Читання Євангелія від Луки від 25.11 до 01.12

59

21 Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні. 22 І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом, 23 як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,- 24 і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” 25 А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26 Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. 27 Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, 28 він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: 29. “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, 30 бо мої очі бачили твоє спасіння, 31 що ти приготував перед усіма народами; 32 світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.” 33 Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. 34 Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, 35 та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” 36 Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; 37 зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. 38 І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

КОМЕНТАР

НИНІ, ВЛАДИКО, МОЖЕШ ВІДПУСТИТИ…
2,21– 38

Прихід в Єрусалим з метою «очищення» Марії і «приведення» Ісуса в храм слугують обрамленням для центральної теми уривка — зустрічі з Симеоном, який під дією Святого Духа благословляє Бога і пророкує про місію Ісуса і про біль Марії.

Пісня Симеона «Нині відпускаєш» (вв. 29– 32) є третім гімном «Євангелія дитинства» після «Величає душа моя» (Лк 1,46– 55) і «Благословен Господь» (Лк 1,68– 79). Цим піснеспівом римсько- католицька Церква щодня завершує молитву повечір’я (Комплету).

в. 21 сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко (пор. Бут 17,12; 21,4; Лев 12,3; Флп 3,5). Як у випадку з Йоаном в Лк 1,59.

  назвали його Ісус (Лк 1,31). Євр. Yehošuaʿ або Yešuahʿ: «Господь є спасіння/спасає» (Мт 1,21б). У Лк 2,11: «Сьогодні народився вам… Спаситель».

в. 22 І як сповнилися дні очищення їхнього. Воно приписується лише для матері, через сорок днів після пологів (Лев 12,2– 8).

Лука неодноразово підкреслює вірність батьків законові Мойсея (пор. вв. 23.24– 27 і Лк 2,39). Пор. також Лк 10,26; 24,44.

  вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом (пор. в. 27). Тепер сцена переміщається з Вифлиєма в Єрусалим, в подвір’я храму. «Поставити перед Господом» означало вияв благочестя, а не було вимогою Закону. Про нього не згадується у випадку Хрестителя.

в. 23 Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві. Букв. «кожен хлопець, який розкриває материнське лоно, буде зватись святим (пор. Лк 1,35) для Господа» (Вих 13,2.12). Припис зобов’язує сплатити (пожертвувати) п’ять шекелів як «викуп», на спомин про визволення з Єгипту (Вих 13,13– 15; 34,20; Чис 3,12.47– 48; 18,15– 16).

в. 24 Пару горлиць або двоє голубенят. Це пожертва бідних (Лев 5,7; 12,8).

в. 25 Симеон. Ім’я означає: «Бог вислухав».

  очікував утіхи (спасіння, розради, визволення) Ізраїля. Пор. Іс 40,1; 49,13; 51,12; 61,2.

  і Дух Святий був на ньому (в. 27; пор. Лк 1,41.67). У СЗ вислів означає: «Він був пророком» (пор. Чис 11,17.25.29; Іс 11,2; 42,1; 61,1; Єз 11,5).

в. 26 Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить (пор. вв. 29– 32; Лк 10,24) Христа Господа. «Помазаник» Господа: це традиційний месіанський титул (пор. 1 Сам 24,7.11; 26,9.11.16.23; 2 Сам 1,14.16…). Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 9,20б.

в. 27 Він прийшов Духом у храм. Ця зустріч не випадкова: вона є частиною Божого задуму (Дух називається тричі: тут і у вв. 25б.26). Вона відбувається в зовнішньому подвір’ї храму, адже пожертву приносили «до входу в намет» (Лев 12,6).

  І як батьки вносили дитя- Ісуса. Лука, хоч і особливо наголошував на дівственному зачатті, завжди говорить про батьків (Лк 2,41.43): батько його і мати (в. 33), батько твій і я (Лк 2,48). Деякі переписувачі замінили ці слова на «Марія і Йосиф».

в. 28 він узяв його на руки, благословив Бога. Саме цієї втіхи (в. 25) очікував Симеон.

Наступний гімн «Нині відпускаєш», складений у формі пророцтва, виконує ту саму функцію, що й «Благословен Господь» (Лк 1,68– 79). Але на відміну від Марії і Захарії, які говорили про Бога в третій особі, Симеон звертається безпосередньо до Бога.

