Преображення Господа нашого Ісуса Христа

80
Преображення Господа нашого Ісуса Христа
Преображення Господа нашого Ісуса Христа
Преображення Господа нашого Ісуса Христа
Преображення Господа нашого Ісуса Христа

“Господи, Добре нам тут бути”.

Мт. 17, 1-9

Свято Преображення пригадує нам важливу правду, що справжнє щастя людина може отримати лише від Бога.

Коли б запитати пересічну людину, чи хоче вона бути щасливою, мати щастя від Бога, кожен скаже «так». А якщо поставити інше запитання, назвати умови, які потрібно виконати для отримання щастя, думаю, що дехто завагався б щодо такої пропозиції. Як є в нашому житті? Чи можемо впевнено сказати, що мені добре жити з Богом, що я щасливий від цього.

Роздумуючи над подією Преображення Господнього, виникає перше запитання: Чому Ісус преобразився на горі, а не в долині, на рівнині? Це сталося невипадково. Ісус зробив це з кількох причин.

Найперше, гора у Старому Завіті була місце об’явлення Бога, знаком досконалості, вищості Бога понад цим світом і людиною.

Друге – з гори видно ширші простори, ніж на рівнині. Подібно завдяки духовному зросту, преображенню людина ширше бачить, краще і глибше розуміє події свого життя, оцінює все Божим поглядом, очима віри.

Яке духовне значення має Преображення Ісуса Христа на Таворі?

Подія Преображення Ісуса на горі навчає нас, що щастя людини з Богом потребує духовного зросту, тобто пізнати Бога, пізнати себе, зрозуміти, що все в житті походить від Бога, дане мені для мого добра. Для духовного зросту треба прикласти зусиль, жертвувати час на молитву, зректись грішного я, тілесних пристрастей.

У Преображенні Ісус показав апостолам свою славу, красу своєї божественної душі, щоб зміцнити їхню віру в Божество Христа і надію на вічну нагороду, славу і радість у небі. Ісус хотів показати апостолам, що він не просто людина, яка має силу творити чудеса, а він Божий Син.

Розмова Мойсея і Іллі з Ісусом про його страждання в Єрусалимі свідчить про те, що дорога до небесної радості і щастя веде через випробування, терпіння, котрі духовно очищають людину, допомагають пізнати Бога і Його любов. Адже саме своїми стражданнями в Єрусалимі Христос показав найвищий прояв Божої любові до людей.

Всемогутнього Бога не можемо пізнати зразу, а поступово, пізнаючи себе і Божу любов у собі, зокрема у різних випробуваннях.

Як справжні друзі пізнаються у біді, так Божа любов пізнається у терпіннях. Чим більше за земного життя пізнаємо Бога і Його любов, тим вища буде наша нагорода, більше щастя – радість в небі, котра буде випливати саме з оглядання Божої любові і насолоди душі нею.

Голос з хмари „Це син мій улюблений, Його слухайте” є відповіддю Небесного Отця на слова апостола Петра: „Добре нам тут бути”. Цими словами Бог Отець показав нам дорогу до щастя в небі. Саме вірність Богові через послух Божій волі, науці Ісуса Христа запевнює людині вічну радість, є надійною дорогою до небесного щастя. Божа любов, яка наповнює людську душу через молитву, послух Божим заповідям, довір’я Христові створює в ній завдаток вічного щастя, як сказав про себе апостол Павло: „Живу вже не я, а живе в мені Христос”.

Є притча про те, як один вельможа мав трьох синів і сказав, що дасть у спадок свої землі тому з них, хто зробить найбільший подвиг за рік. Перший син сказав, що він цілий рік допомагав бідним, хворим, вдовам, сиротам. Батько сказав: „Молодець, сину, у тебе добре серце і ти дуже потішив мене”. Другий син сказав, що впіймав тих злочинців, які багато років вбивали і грабували наш народ. Батько сказав: „Ти ще більше потішив мене, сину”. Третій син сказав, що нічого особливого не зробив, тільки коли їхав гірською дорогою, побачив лежачого на землі сина їх лютого ворога, якого поранив дикий звір. Його батько одного разу напав на їх землі і вбив багато їх родичів. „Мені дуже хотілося помститися йому за вбитих сестер і братів, але я пересилив себе, посадив на коня і завіз до його батька. Тепер він став нашим найкращим другом і обіцяв допомогу у разі небезпеки”. „Це найбільший подвиг, що може зробити людина. Сину мій, ти вгамував свій гнів і вчинив благородно. Тобі і бути мої першим наслідником”, – зрадів батько.

Якщо хочемо бути щасливі з Богом, не жаліймо, дорогі, нічого для Бога, а тим самим для власного щастя, ні часу на молитву, ні зусиль в дотриманні заповідей, збереженні вірності Богові. Якщо віримо у Христа і любимо Його, нехай на доказ того з нашої душі часто линуть слова молитви до Бога: „Господи, добре нам бути, жити з тобою, бо в тебе є слова життя вічного, вічна радість, вічне щастя для моєї душі”.

о. Михайло Чижович, редемпторист

За матеріалами сайту: Редемптористи