Читання Євангелія від Луки від 16.12 до 22.12

163

21 Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, 22 і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти – мій Син любий, тебе я вподобав.” 23 Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, 24 сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, 25 сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, 26 сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, 27 сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, 28 сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, 29. сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, 30 сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, 31 сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида, 32 сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, 33 сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, 34 сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, 35 сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, 36 сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, 37 сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, 38 сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.

КОМЕНТАР

ТИ — МІЙ СИН
3,21– 38

Отець говорить лише тут і в Переображенні: єдиним його Словом є Ісус, Син, який стає в один ряд з грішниками. Оскільки він робить вибір стати братом кожній людині, всі знову стають Божими дітьми.

Отримуючи хрещення, Ісус входить у покаянний рух свого народу і, як пророки, отримує таїнственне «посвячення», з якого розпочинається його місія. Він є пророком, на якому спочиває Святий Дух (Лк 4,1.14.18), він є Сином Божим, Месією, про якого звіщав СЗ.

Лука оминає мовчанням місце події та особу Йоана (який на той час вже був у в’язниці!). Хрещення тут — на відміну від інших синоптиків — описане як таке, що вже відбулося.

в. 21 Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись. Ісус, ставши в один ряд з грішниками, обирає солідарність з нами.

молився. Це наводить лише Лука, який часто згадує молитву Ісуса, момент особливої зустрічі з Отцем. Вона відбиває ритм вирішальних моментів його місії (Лк 4,42; 5,16; 6,12; 9,18.28.29; 10,21; 11,1нн; 22,41– 44; 23,34.46).

відкрилось небо. Єднання землі й неба (Мт 3,16; Мр 1,10; Йо 1,51; Ді 7,56; 10,11– 16). «Коли б ти був прорвав небо і зійшов!» (Іс 63,19). Має от- от відбутися «теофанія» (богоявлення). Пор. також Єз 1,1; Од 4,1; 19,11.

в. 22 і Святий Дух… зійшов на нього (пор. П’ятидесятниця в Ді 1,8; 2,3– 4; 8,17; 19,6).

у тілеснім вигляді, немов голуб (Мт 3,16; Мр 1,10; Йо 1,32). Саме у вигляді голуба дає себе побачити Святий Дух. Можливо, це алюзія на Духа Божого, який ширяв над водами (Бут 1,2), або, що менш ймовірно, на голуба, який повертається в ковчег (Бут 8,8– 12), або на любов Божу (Пп 2,14; 5,2). Пор. також Іс 11,2; 61,1; 63,11.

Лука більше не говоритиме про Духа, окрім в Лк 4,1.14; 10,21, аж поки Ісус, скрикнувши сильним голосом, не скаже: «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» (Лк 23,46).

та залунав з неба голос (пор. Втор 4,12.36). Це голос Отця, який ще раз буде чутно в момент переображення (Лк 9,35). Голос звертається до всіх. Натомість у Йо 1,32– 34 лише Хреститель «бачив Духа, що, мов той голуб, з неба сходив» і саме він проголошує істинну ідентичність Ісуса: «Він — Син Божий».

Ти — мій Син (пор. Мр 1,11; Мт 3,17). Це колаж із Пс 2,7 («Син мій єси ти») та Іс 42,1 («мій вибраний, якого вподобало моє серце»). Пор. також 2 Сам 7,14; 1 Хр 17,13; Ді 13,33.

Отець робить перше відкрите об’явлення Ісусового таїнства і його месіанського служіння, яке вже передвістив ангел в Лк 1,32– 35. Буде ще одне — в момент переображення (Лк 9,35: «Це Син мій, Вибранець, слухайте його!»).

любий. Гр. ho agapetós, улюблений, єдиний (пор. Лк 20,13 та Ісаак в Бут 22,2.12.16).

