якій ідеться про тривалість на три роки й шість місяців (яку також переймає Як 5,17).

в. 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея. Цитата з 2 Цар 5,1нн.

Висновок містить передвіщення, що привілей Ізраїля підійшов до кінця і що Бог приймає всіх, навіть поган. Цей виступ розпалює в юдеїв лють і викликає в жителів Назарета реакцію справжнього відкинення.

в. 29 вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Цей опис не відповідає географічному розташуванню Назарета. Можливо, Лука подає цим прообраз вбивства Ісуса за містом і на краю гори. Так станеться у випадку мучеництва Стефана (Ді 7,58).

в. 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі. Занадто туманний вислів, щоби можна було приписати цьому випадку аспект чуда (пор. Йо 8,59; 10,39). Тут можна прокоментувати: «не настала бо ще його година» (Йо 7,30б; Лк 13,32; 22,53). Для Луки важливо показати, що Ісус продовжує свій шлях, який завершиться в Єрусалимі (Лк 13,33).

Паралельні місця: Мт 4,12– 17.23; 13,53– 58; Мр 1,14– 15.39; 6,1– 6

ПСАЛОМ 2223

  1. (21) Страждання праведника і його надія

1 Провідникові хору. На мелодію “У досвітня лань”. Псалом. Давида. 2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. 3 Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. 4 Таж ти – святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих! 5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. 6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. 7 А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. 8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: 9 „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить! 10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. 11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. 12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. 13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. 14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. 15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. 16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти. 17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, 18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. 19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. 20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу. 21 Вирятуй від меча мою душу -із собачих лап мою єдину. 22 Спаси мене із левиної пащі -від рогів буйволових мою убогу. 23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади: 24 „О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля! 25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, – слухав. 26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться. 27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки! 28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів; 29. Господнє бо є царство, він над народами панує. 30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; 31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдеш – ньому родові; 32 прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: “Таке вчинив Господь!”

  1. (22) Господь – добрий пастир

1 Псалом. Давида. Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. 2 На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. 3 Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. 4 Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку. 5 Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. 6 Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні.