Читання Євангелія від Луки від 14.10 ДО 20.10

321
Святий Лука
Святий Лука

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

Лк 1, 1-4

Коментар

ЩОБ ТИ ЗНАВ СТІЙКІСТЬ НАУКИ,
ЯКУ ТИ ПРИЙНЯВ

1,1– 4

Християнство основується на історії Ісуса, відчитаній як сповнення обітниці, яку було дано Ізраїлеві.

1 Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

3 вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

4 щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

Засоби для розуміння

Пролог є вступом до обох томів праці Луки: до Євангелія і до Діянь апостолів. За звичаєм грецьких письменників того часу, він містить присвяту видатній особі, а також причину, яка спонукає Луку написати за порядком про земне життя Христа, як його передали ті, що були від початку наочними свідками.

Лука, як талановитий письменник, пише твір, який є водночас твором історика і віруючої людини. Цей вступ (пролог) написаний відмінною класичною грецькою мовою. Надалі євангелист вживатиме пізнішу грецьку, мову Септуагінти — перекладу Писання, зробленому «Сімдесятьма»[1].

в. 1 багато хто. Серед тих, які йому передували і яких, ймовірно, було не так вже й багато («багато хто» є дещо емфатичним), безперечно є Марко (із 661 вірша Марка Лука переймає 350). Аналіз тексту свідчить про використання й інших усних і писаних джерел, серед яких збірка Ісусових слів (джерело Q, від німецького слова quelle — джерело), яка до нас не дійшла.

в. 2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками (гр. autóptai). Мова про сукупність діл і науки Ісуса, як їх передали апостоли (усне і писане передання). Пор. Йо 15,27; 1Йо 1,1– 4.

й слугами (служителями) Слова. Це проповідування апостолів, про яке згодом йтиметься в Діяннях, другій частині праці Луки (Ді 1,8; 4,31; 6,2; 26,16; Еф 3,7).

в. 3 вивідавши про все докладно. Євангелист має на меті наводити добре задокументовані слова і діла (в. 4).

написати за порядком. Мова не так про те, щоб сповістити (не лише!), як написати за порядком. Порядок не завжди буде суто хронологічним, а радше дидактичним і богословським (Ді 11,4).

Теофіле (Ді 1,1). Можливо, він є християнином (Theóphilos: друг Бога), вже навченим апостолами; але це міг бути й поганин, ймовірно, високопосадовець (якому Лука присвячує і для якого пише виклад апології християнської віри), або ж ідеальний адресат, який шукає Бога, людина, «яка любить Бога».

в. 4 щоб ти знав стійкість (щоб ти розпізнав достовірність) науки, яку ти прийняв (пор. Ді 2,36).

Напрямки для роздумів

  • Лука — єдиний євангелист, який чітко говорить, що не бачив Ісуса. Тому він звертається до тих, хто його бачив, приймаючи необхідність історичного посередництва, яким є передання. «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йо 20,29). Слухаючи слово людей, які його бачили, ми також можемо довіритися Господу і увійти з ним у сопричастя. Крок за кроком Ісус веде нас, щоб ми отримали досвід учнів з Емауса (Лк 24,13– 35). Слухаючи, як він їм пояснював вже відомі слова, вони розпізнають його в ламанні хліба, змінюють напрямок свого шляху і опиняються в єдиній спільноті з Одинадцятьма, які його бачили, і радісно проголошують: «Господь воістину воскрес!»
  • Опиратися на авторитетність очевидців, які нам позичають свої очі, а також за допомогою розуму впорядковано, точно і належно пізнати те, що передала і прийняла Церква, є критеріями канонічності тексту (нормативність розповіді про віру, якої дотримався автор).

Поради для молитви

  • Просити Господа навчити нас розпізнавати і любити витоки нашої віри через свідоцтво тих, які були попереду нас;

– вміння чесно і натхненно шукати правду, особливо в моменти темряви, коли нам здається, що наука, яку ми прийняли, втрачає міцність і стійкість.

  • Дякувати Ісусові за дар його життя і його слова, що є необхідним приготуванням для нашого щоденного шляху.

Покажи нам своє обличчя, Господи! Дай нам змогу через слова твоїх свідків прийняти спасенну звістку і віднайти в твоїй історії серед людей тверду основу твоєї любові, яка нас спасає. Амінь.

ПСАЛОМ 1

Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає. Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається. Не так безбожники. Вони – немов полова, що вітер розвіває. Тому безбожники на суді не остояться, ні грішники на праведників зборах. Бо про путь праведників Господь дбає, а путь безбожників пропаде.

[1] Термін «Сімдесят» стосується 70 (чи 72) перекладачів, які, як вважається, були уповноважені первосвящеником Єлеазаром (за наказом єгипетського володаря Птоломея Філадельфа, 285– 246 рр. до Р. Хр.) перекласти єврейську Біблію (СЗ) грецькою мовою для еллінізованих євреїв діаспори (особливо для численної і активної єврейської спільноти, яка проживала в Александрії Єгипетській, що була важливим культурним осередком і місцем розташування відомої бібліотеки). Цей переклад, який розпочався у 275 році і завершився близько 150 р. до Р. Хр., ще й досі становить літургійну версію СЗ для східних православних церков грецької традиції.

Розповісти