тебе я вподобав. Деякі перекладають: «якого мені сподобалося вибрати» (= вибраний з огляду на місію). Пор. «Слуга» в Мт 12,18 (Іс 42,1– 4).

в. 23 Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність). Це справжній початок Євангелія від Луки.

мав яких років тридцять. Про це повідомляє лише Лука. Можливо, це посилання на мінімальний вік для вступу на священиче служіння (Чис 4,3) або пригадування про Давида, який почав правити у тридцять років (2 Сам 5,4; пор. також Бут 41,46).

і, як гадали, був сином Йосифа. Важлива редакторська примітка: Ісус був за законом (і на переконання людей) сином Йосифа (Лк 2,48). У такий спосіб ще раз стверджується про дівственне зачаття Ісуса.

сина Елі. Батько Йосифа. Натомість в Мт 1,16 ним є Яків.

вв. 24– 38 сина Маттата, … сина Адама, сина Бога. Цей родовід, як і з Мт 1,1– 17, доводить походження Ісуса від Давида, що є основою його месіанської легітимності. Ісус також визнано «Сином Давида» (Мр 10,47– 48; 11,10) і проголошено таким в апостольському проповідуванні (Ді 2,29– 32; Рм 1,3– 4).

Як Лука, так і Матей повідомляють про народження Ісуса від діви, але обидва подають його родовід через Йосифа (у СЗ родові зв’язки встановлюються по чоловічій лінії). Два родоводи є різними і доволі штучними. Матей рахує у низхідному порядку 3 х 14 (= 42) поколінь від Авраама до Ісуса, переходячи через юдейських царів; а Лука, у висхідному порядку, налічує 11 х 7 (= 77) поколінь від Ісуса до Адама, згадуючи про походження Ісуса від Давида, але заміняючи Соломона на іншого сина Давида, Натана (2 Сам 5,14; Зах 12,12; 1 Хр 14,4).

