Для катехитів Івано-Франківської архієпархії відбулись щорічні реколекції

305
Для катехитів Івано-Франківської архієпархії відбулись щорічні реколекції
Для катехитів Івано-Франківської архієпархії відбулись щорічні реколекції
Для катехитів Івано-Франківської архієпархії  відбулись щорічні реколекції
Для катехитів Івано-Франківської архієпархії
відбулись щорічні реколекції

10-12 серпня в Реколекційному домі Місійного товариства святого апостола Андрія що в Заріччі відбулись реколекції для катехитів Івано-Франківської архієпархії.

Пропонуваємо вашій увазі відгук учасниці:

«Всі ми потребуємо пити з джерела Живого Слова – Святого Письма. Хто вміє, хто – не дуже, але спрагу, усвідомлену чи ні, відчуває  кожен. Я, на щастя, мала можливість повчитися цьому на триденних духовних навчаннях, організованих с. Юліаною для вчителів-катехитів у с. Заріччя. Починаючи день із утрені та Літургії, ми сідали в альтанці на подвір’ї і слухали щирі й добрі розповіді отця-редемпториста Василя Оприска.

Отець відкривав перед нами способи проникнення в таємниці Біблії і було відчуття, що всі його слова є не чим іншим як продовженням вибудовування в наших душах тієї великої тиші, яка необхідна для того, щоб почути Бога. Спокійний тихий голос впорядковував у серці хаос, змивав з пам’яті непотрібні враження, думки, події і впевнено вводив у світ інший, долав межу, за якою шукання зв’язку із Всевишнім було можливим. Найщиріша подяка о. Василеві за хвилини перебування на тій чудесній території переображення наших душ. Дякую сестрі Юліані за організацію всього процесу. Дякую катехитам, які своєю реакцією, питаннями, зауваженнями творили особливу атмосферу пізнання Святого Письма. Учитель – одна з найголовніших  професій, а вчитель-катехит, можливо, найважливіший, бо, як казав Митрополит Андрей, «найбільше добро, яке можна дати дітям, – це християнське виховання».

Я у минулому теж учитель. Добре знаю, що значить «сіяти розумне, добре, вічне» в дитячих серцях. Іноді ти окрилений успіхами, а іноді в душі гніздиться відчай. Та досвід каже мені, що вчитель не має права зневірюватися: він не може знати, коли сказане ним слово проросте…

Бажаю всім того, що найважливіше для вчителя – віддачі. Якщо ж її не буде відразу, надійтесь і вірте, що колись, навіть через роки, слово, почуте від Вас у дитинстві, оживе, дасть добрі пагони і поведе людину стежиною любові до Бога».

                                                                  З повагою Галина Литвин, журналіст часопису «Слово»