Читання Євангелія від Луки від 21.10 до 27.10

140

Народження і приховане життя Івана Хрестителя й Ісуса Христа (Лк 1,5-2,52)

5 Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. 6 Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7 Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. 8 І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9 згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. 10 А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. 11 Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. 12 Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13 Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. 14 І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; 15 бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, 16 і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17 І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” 18 Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” 19 Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. 20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” 21 Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. 22 Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23 А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. 24 Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25 “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

Коментар

[СЛОВА МОЇ] ЗДІЙСНЯТЬСЯ СВОГО ЧАСУ

1,5– 25

Тут починається «Євангеліє дитинства»: звіщення і народження Йоана Хрестителя та Ісуса (Лк 1,5– 2,52). Марко і Йоан про це не говорять, а Мт 1,18– 2,23 розповідає, але використовує інші джерела, тому замало є паралельних уривків, щоб можна було давати перехресні посилання.

Лука відступає від класичного стилю прологу і переходить на стиль ближчий до народного, притаманний літургійному перекладу СЗ грецькою мовою, який називали перекладом «Сімдесятьох». Уривок переривається на в. 25 і поступається місцем звіщенню народження Ісуса, а потім продовжиться в Лк 1,57– 80.

в. 5 Ірода. Ірод Великий народився бл. 73 р. до Р. Хр. і помер у 4 р. до Р. Хр., через два роки після народження Ісуса. Він був царем юдейським з 37 р. до Р. Хр. Для Луки Юдея може означати або цілу країну, населену євреями (Лк 4,44; 6,17; 7,17; 23,5), або лише її південну частину на противагу Галилеї (Лк 3,1; 5,17).

Захарія. Це ім’я означає: «Бог пригадує».

в. 6 справедливі перед Богом. «Ходили» у виконанні всіх заповідей та приписів СЗ. Пор. також Лк 2,25; 23,47.50; Мт 1,19.

в. 7 Єлисавета. Вона була з дочок Арона (в. 5), зі священичого роду, а її ім’я означає: «Бог мене насичує/мене наповнює».

була безплідна. Безплідність завжди вважається соромом (Бут 30,23; 1 Сам 1,5нн; Іс 4,1; Лк 1,25), якщо не покаранням (2 Сам 6,23; Ос 9,14). Вона наявна в усіх випадках чудодійного народження (Сара, Бут 11,30; Ревека, Бут 25,21; Рахиль, Бут 29,31; мати Самсона, Суд 13,2– 3; Анна, 1 Сам 1,5) і є передумовою для Божого втручання.

і вони обидвоє були в літах похилі (в. 18). Пор. Авраам і Сара в Бут 18,11.

в. 8– 9 за порядком своєї черги (пор. в. 5: черги Авії, восьмої з 24 священичих черг, 1 Хр 24,10). Кожна черга служила двічі на рік впродовж одного тижня (від суботи до наступної суботи).

випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. Зважаючи на велику кількість священиків, кидали жереб на того, кому випаде честь увійти в Святилище, щоб підтримати жар і підкинути пахощі на кадильний жертовник перед Святая Святих. Для Захарії цей день був апогеєм його священичого життя (адже він був уже старим!). Виконуючи свою священичу роль головного служителя, його молитва відповідала молитві народу і виражала найглибші прагнення Ізраїля: месіанське визволення. Цей обряд (Вих 30,7– 8) звершували щодня перед ранковим жертвоприношенням і після вечірнього. Під час цього останнього…

в. 11 Тоді з’явивсь йому ангел Господній…, «ставши праворуч кадильного жертовника», що свідчить про гідність ангела (пор. Єз 10,3).

в. 12 Захарія… стривожився, і страх напав на нього. У СЗ тривога і страх завжди супроводжують появи (Бут 28,17; Вих 3,6; Суд 13,20.22; Тов 12,16; Іс 6,5; Дан 8,17– 18; 10,7– 8.11.16). Лука підкреслює, що вони передують чудам, об’явленням і Божим втручанням (Лк 1,29.65; 2,9; 4,36; 5,26; 7,16; 8,25.35.37; 9,34; 21,26; 24,5.37; Ді 10,4).