Паралельні місця: Мт 3,13– 17; 1,1– 16; Мр 1,9– 11

ПСАЛОМ 18-19

  1. (17) Цар Давид дякує Господеві за рятунок

1 Провідникові хору. Слуги Господнього Давида, що мовив Господеві слова цієї пісні, коли Господь урятував його з руки всіх ворогів його та з руки Саула. 2 Він мовив: Люблю тебе, Господи, моя сило! 3 Господи, моя скеле, моя твердине мій визвольнику, мій Боже, моя скеле, що до неї прибігаю; ти мій щит, ріг спасіння мого, мій захисте! 4 До Господа, похвали гідного, візву я і від ворогів моїх спасуся. 5 Хвилі смерти мене оточили і погибельні потоки мене налякали. 6 Оплели мене пута Шеолу, смертельні сіті мене охопили. 7 У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його. 8 Здригнулася земля й захиталась, і гір основи затремтіли й захитались, бо запалав він гнівом. 9 І бухнув дим із ніздрів у нього і пожираючий вогонь із уст у нього і вугілля, що запалив він. 10 Він небо нахилив, спустився, і чорна хмара в нього під ногами. 11 Верхи летів він на херувимі, линув, нісся на крилах вітру. 12 Він темряву зробив собі покровом. шатро його – то темні води, густі хмари. 13 Від сяйва, що перед ним, палюче вугілля загорілось. 14 І загримів Господь на небі, Всевишній подав свій голос. 15 Він пустив стріли свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх. 16 І показалося дно моря. Відкрилися основи всесвіту на твоє, Господи, грізне слово, на дужий подув твого гніву. 17 Він простер руку з високости, взяв мене, витяг мене з вод глибоких. 18 І визволив мене від мого ворога сильного, від ненависників моїх, дужчих від мене. 19 Вони на мене насідали під час мого нещастя, але Господь був підпорою моєю. 20 Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить. 21 Господь віддав мені по моїй правді, за чистотою рук моїх дав мені нагороду; 22 бо я тримавсь доріг Господніх і не відступав гріхом від Бога; 23 бо присуди його усі були передо мною, і наказів його я не цурався. 24 Я був з ним бездоганний і від гріха берігся. 25 Господь віддав мені по моїй справедливості, за чистотою рук моїх, яку він бачить власними очима. 26 З милосердним ти – милосердний, з досконалим – досконалий, 27 з чистим – чистий, з хитрим – обачний. 28 Ти бо спасаєш люд покірний і принижуєш горді очі. 29 Бо ти, о Господи, даєш світло моєму світлу; освітлюєш, мій Боже, мою темінь. 30 З тобою бо я кинусь на загони ворожі і з моїм Богом перескочу через мури. 31 Бог – бездоганна його дорога, слово Господнє – вогнем випробуване. Він – щит для всіх тих, що до нього прибігають. 32 Хто Бог, окрім Господа? Або хто скеля, крім нашого Бога? 33 Бог, що підперізує мене силою і чинить досконалим шлях мій, 34 що ноги мої робить, як у лані, і ставить мене на висотах, 35 навчає руки мої до бою, мої рамена – напинати лук мосяжний. 36 Ти дав мені щит твого спасіння, твоя десниця мене підтримала, і твоя милість робить мене великим. 37 Ти розширив мені дорогу під стопами, і ноги мої не спіткнулись. 38 Я гнався за ворогами, доганяв їх, і не повертався, поки їх не знищив. 39 Я їх розбив, і вони встати не зможуть, вони впали ниць мені під ноги. 40 Підперезав ти мене силою до бою і моїх напасників ти підбив під мене. 41 Ворогів моїх ти завернув до втечі і ненависників моїх ізнищив. 42 Вони зняли крик, – та нікому їх рятувати, до Господа, – та він їх не слухав. 43 Я їх розтер, немов порох на вітрі, неначе болото на вулиці, я розтоптав їх. 44 Ти мене спас від чвар людських, поставив мене на чолі народів. Народ, якого я не відав, мені служить; 45 ледве почують, уже мені й слухняні, підлещуються до мене чужоземці. 46 Чужі бліднуть і, тремтячи, вилазять із своїх замків. 47 Нехай живе Господь, благословенна нехай буде моя Скеля. І вознесен нехай буде Бог, мій Спаситель; 48 Бог, що дав мені відплату, що підкорив мені народи; 49 що спас мене від ворогів, підняв мене над тими, що повстали проти мене; що врятував мене від розбишаки. 50 Тим, Господи, я між народами тебе прославлю, співатиму псалом імені твоєму. 51 Бо дав єси велику перемогу цареві твоєму, і милість учинив помазаникові твоєму: Давидові та його потомству на всі віки.

  1. (18) Хвала Богові Творцеві 2-7; його закон досконалий 8-15

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна. 3 День дневі передає слово, ніч ночі об’являє вістку. 4 То не слова, не мова, яких би голосу не було чути: 5 по всій землі залунав їх звук, на край світу – їхні слова. На них він розіп’яв намет для сонця, 6 і воно, немов жених, виходить із світлиці, веселе, немов велетень, що шлях свій пробігає. 7 Від краю неба його вихід, і кругобіг його – до другого краю. І ніщо не сховається від його жару. 8 Закон Господній – досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє – вірне: воно навчає простих. 9 Господні заповіді – праві: вони радують серце. Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі. 10 Страх Господній – чистий: він вічно перебуває. Суди Господні – правда: всі вони – справедливі; 11 дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої 12 А й твого слугу вони навчили: в їх зберіганні – велика нагорода. 13 А свої хиби хто ж розпізнає? Від провин таємних очисть мене! 14 І від гордости відгороди слугу твого, щоб не заволоділа мною. Тоді я буду бездоганний і чистий від гріха тяжкого. 15 Нехай слова уст моїх будуть тобі милі, і мислі мого серця перед тобою, Господи, моя Скеле й мій Ізбавителю!