Читання Євангелія від Луки від 09.12 до 15.12

244
  1. Йоан проповідує 1-20; хрищення Ісуса 21-22; родовід Ісуса Христа 23-38

1 П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод – четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени, 2 за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. 3 І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, 4 як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його. 5 Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, 6 а кожна людина побачить спасіння Господнє.” 7 Він, отже, говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? 8 Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама. 9 Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь.” 10 Люди питали його: “Що ж нам робити?” 11 Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.” 12 Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” 13 А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.” 14 Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.” 15 А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. 16 Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. 17 Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.” 18 Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину. 19 Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, 20 додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в’язниці.

КОМЕНТАР

ЩО МАЄМО РОБИТИ?
3,1– 20

Лука починає розповідь про приготування до публічного життя Ісуса (Лк 3,1– 4,13), зводячи в єдину картину усю діяльність Йоана Хрестителя — від проповідування на берегах Йордану до ув’язнення за наказом Ірода Антипи.

Коли — в наступному уривку — на сцені з’явиться Ісус, Йоана вже не буде; під час хрещення він навіть не згадуватиметься. Це останній голос обітниці Ізраїля (Лк 16,16). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 16,16.

в. 1 П’ятнадцятого року (27/28 або 28/29 р. по Р. Хр.) правління кесаря Тиверія.

Промовиста хронологія перших віршів (пор. Лк 1,5; 2,1– 2) підкреслює історичний вимір пророчого покликання Йоана. Однак Лука, вслід за Марком, окреслює роль Хрестителя, в основому як предтечі Месії.

Понтій Пилат (Лк 13,1; 23,1– 6.11– 25;52; пор. Ді 3,13; 4,27; 13,28). Це римський префект (губернатор/прокуратор) Юдеї («praefectus Iudaeae»), Ідумеї і Самарії (з 26 по 36 рр. по Р. Хр.), представник імператора Тиверія. Його звичною резиденцією була Приморська Кесарія (пор. Ді 23,33; 25,1), але на свято Пасхи він вирушав до Єрусалима, щоб пильнувати за натовпом прочан.

Нерішучість і позірна слабкість Пилата не знаходять підтвердження в історичних джерелах, які описують його як зухвалого, жорстокого, нещадного і безпринципного (пор. 13,1). Після різні самарян на горі Гарізім, Вітелій, римський легат у Сирії, вислав його до Рима, щоб той прозвітував за вчинене, однак там Понтія змістили з посади.

Щодо Пилата пор. ще: Мр 15,1– 15.43– 45; Мт 27,2.58.62– 66; Йо 18,31– 40; 19,1– 16.

Ірод. Ірод Антипа, син Ірода Великого (Лк 1,5), четверовласник Галилеї та Переї з 4 р. до Р. Хр. по 39 р. по Р. Хр. (пор. в. 19– 20; Лк 9,7– 9; 13,31– 33; 23,7– 12.15; Ді 4,27; 12,1– 4.6.19– 23; 13,1). Його резиденція була в Тиверіяді на Генезаретському озері. Він також на час свята Пасхи переїжджав до Єрусалима.

Филип. Зведений брат Ірода Антипи. Правив регіоном на північному сході Тиверіядського озера (в Ітуреї та Трахонітіді) з 4 р. до Р. Хр. по 34 р. по Р. Хр.

Лісаній. Майже невідомий персонаж. Правив Авіленою, що на північ від Ітуреї (на північний захід від Дамаска).

в. 2 Каяфа (Лк 22,54; Мт 26,3б.57.62– 66; Мр 14,53.60– 63; Йо 11,49– 52; 18,13– 14.24– 28; Ді 4,6) був призначений на первосвященика (з 18 до 36 р. по Хр.) римським губернатором Валерієм Ґратом замість свого тестя Анни (євр. Hanna; пор. Йо 18,13.19– 24; Ді 4,6), який перед ним займав цю посаду з 5 до 15 р. по Р. Хр. Однак той і далі чинитиме політичний вплив, особливо через обрання первосвященика; по суті, аж п’ятеро членів його родини, знаної своєю владою і багатством, а також його зять (Каяфа) змінювали один одного на цій посаді.

слово Боже було (звернене) до Йоана. Цей вислів, в урочистому стилі біблійної мови, виявляє пророче покликання Йоана (пор. Єр 1,2.4; Ос 1,1; Міх 1,1; Соф 1,1; Аг 1,1; Зах 1,1) в пустині (Лк 1,80; 7,24).