в. 13 Не бійся (Лк 1,30; 2,10; 5,10). Заспокійливі слова, які часто знаходимо в появах Бога і ангелів (Бут 15,1; 21,17; 26,24; 46,3; Суд 6,23; Тов 12,17; Дан 10,12.19; Мт 28,10; Од 1,17).

жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан (Лк 1,59– 63). Слова ангела відлунюють передвіщеннями народжень зі СЗ: Бут 16,11 (Ізмаїл), 17,19 (Ісаак), Суд 13,5 (Самсон), 1 Цар 13,2 (Йосія), 1 Хр 22,9 (Соломон); Іс 7,14 (Еммануїл), а потім звіщеням про народження Ісуса (Лк 1,31). Йоан (євр. Johanán) означає: «Бог милосердний, прихильний» або «дар Божий» (пор. також Іс 54,1– 4).

в. 14 І буде тобі радість і веселість. Пор. «Засоби для розуміння» в Лк 2,10.

в. 15 буде великий (пор. Лк 1,32) в очах Господніх. У Лк 7,28: «Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім — більший від нього».

не питиме ні вина… Мова про назорейські обіти (Чис 6,1– 21). Це передвіщає аскетизм Хрестителя (Лк 7,33). Пор. Самсон, в Суд 13,4– 5.7.

і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї. Посвячений Господу ще до народження (Лк 1,41– 44), як Самсон (Суд 13,5), Єремія (Єр 1,5; Сир 49,7), Слуга Господній (Іс 49,1.5), Павло (Гал 1,15).

в. 17 І сам він ітиме перед ним (пор. Лк 1,76; 7,27). Він є предтечею, про якого є передвіщення в Мал 3,1.23 (Сир 48,10).

з духом та силою Іллі. У Мт 11,14; 17,12– 13 Йоан якраз і є Іллею, якого чекають наприкінці часів (Мал 3,23; Мр 9,13). Але Лука його з ним не ототожнює.

в. 18 По чому знатиму це?

На відміну від Авраама (Бут 15,8), Захарія сумнівається:

Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку (в. 7). Він хоче отримати знак (в. 20).

в. 19 Я Гавриїл. Це ім’я означає: «Бог — моя сила» або «Божа сила». Згідно зі СЗ, він уповноважений розкрити остаточний сенс історії спасіння (Дан 8,16; 9,21); він є одним із семи ангелів, які «завжди стоять приявні (перед Богом) й мають доступ до Господньої слави» (Тов 12,15; Од 8,2). Пор. Лк 1,26– 38.

благовість. Вислів, що зустрічається аж 10 разів у Луки (15 разів у Ді).

в. 20 замовкнеш. Це покарання за те, що Захарія не повірив, а також знак, про який він просив (пор. в. 18).

в. 24 зачала Єлисавета… й таїлася п’ять місяців, кажучи:

в. 25 Господь… зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми. Такими ж є слова Рахилі в Бут 30,23 (пор. Сара, в Бут 21,6).

ПСАЛОМ 2-3

  1. Ворохобня поган проти Бога 1-6; Месія цар народів 7-12

1 Чого метушаться народи, і люди задумують марне? 2 Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника: 3 “Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!” 4 Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує. 5 Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить: 6 “Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!” 7 Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. 8 Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. 9 Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх.” 10 Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. 11 Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. 12 Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

  1. Псалмопівець скаржиться на ворогів 1-4; надіється на Бога 5-7; молиться 8-9

1 Псалом Давида, коли він утікав від свого сина Авесалома. 2 О Господи, як багато моїх ворогів, багато їх повстали проти мене. 3 Багато тих, що мені кажуть: “Нема йому спасіння в Бозі!” 4 Але ти, Господи, щит мій навколо мене, ти моя слава, підносиш голову мою вгору. 5 Я голосно візвав до Господа, і він вислухав мене з гори святої своєї. 6 Я ліг собі й заснув, і пробудився, – бо Господь мене зберігає. 7 Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли. 8 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих. 9 У Господа спасіння; на твій народ – твоє благословення.

Розповісти