Читання Євангелія від Луки від 04.11 до 10.11

72

39 Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. 40 Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. 41 І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом 42 і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. 43 І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? 44 Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. 45 Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.” 46 І мовила Марія: “Величає душа моя Господа 47 і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, 48 бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. 49 Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім’я. 50 Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. 51 Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. 52 Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; 53 наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. 54 Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, 55 як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.” 56 Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

КОМЕНТАР

ЩАСЛИВА ТА, ЩО ПОВІРИЛА

1,39– 45

Епізод про відвідини, що є продовженням розповіді про «Благовіщення» (Лк 1,26– 38), слугує сполучною ланкою між циклом про Йоана і циклом про Ісуса. «Знак», який ангел пообіцяв Марії, тут підтверджено. Зустріч між двома вагітними жінками дає змогу зустрітися двом дітям ще перед їхньою появою на світ. В Євангелії від Луки інших зустрічей вже не буде, бо Хреститель буде ув’язнений Іродом, перш ніж Ісус розпочне своє служіння (Лк 3,20.23).

в. 39 Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю. Марія піднімається з Назарета в Єрусалим. На цьому шляху потрібно пройти близько 140 км (ймовірно, через Самарію, досить гористу місцевість), подорож триває 5– 6 днів.

Швидко. Не під впливом тривоги, непевності чи цікавості, а радості й турботи.

в місто Юди. Мова про Айн- Карим, 6 км на захід від Єрусалима.

в. 41 здригнулася дитина в її лоні (від гр. дієслова skirtáo, здригнутися, затремтіти, як Ісав і Яків в утробі Ревеки, Бут 25,22).

Як передвістив ангел (Лк 1,15б), Йоан «сповниться Духом святим вже з лона матері своєї», він відчуває присутність Спасителя в лоні Марії (фраза, яка потім повториться у в. 44).

і Єлисавета сповнилася Святим Духом. Сповнена пророчого духа і відкривши значення того, що відбувається в її утробі, вона викликнула голосом сильним (пор. Лк 4,33; 8,28; 17,15; 19,37; 23,23.46) те, що її дитина відчула, здригнувшись.

в. 42 Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого (пор. Суд 5,24; Юдт 13,18). Поєднуючи цей вигук з в. 45, маємо подвійне блаженство: блаженство материнства і блаженство віри. Повіривши у сповнення Божих слів, Марія стає матір’ю. Слова, сказані про матір, пояснюються величчю Сина.

в. 43 І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? (Пор. 2 Сам 6,9): Лука вживає титул Господь (Лк 7,13; 10,1.40; 11,39…), який зазвичай відносять до Воскреслого.

Мати Господа чи Богородиця (гр. Theotókos) буде першим титулом, яким Церква величатиме Марію.

в. 44 дитина з радости здригнулась (пор. «Засоби для розуміння» у Лк 2,10) у моїм лоні (пор. Лк 1,14 і в. 41).

в. 45 Щаслива та, що повірила. Пор. також Йо 20,29. Це перше із «блаженств» (пор. «Засоби для розуміння» у Лк 6,20– 26): коли той, кого осягає дієва і могутня дія Бога, бажає щастя і сповіщає про стан щастя.

ВЕЛИЧАЄ ДУША МОЯ ГОСПОДА

1,46– 56

Піснеспів «Величає душа моя», яким римсько- католицька Церква щодня завершує молитву вечірні, є першим з трьох гімнів, вміщених у перших двох розділах Євангелія від Луки. Це пісня вдячності Марії і Божого народу за сповнення обітниць Союзу.

Імовірно, його витоки слід шукати у первісній юдео- християнській літургії. Укладений в типовому для єврейської поезії стилі псалмів похвали і подяки, він бере за взірець пісню Анни (1 Сам 2,1– 10) і є пронизаний, завдяки мозаїці алюзій і непрямих біблійних цитат, релігійним духом СЗ.

Двома інші піснеспівами є «Благословен Господь» (Лк 1,68– 79) і «Нині відпускаєш» (Лк 2,29– 32), до яких можна додати «Слава на висотах Богу» (Лк 2,14).

в. 46 Величає (= «виявляє велич») душа моя (вся моя особа) Господа і бачить в ньому сповненого щедрої любові Бога, здатного дати життя, який могутньою рукою перемагає всяке зло (пор. 1 Сам 2,1; Пс 9,15; 13,6; 31,8; 34,4; 35,9; 69,31; Іс 61,10; Ав 3,18).

в. 47 радіє (ликує, пор. Лк 1,14.44) в Бозі, Спасі моїм (Лк 2,11). Лука вводить тему «спасіння», яка є центральною точкою цієї композиції.

в. 48 він зглянувся на покору (в. 52б). У цьому причина люблячого погляду Бога. Пор. 1 Сам 1,11; Пс 31,8; Сир 11,12.

ось бо віднині (пор. «Засоби для розуміння» в Лк 5,10) ублажатимуть мене всі роди. Пор. Бут 30,13; Лк 1,42.45; 11,27.

в. 49 Велике бо вчинив мені Всемогутній. Пор. Втор 10,21; Пс 71,19; 126,2.

і святе його ім’я. Здійснюється перше прохання з молитви «Отче наш» (Лк 11,2). Пор. 1 Сам 2,2; Пс 111,9; Іс 57,15.

в. 50 Милосердя його… на тих, які страхаються його. Воно простягається немов хмара над тими, які його люблять. Пор. Пс 100,5; 103,17. Пор. «Напрямки для роздумів» в Лк 1,67– 80.

