Рік Божого милосердя

Підпишіться на новини

Медіаматеріали

Катехизм УГКЦ
Катехизм УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
Святе Письмо
Святе Письмо
Катехизм Католицької Церкви
Катехизм Католицької Церкви
ЦЕРКВА і ЖИТТЯ: Покрова, як свято українського війська

ЦЕРКВА і ЖИТТЯ: Покрова, як свято українського війська

Поміж Богородичними празниками церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. В Україні його відзначають 14 жовтня як свято релігійне, національне, родинне. У народі цей празник ще носить назву Третя Пречиста. Встановлений він був як подяка за заступництво Богородиці над Царгородом. Також 14 жовтня мало особливе значення для запорозьких козаків, бійців армії УНР – українських повстанців-націоналістів.

З‘явлення Богородиці

Головний мотив встановлення цього празника – це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховували Її ризу, відправляли всенічну, храм був переповнений. Саме тоді після відправи св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього, як бачив св. Андрій, Вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто.

Після відправи св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакал

Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

За іншим переказом довідуємося, що під стінами Константинополя стояло військо русичів-язичників. Коли грецькі священики на чолі з патріархом занурили у води Чорного моря святиню – ризу Цариці Небесної, човни поган стали із громом та тріском битися один об одного. Налякані русичі на вцілілих суднах повернули геть, а їх провідники князі Аскольд і Дір, вражені таким чудом, що перевищувало людські можливості й розуміння, прийняли хрещення. Від часу чудесного з‘явлення Богородиці у Влахернському храмі, вістка про цю подію поширилась по всьому Константинополі, з тих пір було встановлено празник Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня за новим стилем (1 жовтня за старим). Уславлення празника яскраво відображено у піснеспівах, в яких Богородиця звеличується як повновладна владарка, якій поклоняються і на небі і на землі.

Історики не можуть дати чіткої відповіді, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Одні дослідники стверджують, що св. Андрій жив при імператорі Леві I Великому (457-474 рр.). Тобто, у V столітті, інші, яких більшість, час життя св. Андрія відносять до часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) – на початок Х століття.

Зазначимо, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 році празник Покрова Пресвятої Богоматері перестав святкуватися, але в Україні-Русі став одним із найбільш шанованих. До Богородиці прибігали українські князі, козаки й гетьмани, славні запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці, а століттями пізніше Українська Повстантська Армія проголосила празник Покрова своїм офіційним святом. Тож християни завжди вважали Богородицю своєю вірною і невтомною заступницею і дотепер просять у Цариці Небесної допомоги і захисту, водночас прославляючи Її велич та милосердя.

Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Культ Богородиці як Заступниці і Покровительки широко розвинувся і серед українського народу: українські князі, королі, військо, козаки та гетьмани обирали Богородицю  своєю Покровителькою та Опікункою.

Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві 1037 р. він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії. Князь Ігор Святославович, герой епосу “Слово о полку Ігоревім”, після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Покровителька козаків

Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова

На іконі понад Пречистою був надпис: “Ізбавлю і покрию люди моя.. “, а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку.

У новому січовому таборі козаки найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. У покровські  дні запорожці обирали нового отамана.

Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували у селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках. Навіть в урочищі Кагальник, де Дон упадає в Азовське море, була похідна церква Покрови. Звичайно, що все робилося руками й коштами козаків: теслярські й малярські роботи дорогоцінні ризи, ікони, бані й дзвони. Зодчі церков мали найбільшу шану в січовому товаристві, вирізняючись побожністю й мудрістю.

Січові церкви підпорядковувалися тільки Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві, який “постачав” козакам духівників, натомість вояки, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.

День УПА

Військовий символізм свята взяли собі на озброєння бійці армії УНР в 1917-1920 роках.

А в 1940-х Покрову стали вважати своєю бійці Української повстанської армії.

“14-го жовтня 1942 року в лісах Полісся з окремих збройних груп повстала Українська Повстанська Армія”, – стверджує пропагандистська листівка ОУН, випущена в 1947 році.

