Рік Божого милосердя

Підпишіться на новини

Медіаматеріали

Катехизм УГКЦ
Катехизм УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
Святе Письмо
Святе Письмо
Катехизм Католицької Церкви
Катехизм Католицької Церкви
Як віднайти своє покликання?

Як віднайти своє покликання?

Кожен із нас неодноразово чув слово “покликання”. Кожен хоч раз намагався зрозуміти, що готує для нас Бог, куди Він хоче нас завести і яка ціль нашого життя. Ось кілька важливих питань, про які варто пам’ятати в часі таких роздумів.

Хто кличе?

Кличе Господь Бог, який для кожної людини готує певну життєву дорогу. Бог, який для кожного готує щасливе життя, в якому людина себе реалізує – зможе відчувати себе вповні потрібною та допомогти іншим відчути себе дітьми Божими.

Бог кличе нас до певної мети. Але крім того, хто кличе, є ще той, кого кличуть. У розмові з іншою людиною без слухання діалог стає неможливим. Кожен хоче, щоб співрозмовник нас почув – так і Бог не може бути почутим, якщо у нас закриті вуха. Є багато людей, які відчувають себе не до кінця реалізованими і щасливими, часом навіть непотрібними. Можна звинувачувати в цьому інших, але досить часто винні ми самі, бо ми не хочемо чути думку Бога про себе. Ми не хочемо бачити його план у нашому житті і йдемо тими дорогами, які не приводять нас до бажаного результату.

Важливо бути відкритим на його голос. Щоб його слова не розбивались об стіну замкнутості.

Як почути Бога?

В молитві. Часто можна почути, що молитва є виявленням перед Богом наших прохань і бажань, котрі, як подарунок, обов’язково мають нам повернутись у відповідь. Це хибна думка. Молитва – це діалог, в якому розмовляють людина і Бог. Будемо його чути – зрозуміємо, які плани Бог хоче нам відкрити.

Також через дари, які кожен із нас отримує. Немає жодної людини, яка б не отримала від Бога нічого. Це схильності, таланти, можливості, навіть час, в якому ми народились, наші батьки і середовище. Будьте уважними до того, що Бог вам дав.

До чого Бог нас кличе?

Найперше – бути щасливими і любленими. Далі – до певної професії і того чим ми будемо займатися, чим ми будемо вдосконалювати і наповнювати цей світ. Дуже часто вважається, що професія найперше має бути прибутковою і забезпечити людині певний рівень життя. Бог цього не виключає, але якщо це не Його воля – людина не буде щасливою. Так ми отримуємо замість добрих священиків поганих юристів або замість добрих юристів – поганих священиків. Таке теж буває. Тому перед вибором професії – порадьтеся з Богом.

Подружній стан – також покликання. Пам’ятайте і про це.

Що робити, коли не можемо визначити покликання?

У важливих життєвих рішеннях треба мати такого порадника, який добре вас знає. Досить часто це є духівник і батьки. Іноді батьки можуть звернути нас із вірного шляху, але в більшості випадків саме вони найкраще нас знають і своїм поглядом із сторони можуть допомогти в цьому рішенні. Якщо батьки дійсно хочуть щастя для своєї дитини – вони порадять те, що є ваше за покликанням.

Також це друзі, котрі часом відважніше можуть висловити речі, які ми боїмося до кінця зрозуміти.

Що робити, якщо покликання означає поганий матеріальний стан?

Часто ми міряємо користь купюрами або кількістю нулів на них. Варто пам’ятати, що є люди, які мають великі прибутки але є нещасні. Тому міряти прибуток можна і задоволенням, яке ми отримуємо від того, що робимо. А ще усмішками людей, які дивляться на нашу працю. Можливо ця праця робить їх щасливими, а комусь дає сенс життя.

Також бувають випадки, коли людина просто не вміє правильно економічно організувати свою діяльність. Тому не бійтесь питати! Можливо ви допоможете цим іншій людині принести вам користь, до якої у неї є покликання.

Я – наставник

Якщо ви вже зробили вибір і щасливі у своєму покликанні, пам’ятайте, що біля вас можуть бути люди, які потребують поради, вашого наставництва і підтримки. Батьки, духівники і друзі повинні побачити це покликання завдяки своєму досвіду і допомогти людині бути відважною, щоб зрозуміти що Бог від неї хоче. Часом Господь хоче те, що нас лякає, те чого ще ніколи ніхто не робив, або що не популярне. Кожне покликання має свої важкі моменти, але це лише тимчасові труднощі, тому важливо є підтримати, порадіти в часі радості й поплакати разом, коли потрібно.

Намагаючись порадити, не нав’язуйте свою думку, не заставляйте робити те, що людина не хоче, бо це може її морально зламати. Поважайте свободу вибору так, як Бог поважає нашу свободу.

Чи можливо реалізувати пізнє покликання до священства?

Зазвичай до семінарії мають право подавати документи юнаки від 18 до 30 років. Вважається, що у старшому віці сформованій людині буде важче розвиватись у цьому покликанні. У нашій церкві, зокрема у Львівській духовній семінарії Святого Духа,  є програма, що дає можливість старшим чоловікам із богословською освітою з благословення єпископа вступити на навчання і за індивідуальною програмою пройти цей шлях до себе, свого покликання. Таким чином, наша церква дає можливість пізнім покликанням розвиватися і реалізовуватись.

Лише не бійтесь, а слухайте волю Бога і виконуйте її.

о. Ярослав Микитчин, Вечірні діалоги з душпастирем на Воскресіння. Живе радіо від  4.10.2017

Джерело: dyvensvit.org

Архіви