в. 3 І він ходив по всій околиці йорданській. Йоан є «мандрівним проповідником», який покинув пустелю і «ходить» околицями вздовж Йордану (за Мт 3,1 і Мр 1,4 він проповідує в пустелі). Він стоїть в центрі великого народного руху, що має на меті сприяти моральному і духовному очищенню ізраїльського народу на берегах Йордану.

Лука пропускає відомості про аскетичний спосіб життя Хрестителя і про юрби народу, які до нього приходили (Мт 3,4– 5; Мр 1,5– 6), оминає й посилання на Іллю (Лк 1,17).

проповідуючи. Від гр. слова kerýsso — привселюдно сповіщати, проголошувати в ім’я царя. Від нього походить kerýgma, проголошення в ім’я Бога. Лука це слово застосовує до проповідування Ісуса (Лк 4,18– 19.43; 8,1), апостолів (Лк 9,2; 12,3; 24,47; Ді 8,5; 10,42) і Павла (Ді 9,20; 20,25; 28,31).

хрищення покаяння на прощення гріхів (Ді 13,24; 19,4). Для Луки воно є постійним елементом «доброї новини» (пор. в. 8; 5,32; 15,7; 24,47; Ді 5,31…).

Таке хрищення покаяння пропонується лише один раз як останнє приготування до суду. Головною вимогою для його отримання є беззастережне повернення до Бога союзу. Покаяння чи навернення (гр. metánoia — зміна мислення, способу бачення; євр. shub — обертатися, повертатися назад) потрібне для того, щоб Бог дарував нам прощення гріхів (пор. Єз 36,25). Піти до Йоана на хрещення означало зайняти позицію очікування, прагнення, приготування, щоб прийняти «Того, хто має от- от прийти».

Термін «хрестити», гр. baptizō, дослівно «занурювати», споріднений з тим, який вказує на омивання, що практикували євреї для очищення від нечистоти (Юдт 12,7; Сир 34,25; Лк 11,38; Мр 7,4; Євр 9,10).

в. 4 Голос вопіющого в пустині: Готуйте… Адаптована цитата з Іс 40,3– 5. Точніше: «Голос чути: — Стеліть Господеві дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!» Йоан — це голос, це ще не «Слово»! Цитата Луки є ширшою від цитат з Мт 3,3, Мр 1,3 і Йо 1,23; він переробляє Іс 40,5: «Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом…» на:

в. 6 а кожна людина побачить спасіння Господнє (пор. Лк 2,30; Ді 28,28). Букв. «кожне тіло побачить». Спасіння для кожної людини є в її слабкості і в її обмеженнях.

в. 7 Гадюче поріддя! Вв. 7– 9 мають за паралель Мт 3,7– 10 (пор. Мт 12,34; 23,33).

Ці звинувачення, невідомі в СЗ, звернені до всіх. У Мт вони звернені до фарисеїв і садукеїв (у Мт 23,33 до фарисеїв і книжників).

настигаючого гніву. Це передвіщення суду, якого ніхто не зможе уникнути (пор. Мт 3,7). Це «гнів Господній», реакція Бога на гріх (Іс 30,27; Соф 2,2). Пор. Лк 21,23; Рм 1,18; 2,5; 5,9; Еф 2,3; 1 Сол 1,10.

в. 8 плоди, достойні покаяння. Конкретні діла, фактичні докази, які його засвідчують (пор. вв. 10– 14). Пор. Лк 6,43– 45; Рм 2,6нн.

Маємо за батька Авраама (пор. Лк 13,16; 16,24; Ді 7,2; 13,26). Йоан спростовує національну і релігійну самовпевненість Ізраїля (пор. Йо 8,33нн; Рм 4,1нн; 9,6нн; Гал 3,7.29; Як 2,21).

в. 9 кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь. Алюзія на біблійний символ виноградника (пор. Єр 2,21; Лк 23,31; Ді 3,23).

в. 10 Що ж нам робити? Запитання, що повторюється у вв. 12 і 14 (пор. Лк 10,25; 18,18; Ді 2,37; 16,30; 22,10) і обґрунтовує пророчу місію Йоана.

Хреститель настійливо рекомендує поводитися по- братерськи, справедливо і солідарно зі своїм ближнім, що в потребі. Такі вимоги мають радикальний характер, але не виходять за межі норми: він не вимагає від митарів чи вояків відмовитися від свого ремесла, лише засуджує зловживання в ньому.

в. 11 Хто має дві одежі (пор. Іс 58,7; Єз 18,7). Йдеться про одежу, яку носили під плащем. У Лк 9,3б апостолам, яких посилали на місію, забороняється мати дві одежі.

