Реколекції для катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії

524
Реколекції для катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Реколекції для катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Реколекції для катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Реколекції для катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії

«Більше ніж щось інше пильнуй своє серце, 
бо з нього б’ють джерела життя» (Прип.4,23)

«Пильнуючи наші серця», Катехитична комісія Самбірсько-Дрогобицької єпархії організувала триденні великопостні реколекції для катехитів, які відбулися в реколекційному будинку «Самарянин», що у Дрогобичі.

На цей заклик відгукнулося нас понад чотири десятки, і не зважаючи на сприятливу погоду для початку весняно-польових робіт, майже всі «витримали в доброму до кінця».
Суть цих реколекцій – зустріч Божого Слова з життям людини в повноті минулого, теперішнього й майбутнього. Біблія – це одне ціле, через єдність Божого задуму, центром і серцем якого є Ісус Христос: «Простежт

е Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене!» (Йо. 5:39).
Три дні у тиші та молитві ми пробували разом з реколектантом о. Миколою Витівським бути «автентичними слухачами» та «об’єктивними оглядачами» біблійної історії. У всіх нас склалося враження…, ми переконалися…, ми повірили…, що відповіді на усі запитання, які ставить перед нами сьогодення, є у Святому Письмі.
Добрим стартом реколекцій була мовчанка. Такі собі іконічні зображення «з великими вухами та великими очима і вузенькими вустами». Упродовж першого дня реколекцій у тиші та мовчанці старалися налагодити діалог з Богом через читання Святого Письма, розважання і молитву та заглибитись у себе, бо неможливо пізнати Бога, не пізнавши самого себе. Серед нас було троє чоловіків, а жінок сорок. Число “40” часто асоціюється з випробуванням. Сорок жінок до вечора не спілкувалися між собою – «неможливе у людей – можливе у Бога». Тільки після слухання та спілкування з Богом та із самим собою ми дістали можливість спілкуватися одні з одними – таке враження, що пустослів’я було менше, ніж зазвичай.
Дуже вдало отець Микола влаштував нам велику біблійну мандрівку: на прикладі Ноя ми роздумували над тим, як не «впиватися» плодами своєї праці; добре роздумати на якій основі будуємо – на камені, чи «випалюємо цеглу власними руками та заправляємо земляною смолою», бо така будівля зруйнується як Вавилонська вежа.
До глибоких роздумів привів нас приклад 12 людей – розвідників до Обіцяної землі. Бачили одне і те ж саме, але дійшли різних висновків. Вони діяли згідно з побаченим, а не відповідно до Божих обітниць. Тільки Ісус Навин та Калев мають тверду віру. Проте десять розвідників і решта народу розглядають дану їм Богом місію крізь призму природної перспективи, яка не бере до уваги Бога. Саме через це їхнє перебування у пустелі тривало сорок років і з цього покоління тільки Ісус Навин та Калев увійшли до Обіцяної землі. Якщо будемо тлумачити «факти» сьогодення у відриві від Божого Слова, вони знищать нашу віру. Якщо ж зустрічаємо факти з Богом, вони стануть незаперечним свідченням, яке допоможе нам довіряти Богові та зміцнить нашу віру.
«Ефата!» – «Відкрийся». «Відкотіть камінь… Лазарю вийди сюди!… Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить». Життя будь-якої спільноти не буде насправді «життям», якщо там буде «мертвий Лазар, схований у гробі, із зав’язаними руками, ногами та обличчям».
Пророк Йона навчав нас вірити у безмежне Боже милосердя. Він був впевнений, що Бог є добрий і многомилостивий, що не знищить ніневітян. Тому тікав від Бога в протилежний від Ніневії бік. Собі він бажав милості, а їм – справедливості. Божа любов виявляється доступною для всіх. Євангеліє пропонується всім людям в усі часи. Наше завдання як християн полягає в тому, щоби бути засобом, за допомогою якого Бог промовляє до світу, та радіти спасінню інших.
Така триденна «феєрія мандрів» з Божим Словом.
На завершення о. Микола висловив надію (ми всі також), що ми «проковтнули» Бога, як риба Йону і всі наші життєві обставини – це «зона опромінення» Божим благословенням.
«Перебуваючи у цій зоні, потрібно трохи часу і фінал буде щасливий. Все буде добре!» – завершив отець-реколектант.
На завершення хочеться повторити слова із псалма (виписані на «реколекційному філактері»): «Я в моїм серці сховав Твоє слово, щоб не згрішити проти Тебе».

Із щирою вдячністю 
учасники реколекцій