Читання Євангелія від Луки від 23.12 до 29.12

204
  1. Диявол спокушає Ісуса 1-13

1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. 3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” 4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” 5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, 6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” 8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” 9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” 12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” 13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.

КОМЕНТАР

ЙОГО СПОКУШАВ
4,1– 13

Ісус продовжує шлях, розпочатий у хрещенні: він є Сином, який як син все одержує і як брат все дарує нам через Духа. Так він долає три глибинні спокуси в людині: забезпечити собі життя через «володіння» речами, людьми і самим Богом.

Урочисте «посвячення» Святим Духом у хрещенні та розповідь про спокуси Лука ставить, як програмні моменти, на початку публічної діяльності Ісуса.

Увійшовши через хрещення у покаянний рух свого народу, він не лише уособлює Ізраїль, спокушуваний у пустелі (про що свідчать виразні цитати зі Старого Завіту), але об’являє себе в суперечці з дияволом як Син Бога, слухняний слову Отця.

в. 1 повен Святого Духа (Лк 4,14.18; 10,21). Так сказано і про Стефана в Ді 6,3.5; 7,55. Пор. також Лк 1,15.41.67; Ді 2,4; 4,8.31; 11,24; 13,9.

і Дух повів його в пустиню (Мт 4,1; Мр 1,12). Місцем спокус, за палестинською монашою традицією, є гора Каранталь, Jebel Quruntal, що височіє над Єрихоном.

в. 2 його спокушав. У Мт 4,1: «щоб… спокушав його». Спокушати = випробовувати (Іов 1,6нн; Сир 2,1; Лк 10,25; 11,16; Ді 5,9; 15,10; Євр 2,18; 4,15) або намовляти до гріха.

диявол. Це той, хто прагне довести людину до падіння і несе відповідальність за все, що противиться дії Бога.

Гр. diábolos: це той, хто розділяє, відволікає, відокремлює від Бога (Лк 8,12); це Сатана (satan), супротивник, обвинувач (1 Хр 21,1; Іов 1,6– 12; Зах 3,1– 2; Лк 10,18; 11,18; 13,16; 22,3.31; 1 Кор 7,5); ponerós — лукавий; peirázon — спокусник (1 Сол 3,5); біс, нечистий дух (Лк 4,41; 6,18; 8,2.27– 33); князь світу (Йо 12,31; 14,30; 16,11; Еф 2,2). Його ще називають «Ваал- Зевувом» (2 Цар 1,2; Лк 11,15.18.19), володарем гноївки/мух, або «Веліялом», що означає «нічого не вартий». (2 Кор 6,15).

сорок день. Вказано довгий період: класичний час випробування, «приготування до місії». Це також алюзія на час покарання (Бут 7,4.17; Йона 3,4), на паломництво Ізраїля в пустелі (Втор 8,2; Пс 95,10; Ді 7,36), на період перебування Мойсея на горі (Вих 24,18; 34,28; Втор 9,9.18), на дні, проведені Іллею в дорозі до Хорив- гори (1 Цар 19,8).

і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.

Ісус зазнав спокуси в кінці, коли ж скінчились сорок днів (як у Мт 4,2– 3), і зголоднів. Лука (і Матей) у такий спосіб подає передумови до першої спокуси.

Марко не уточнює про три спокуси і не згадує про піст; він просто каже: «І він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили» (Мр 1,13).

в. 3 Якщо ти Син Божий (в. 9). Диявол посилається на слова Отця, почуті під час хрещення (Лк 3,22), тож можна ще відчитати: «Оскільки ти Син Божий…». Це перша спокуса.

в. 4 не самим лише хлібом житиме людина. Часткова цитата з Втор 8,3б («але всім, що виходить з уст Господніх»). У Мт 4,4 вона подана повністю: «а кожним словом, що виходить з уст Божих».

в. 5 вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу (пор. Од 21,10). Це друга спокуса (у Мт 4,8– 9 вона є третьою).

в. 6 Я дам тобі всю цю владу (від гр. exousía, пор. «Засоби для розуміння» в Лк 4,32) й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу (пор. Єр 27,5; Дан 4,29; Од 13,4). Диявол вихваляється тим, що є володарем світу, і пропонує таку владу Ісусові, щоб він став земним Месією, якого очікували його співвітчизники. Але Ісус очікує влади лише від Отця (Лк 10,22; 22,29).

в. 7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде. Це вияв цілковитого підпорядкування. У Мт 4,9: «як упадеш ниць і мені поклонишся» (пор. Бут 37,7– 10; пор. також «Засоби для розуміння» в Лк 24,52).

