Рік Божого милосердя

«Пісня серця 2015»

Підпишіться на новини

Медіаматеріали

Катехизм УГКЦ
Катехизм УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
ПРОГРАМА КАТЕХУМЕНАТУ для дорослих в УГКЦ
Святе Письмо
Святе Письмо
Катехизм Католицької Церкви
Катехизм Католицької Церкви
Молитовне читання Євангелія від Св. Матея

Молитовне читання Євангелія від Св. Матея

Євангеліє від Матея

Євангеліє нічого не розповідає про свого автора. Найдавніша традиція (Папій, Іриней, Оріген, Єронім…) приписує його апостолові Матею-Леві, який був митарем (Мт 9,9). Тому багато авторів дійшло висновку, що апостолові можна приписати першу редакцію арамейською мовою нашого грецького Євангелія від Матея.

Проте дослідження Євангелія не підтверджують цю гіпотезу, хоч і не спростовують її повністю. Оскільки ж достеменне ім’я автора ми дізнатись не можемо, то потрібно вдовольнитися деякими думками, на які нас наводить саме Євангеліє: автор є двомовним генієм, адже пише він грецькою, а думає єврейською. Він має глибокі знання Святого Писання і єврейських традицій; він показує себе досвідченим наставником у тому, як навчає і розкриває «розуміння» волі Ісуса своїм слухачам, постійно підкреслюючи важливість практичного застосування свого навчання. Ймовірно, він був душпастирем відповідальним за якусь спільноту. Його портрет добре відповідає опису, в якому зображується один «книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе» (Мт 13,52).

Вважається, що Євангеліє було написане в Сирії, можливо в Антіохії чи у Фінікії (сучасний Ліван), оскільки в цих краях було багато євреїв, а його безпосередніми адресатами були християни єврейського походження. У ньому також проглядається стисла полеміка проти ортодоксального юдаїзму фарисеїв, який виник у Ямнії приблизно у 80–і роки. Певним є те, що воно було написане після зруйнування Єрусалима (у 70 р. по Р. Хр.; пор. Мт 22,7). За такого стану речей, написання першого Євангелія можна датувати приблизно 80– ми роками, можливо, дещо раніше.

Ще з ІІ століття Євангеліє від Матея вважалося церковним Євангелієм через його виразний інтерес до ekklesía (Мт 16,18 і 18,18; пор. Еф 2,20), а також, більш ймовірно, через багатство і впорядкованість його документальних даних.

Для Матея Церква не є «новим Ізраїлем»: вона не є його наступницею, вона вказує напрямок, в якому вибраний народ має рухатися, щоби реалізувати себе. А вона (Церква), у свою чергу, має відкрити в цьому Ізраїлі своє власне начало.

Матей відтворює майже цілого Марка (601 вірш із 661 віршів Марка), але урізає майже кожний уривок, тобто скорочує його до того, що його цікавить. Із цього народжується особиста розповідь, яка доволі відрізняється як за кількістю елементів, з яких складається, так і за свободою, з якою використовує спільний матеріал. Інші його джерела є такими самими, як у Марка і Луки. Він наповнює свій текст цитатами, що показують, як життя і навчання Ісуса постійно передвіщалося (висвітлювалося) Писанням: «Щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком». Це «цитати сповнення» (пор. Мт 1,22). Ісус — це справді Месія, на якого чекали євреї. І в Мт 27,54 сотник, який був поганином, і ті, що стерегли з ним Розіп’ятого, проголосять: «Це справді був Син Божий!»

Матей розкриває христологічне і місійне значення свого Євангелія як у пролозі, у главах 1–2, що є «євангелієм дитинства» (схожим, але дуже відмінним від Лк 1–2), так і в розповідях, які пере-дають чуда і науки Ісуса впродовж його публічного життя.

Спосіб викладення Матея назагал характеризується стислістю: епізодична розповідь поступається місцем строгому та ієратичному катехитичному представленню, яке служить обрамленням для п’ятьох великих «проповідей». Вони — у супроводі стількох же розповідних частин — окреслюють і містять у собі головні теми науки Ісуса:

  • Нагірна проповідь (блаженства…), Мт 5,3–7,27;
  • Місійна проповідь, Мт 10,5–42;
  • Проповідь у притчах (про Царство), Мт 13,3–52;
  • Проповідь про Церкву (про спільноту), Мт 18,1–35;
  • Есхатологічна проповідь (про останні речі), Мт 24,1–25,46.

Останні глави (Мт 26,30–28,20) розповідають про страсті, смерть і воскресіння Христа. Вони читаються на одному диханні, без можливих зупинок, через їхню надвисоку драматичну напругу.

Глибинне значення цілого твору проступає згодом — у кінцевому синтезі, у розповіді про єдине з’явлення Воскреслого, яким завершується Євангеліє (Мт 28,16–20): «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи [пор. Мт 24,14]: христячи їх […], навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами [пор. Мт 1,23б; 18,20] по всі дні аж до кінця віку».

 

 

Архіви