Тепер Марія «співає» і проголошує історію спасіння в семи «діяннях» Бога. Дієслова вжиті в минулому часі, але дії, які вони означають, продовжуються в теперішньому і простягаються на майбутнє.

в. 51 Він виявив потугу рамени свого. «Він показав силу своєї руки» і врятував тих, які загубилися. Пор. Вих 6,6; Втор 5,15; Пс 89,11; 118,14– 16; Іс 30,30; 40,10; 51,9; Єз 20,33; пор. також Ді 13,17. Це перше з «діянь» Бога. Далі йде друге:

розвіяв… Він переміг зарозумілість і самовпевненість гордих сердець. Пор. Лк 24,25; Мр 3,5; 10,5; Рм 2,5; Еф 4,18; Євр 3,8.10.15; 1 Йо 3,17.

в. 52 Скинув… підняв… Це третє і четверте діяння. Пор. 1 Сам 2,8; Іов 5,11; 12,19; 22,29; Пс 113,7; 147,6; Прип 3,34; Сир 10,14; Іс 29,19; Єз 21,31; Як 4,6; 1 Пт 5,5.

в. 53 наситив… відіслав… Це п’яте і шосте діяння. Голодний наситився, а ситий став голодним, щоби бути в такому стані, в якому Бог міг би його наситити (Пс 107,9).

багатих… з порожніми руками. Тепер вони нарешті зможуть простягнути свої руки, щоби прийняти дар спасіння. Пор. 1 Сам 2,5; Пс 34,11.

в. 54 Він пригорнув («взяв за руку») Ізраїля. Це сьоме «діяння» Бога, яке вміщає в себе всі інші. «Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока» (Втор 32,10).

згадавши своє милосердя (пор. в. 50). Бог «згадує», тобто «він залишається вірний своїй обітниці» (пор. Бут 8,1; 9,15; Вих 2,24; Пс 25,6– 7; 98,3; Іс 41,8– 10; Лк 1,72).

в. 55 як обіцяв був. Пор. Бут 12,2– 3; 22,18; Вих 2,24; Пс 18,51; 98,3; Міх 7,20. Це буде пригадувати і розкривати піснеспів «Благословен Господь» (Лк 1,72– 73).

в. 56 Марія перебула в Єлисавети місяців зо три (як ковчег союзу в домі Оведедома, 2 Сам 6,11). Вона, мабуть, перебувала аж до народження Йоана (пор. в. 36).

потім повернулася до дому свого. Цією лаконічною згадкою Лука досить різко обриває візит Марії до Єлисавети і чітко проводить розрізнення між сценами розповідей. Час дитинства Йоана завершиться наприкінці розділу (Лк 1,80).

ПСАЛОМ 6-7

  1. Недужий просить допомоги в Бога 2-8; він певен, що молитва буде вислухана 9-11

1 Провідникові хору. На струнах. На восьмий тон. Псалом Давида. 2 Не докоряй мені, о Господи, в твоєму гніві і не карай мене в твоїм обуренні. 3 Помилуй мене, Господи, бо охляв я, вилікуй мене, бо трясуться кості в мене, 4 і душа моя – стривожена надміру. Ти ж, Господи, – докіль? 5 Вернися, Господи, вирятуй мою душу, спаси мене задля твоєї ласки! 6 Бож хто по смерті тебе згадає, в Шеолі хто тебе возхвалить? 7 Знемігся я від стогнання мого, щоночі ложе моє – мокре від плачу, сльозами обливаю мою постіль. 8 З журби в очах мені темніє, -вони постарілись через усіх моїх супостатів. 9 Ідіть від мене геть, усі лиходії, бо Господь почув голос плачу мого; 10 почув Господь моє благання, Господь прийняв мою молитву. 11 Усіх ворогів моїх покриє стид та страх великий, і засоромлені вони назад повернуться швидко.

  1. Очорнений просить про рятунок 2-3; він бо невинний 4-10; уповає на Бога 11-18

1 Жалобна пісня. Давида, що її проспівав до Господа з приводу Куша з покоління Веніямина. 2 Господи, Боже мій, до тебе прибігаю; спаси мене від усіх гонителів моїх і рятуй мене, 3 щоб не вхопив хтось із них, мов лев, душу мою, щоб не роздер, так що й нікому було б порятувати. 4 Господи, Боже мій, як я те заподіяв, якщо в моїх руках є якась кривда, 5 як я відплатив злом тому, що мені добро діяв, або обдер противника мого нізащо, 6 то нехай ворог гонить мою душу й наздожене, нехай життя моє затопче в землю, і славу мою нехай кине в порох. 7 Встань, Господи, у твоєму гніві, підведися в обуренні проти моїх супостатів і пробудися задля мене на суді, що сам єси призначив. 8 І збір народів нехай тебе оточить, і сядь над ним високо! 9 Господь судить народи; суди мене, о Господи, по моїй правді і за невинністю моєю, що в мені. 10 Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж ти підтримай, ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий. 11 Щит мій у Бозі, що спасає правих серцем; 12 Бог – суддя справедливий, Бог щодня погрожує. 13 Як не навернуться, нагострить меча свого, напне свого лука й візьме на приціл. 14 І їм зготує смертельну зброю, стріли свої вогненними вчинить. 15 Ось він зачав несправедливість, злом завагітнів і сплодив лукавство. 16 Викопав яму, він її вирив, і впав у рів, що сам же вирив. 17 Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому, і його насильство нехай зійде йому на тім’я. 18 Я ж славитиму Господа за його справедливість, буду виспівувати ім’я Господа всевишнього.