в. 29 Нині, Владико, можеш відпустити. Завдання останнього вартового старого союзу підійшло до кінця (в. 26). Ця фраза подібна до молитви побожного єврея в годину смерті.

Тут термін Владика є перекладом гр. despótes (а не kýrios), що є строго старозавітнім титулом, який виражає необмежену і абсолютну владу Бога.

вв. 30– 31 бо мої очі бачили твоє спасіння (Іс 46,13; пор.Лк 1,69.71.77; 3,6),

  що ти приготував перед усіма народами. Тут долаються вузькі національні межі єврейського народу (Іс 52,10).

в. 32 світло на просвіту поганам (Іс 42,6б; 49,6; 60,1– 3; пор. Йо 8,12). Це «спасіння» для всіх народів, яке згодом буде виразно проголошене після воскресіння (Лк 24,47; Ді 13,46– 47; 28,28) і славу твого люду — Ізраїля (Іс 45,25; 46,13).

в. 33 дивувалися. Незважаючи на початкові об’явлення (Лк 1,31– 35; 2,11.14.18), Марія і Йосиф — як і ми — чудувалися.

в. 34 Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя. Нагадує образ каменя спотикання (Іс 8,14– 15; Лк 20,17– 18).

Ісус є знаком, який потрібно добровільно прийняти у вірі (пор. Лк 4,16– 30); багато людей його заперечить (і відкине) (Лк 5,21.30.33; 6,2.7.11…).

в. 35 та й тобі самій меч прошиє душу. Ця похмура погроза передвіщає страсті: страсті Сина, які супроводжуватиме нестерпний біль Марії, його матері.

  щоб відкрились думки багатьох сердець. Ісус викриватиме невірство в «думках» своїх слухачів (Лк 5,22; 6,8; 9,47; 24,38). Його місія приведе до того, що «тайни серця стають явними» (1 Кор 14,25; пор. Лк 16,15).

в. 36 Анна. Вона посвячена Богові і тлумачить Божі задуми. Її ім’я означає «благодать, прихильність Бога». Пророчиці рідко згадуються в СЗ (пор. Марія, сестра Арона, Вих 15,20; Девора, Суд 4,4; Хулда, 2 Цар 22,14; 2 Хр 34,22; і Ноадія, Неєм 6,14).

в. 37 вона не відходила від храму. Ідеал благочестивого ізраїльтянина (Пс 23,6; 26,8; 27,4; 84,5.11).

  служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. Лука підкреслює постійність у молитві та служінні (Лк 18,7; Ді 13,3; 14,23; 20,31; 26,7; 1 Тм 5,5), попри те, що жінкам було заборонено залишатися на території храму вночі.

Щодо посту пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,33.

в. 38 почала… говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. Букв. «викуп». Це той самий термін, що вживається в законі про викуп первородного (Вих 13,13– 15; 34,20; Чис 3,47– 48; 18,15– 16). Однак тут він чітко означає спасіння (звільнення) Божого народу (пор. Лк 1,68; 24,21).

ПСАЛОМ 12-13

  1. (11) Скрізь брехня 2-3; Бог захищає побожних 4-9

1 Провідникові хору. На восьмий тон. Псалом. Давида. 2 Спаси, о Господи! Бо побожних дедалі менше, бо правда з-поміж людей зникла. 3 Брехню один одному точать, базікають облесливими словами й нещирим серцем. 4 Нехай Господь заціпить усі уста лестиві, язик велерічивий тих, що кажуть: 5 “Нашим язиком ми чудеса появимо, в нас є губи! Хто пан над нами?” 6 “Задля горя нужденних і зідхань бідних ось я встану, – каже Господь, – я дам спасіння тому, хто його прагне.” 7 Слова Господні – слова щирі, випробуване срібло, очищене від землі, сім раз перелите. 8 Ти сохраниш, Господи, нас; ти збережеш нас від цього роду й повіки. 9 Навколо грішники кружляють, коли підлота людська виноситься.

  1. (12) Псалмопівець наполегливо просить про рятунок

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене? 3 Доки журбою буду терзати мою душу, тужити щодня серцем? 4 Доки мій ворог буде зноситись надо мною? Зглянься і вислухай мене, о Господи, мій Боже! 5 Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: “Я його подужав!”, 6 щоб мої вороги не раділи, коли я захитаюсь. Я ж бо надіявся на твою ласку. Нехай радіє моє серце твоїм спасінням! Заспіваю Господеві, добро бо мені вдіяв.