в. 8 Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму… Цитата з Втор 6,13: «Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися». Ісус виявляє послух (пор. Флп 2,6– 11).

в. 9 Потім він повів його в Єрусалим. Це третя зі спокус (у Мт 4,5– 6 вона є другою). Вони мають завершитися в Єрусалимі наприкінці земного шляху Ісуса, де він зазнає останньої і крайньої спокуси, якою будуть страсті й смерть на хресті (Лк 22,42нн; 23,35– 39).

на наріжнику храму. На найвищу точку в храмі. Це міг бути надвірок однієї з брам Єрусалима.

Коли ти Син Божий (в. 3), кинься звідсіль додолу. Кинувшись вниз, він об’явив би юрбі, яка зазвичай збиралася в тому місці, що є «Месією».

У Мт 27,41– 42: «Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього”».

в. 10 щоб тебе зберігали. Цитата з Пс 91,11– 12, однак вона стосується не безпосередньо Месії, а кожного ізраїльтянина, який покладається лише на допомогу від Бога.

в. 12 Не спокушуватимеш Господа, Бога твого. Ця цитата із Втор 6,16 («Не спокушайте Господа, Бога вашого») добре відома ще й тому, що є частиною ісповіді віри в єдиного Бога «Shema’ Israel» («Слухай, Ізраїлю»), яка є початком молитов, що їх промовляє побожний єврей двічі на день, вранці і ввечері.

в. 13 диявол відійшов від нього до якогось часу. Вірш, який є лише в Луки.

Спокуси є першим доказом боротьби, яка завершиться на хресті (Лк 22,3.31.53; Йо 13,2.27). Похмуре передвістя потрійного зречення Петра (Лк 22,54– 62) і потрійного висміяння Ісуса на хресті (Лк 23,35.37.39), хоча впродовж Євангелія будуть описані численні перемоги Ісуса над нечистим духом під час екзорцизмів і зцілень (Лк 4,41; 6,18; 7,21; 8,2; 10,17– 18; 11,14…). У Мт 4,11 епізод про спокуси має щасливий кінець: «Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати».

Паралельні місця: Мт 4,1– 11; Мр 1,12– 13

ПСАЛОМ 2021

  1. (19) Молитва за царя 2-6; Божа допомога цареві у війні 7-10

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Нехай Господь вислухає тебе під час скрути, нехай ім’я Бога Якова тебе захистить! 3 Нехай пошле тобі допомогу з святині, нехай підтримає тебе з Сіону! 4 Нехай згадає всі твої офіри, і всепалення твоє нехай прийме. 5 Нехай тобі вчинить, що бажає твоє серце, і здійснить усі твої задуми. 6 Радіймо твоїй перемозі, і йменням нашого Бога стяги піднесімо! Нехай Господь і здійснить усі твої прохання! 7 Тепер я знаю, що Господь дав перемогу помазаникові своєму і відповів йому з святого неба потугою своєї переможної десниці. 8 Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім’ям Господа, Бога нашого – сильні. 9 Ті похитнулися й упали, ми ж стоїмо й тримаємось міцно! 10 Дай, Господи, цареві перемогу; вислухай нас, коли взиватимемо до тебе.

  1. (20) Народ дякує за допомогу цареві 2-8; прагне повної перемоги над ворогом 9-14

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 О Господи, в силі твоїй цар радіє і в твоїй допомозі веселиться вельми! 3 Бажання серця його ти йому вволив і проханню уст його ти не відмовив. 4 Бо ти йдеш йому назустріч благословенням щедрим, кладеш йому на голову вінець щирозлотний. 5 Життя просив він у тебе: ти йому дав його, довготу днів на віки вічні. 6 Завдяки твоїй допомозі – велика його слава; величність і красу поклав єси на нього. 7 Бо ти даєш йому благословення вічне і звеселяєш його радістю обличчя твого. 8 Бо цар надіється на Господа і завдяки милості Всевишнього не похитнеться 9 Твоя рука досягне всіх твоїх противників; правиця твоя влучить усіх, хто тебе ненавидить. 10 Ти вчиниш їх, неначе піч вогненну в час твого з’явлення, Господь вогнем проглине їх у своїм гніві. 11 Потомство їхнє ти із землі вигубиш і їхніх нащадків – з-поміж дітей людських. 12 Коли задумають на тебе лихо, лукаву врадять раду, – не здолають. 13 Бо ти обернеш їх до втечі, напнеш їм у вічі лука твого. 14 О, вознесися, Господи, у твоїй силі! І ми будемо співати й славити твою могутність.