вв. 12– 13 митарі (гр. telônai). Єврейські збирачі податків, підпорядковані вищому начальству, яким було доручено збирати податки. Їх не сприймали через їхню співпрацю з окупантами і через незаконне завищення зборів (лихварство), яке багато з них практикували.

Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.

Їх прирівнювали до «грішників», які не дотримувалися Закону і яких не можна було відвідувати (Лк 5,27.29– 32; 7,29.34; 15,1– 2; 18,9– 14; 19,2– 10).

в. 14 Вояки. Ймовірно, єврейські найманці на службі в Ірода Антипи.

в. 15 люди вижидали (Месії). Як у випадку Захарії (пор. 1,21).

кожен сам у собі розмірковував…, чи не він часом Христос. Тобто «Месія» (євр. mašiah, букв. «посвячений через помазання»). Цей титул, коли він стосується Ісуса, Лука перекладає як Христос (Лк 2,11; 4,41; 9,20; 24,26.46). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20б.

Євреї надавали цьому терміну націоналістичного і політичного значення (Лк 22,67; 23,2б.35б.39). Учні Йоана також запитували себе, чи їхній вчитель не є Месією (Йо 1,19нн; 3,28; Ді 13,25).

в. 16 Я вас хрищу водою (пор. Мт 3,11; Мр 1,8; Йо 1,26.33; Ді 1,5).

але йде сильніший від мене. Сильний — це також месіанський титул (пор. Втор 10,17; Іс 9,5; 11,2; Єр 32,18; Мт 3,11; Мр 1,7).

якому я негідний розв’язати ремінь від взуття (Мт 3,11; Мр 1,7; Йо 1,27; Ді 13,25; пор. Рут 4,7– 8). Це було завданням раба: цього не можна було вимагати від слуги- єврея.

Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. Тут показана відмінність між хрещенням Хрестителя і вилиттям Святого Духа в день П’ятидесятниці: «Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом» (Ді 1,5; 11,16). Пор. Мт 3,11; Мр 1,8; Йо 1,33; Ді 2,3– 4.

в. 17 полову спалити вогнем невгасимим (пор. в. 9; Мт 3,12). Образ суду Божого (пор. Іс 5,24; 47,14; 66,24; Єр 15,7; 51,2; Йоіл 2,5; Наум 1,10; Мал 3,19).

вв. 19– 20 Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата (і внучку Ірода Великого).

замкнув Йоана до в’язниці (Мт 14,3– 5) у фортеці Махеронт.

Лука, використовуючи Мр 6,17, поміщає ув’язнення раніше (Мр 1,14 ставить його після хрещення і спокус Ісуса) і пропускає трагічну розповідь про страту Йоана (Мт 14,3– 12; Мр 6,17– 29).

Це завершення місії Йоана. Тепер — після хрещення — розпочнеться місія Ісуса. Надалі буде ще три згадки про Хрестителя: в Лк 7,18– 33 (у в’язниці, звідки він пошле двох своїх учнів запитати в Ісуса: «Ти той, що має прийти?»), в Лк 9,7– 9 (зі слів Ірода: «Йоанові я стяв голову») і в Лк 16,16 («Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже»).

Паралельні місця: Мт 3,1– 12; Мр 1,1– 8

ПСАЛОМ 16-17

  1. (15) Бог – добро єдине 1-6; він оживлює побожних 7-11

1 Міхтам. Давида. Бережи мене, о Боже, бо я до тебе прибігаю. 2 Я кажу Господеві: “Ти – мій Господь, -добро моє; немає нічого над тебе.” 3 До святих, що на землі: до шляхетних – уся моя любов до них. 4 Помножують собі страждання тії, що йдуть за іншими богами. Я не проллю їхніх ливних жертв з крови, не спом’яну імен їхніх моїми устами. 5 Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші: ти держиш мою долю. 6 Спадщина випала мені в гарних околицях, і частка моя подобається мені вельми. 7 Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й уночі навчає мене моє серце. 8 Господь – передо мною завжди; тому що він у мене по правиці, не захитаюсь. 9 Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно. 10 Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. 11 Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.

  1. (16) Праведник просить Бога розсудити його 1-5; просить допомоги проти ворогів 6-15

1 Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих. 2 Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду. 3 Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, – несправедливости в мені не знайдеш. 4 Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону. 5 Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись. 6 До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово. 7 Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю. 8 Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх 9 від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли, 10 замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють. 11 Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити. 12 Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку. 13 Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу, 14 від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля – життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам. 15 А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.