“Слава про УПА сьогодні лунає не тільки в Україні, не тільки в СССР, а в цілому світі, – йдеться далі в документі, доступному на сайті Архіву визвольного руху – Всі з подивом дивляться на боротьбу УПА, на героїзм її бійців і командирів, які не визнають капітуляції , які воліють самі заподіяти собі смерть, ніж перейти до ворога”.

“Для ознаменування історичної дати творення Української Повстанчої Армії день 14-го жовтня проголошений Святом УПА”, – сказано в листівці.

Далі читачеві нагадують, що Свято УПА збігається з козацьким Святом Покрови, що свідчить про “неперервність збройної боротьби українського народу на протязі нашої історії”.

А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.

Свято Українського воїнства

З 2015 року 14 жовтня в Україні на державному рівні почали відзначати День Захисника Вітчизни.

Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом

“Сучасна Українська держава є історичним та політичним спадкоємцем Русі, козацтва, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції. День захисника України, призначений на свято Покрови, стане важливим свідченням цієї спадковості та відмежування нашої держави від радянського тоталітаризму”, – вважає Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.

“Гадаю, це абсолютно невипадково, що саме на Покрову ми святкуємо свято Українського воїнства. Ще в козацькі часи, як відомо, на Січі стояла церква Покрови Пречистої Діви Марії. Бо козаки знали, що вони воюють, але перемогу дає Бог. Вони знали, перебуваючи часто на межі життя і смерті, що захисту, якого вони потребують, у людей не випросиш. Вони прибігали під Покров Пречистої Діви Марії”, – сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Вінниці під час проповіді до вірних, – сказав у проповіді на свято Покрови у 2016 році Блаженніший Святослав.

Свято Покрови – це свято такого виду безпеки, яке можна втратити лише через зневіру. Хто вірить у Покров Пречистої Діви Марії, того вона ніколи не покине, – додав він.

Народні Звичаї на Покрови

Свято Покрови увібрало й чимало народних звичаїв. Вважається, що до Покрови слід завершити усі польові роботи, коли зібраний і засипаний у комори урожай, а поля засіяні озиминою. Учні саме тоді вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, щоб наука не йшла в ліс”.

За станом погоди на Покрову дехто “передбачав”, якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається. Покрова багата й на прислів’я і приказки: хто лежить до Покрови, то продасть усі корови; до Покрови молока давали корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові; хто сіє по Покрові, той буде виводити взимі по корові.

Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку.

У цю пору всі масово одружувалися. Після 14 вересня починалися сватання, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці ставали на шлюбний рушничок. Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: “Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою”, “Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною”. Заміжні ж просили ласки у своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим.

По Покрові – то і по теплові. У цей день традиційно вперше затоплювали у печі. Використовували дрова з вишні чи яблуні Водночас приказувалии “Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром”.

Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова

Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Тому господині до свята підмазували та підбілювали свої хати, а вдосвіта робили перше пропалювання печі, бо тоді протягом холодів тепло буде добре триматися в печі оселі. Щоб хата не була вогкою, то в ночі ритуально спалювали кізяка, а по кутках горища клали шматки дернини (вирізаної трави з землею) корінням догори. З тих же мотивів, щоб Покрова опікувалася домом, в цей день освячували оселі свяченою водою та празниковою свічкою, а також вселялися в нову хату й справляли новосілля.

Для того, щоб усі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитого рушника з-над Богородичної ікони й розвішувала його над вхідними дверима.

Тоді як попередній період від Пречистої до Покрови був часом сватання, то з 14 жовтня наставала весільна пора. В народі жартували: “Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова”. Пора одружень в українських селах тривала практично аж до початку Різдвяного посту.

За матеріалами Risu.org.ua, Religion.in.ua, BBC Ukrainian

Ця стаття опублікована у №10 газети Церква і Життя, жовтень 2017 рік

За матеріалами сайту catholicukes.org.au

Архіви