ПОКЛИКАНІ ДО ЦАРЮВАННЯ. (ЗУСТРІЧ ДРУГА)

142
ПОКЛИКАНІ ДО ЦАРЮВАННЯ. (ЗУСТРІЧ ДРУГА)
ПОКЛИКАНІ ДО ЦАРЮВАННЯ. (ЗУСТРІЧ ДРУГА)
 ПОКЛИКАНІ ДО ЦАРЮВАННЯ. (ЗУСТРІЧ ДРУГА)
ПОКЛИКАНІ ДО ЦАРЮВАННЯ. (ЗУСТРІЧ ДРУГА)

Слоган:

«Царський обов’язок – зловживати владою?»

Талісман:  король Джуліан ХІІІ із «Мадагаскару»

Біблійний уривок:  обмивання ніг на Тайній Вечері (Йо 13,1-11)

Мета:

Розповісти про роль служіння як вияву приналежності до Царства Божого; про різницю між Царством Божим і царством людським

Дискусійне питання:

Люди часто є нерозумними та егоїстичними, ніхто не знає, чого хоче. Якщо дати їм повну свободу, результати навряд чи будуть втішними. То може, непотрібна нам вся ця свобода? Може, це правильно, коли сильна особистість бере в свої руки всю владу і керує ними, як хоче?

Джерела для катехизації (обов’язкові):

  • Біблійне читання (Йоан 13) – для того, хто проводить, бажано заздалегідь вдумливо прочитати цей уривок (так, ми і надалі будемо про це часто повторювати).
  • Катехизм Католицької Церкви, 908-913;

908    Своїм послухом аж до смерті (Пор, Флп. 2, 8-9.) Христос уділив Своїм учням дар царської свободи, «щоб вони здолали самі в собі царство гріха через самозречення і святість» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 36.).

«Той, хто панує над власним тілом і керує своєю душею, не дозволяє, щоб її турбували пристрасті, є паном собі: його можна назвати царем, бо він уміє панувати над собою; він є вільний і незалежний І не піддається неволі гріха» (Св. Амвросій, Пояснення Псалма, 118, 4, 30.).

909    «Окрім того, миряни, об’єднавши свої зусилля, мають нести не? необхідне оздоровлення світським установам й умовам, якщо спонукають до гріха, щоб вони всі були відповідні до правил справедливості і сприяли практикуванню чесноти, а не перешкоджали цьому. Так поступаючи, вони наповнюють людські діла і культуру моральною вартістю» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 36.).

910    «Миряни можуть почуватися покликаними або справді бути покликаними до співпраці з пастирями на службі церковній спільноті для її зростання і життя, виконуючи найрізноманітніші служіння відповідно до благодаті і харизм, які Господь захоче їм дати» (Павло VI, Апост. зверн. « Evangelii nuntiandi », 73.).

911    У Церкві «вірні миряни можуть співпрацювати, згідно з правом, у виконуванні місії управління» (Кодекс канонічного права, кан. 129, § 2.). Це стосується їхньої присутності на помісних соборах (Кодекс канонічного права, кан. 443, § 4.), на єпархіальних синодах (Кодекс канонічного права, кан. 463, §§ 1-2.), на душпастирських радах (Кодекс канонічного права, кан. 511; 536.); спільної відповідальності за виконання душпастирської місії в парафії (Кодекс канонічного права, кан. 517, § 2.), співпраці в радах з економічних питань (Кодекс канонічного права, кан. 492; §1; 537.); участі в церковних судах (Кодекс канонічного права, кан. 1421, § 2.) і т. п.

912    Вірні повинні «старанно розрізняти права й обов’язки, які їм належать як членам Церкви, від тих, які вони мають як члени людського суспільства. Вони повинні прагнути гармонійно узгодити одні права з другими, пам’ятаючи, що в усіх земних справах вони повинні керуватися християнським сумлінням, бо жодна людська діяльність, навіть світська, не може бути виведена з-під влади Бога» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 36.).

913    «Отже, кожний мирянин силою дарів, які йому були дані, є свідком і водночас живим знаряддям місії самої Церкви «за мірою Христових дарів» (Еф. 4,7)» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 33.).

Рекомендований порядок проведення катехизації
(деякі пункти можна скоротити):

  1. Для початку варто згадати разом із молоддю загальну тему місяця та попередню тему (пророче покликання).
  2. Наголосивши на тому, що сьогодні буде йтись про покликання вже царське, то можна згадати про те, випадок, як юдеї бажали зробити Ісуса царем, але Він відмовився від цього привілею (Йоан 6), хоча сам неодноразово згадував, що Він таки є Царем, хоч царство його «не від цього світу».
  3. Тоді можна перейти безпосередньо до дискусійного питання (зазначеного вище) і спитати в молоді: а хіба не було б краще, коли Ісус став би таким царем, який зміг би привести людство до блаженства й добробуту, керуючи нами як земний володар? Чому замість такого Царя з великої літери нам частіше трапляються такі, як король Джуліан ХІІІ, який є талісманом сьогоднішньої зустрічі?
  4. Після цього необхідно дати зрозуміти, якою ж була суть Ісусового царства і чому Він таки є нашим Царем як тоді, так і сьогодні. У допомозі в цьому нам може стати сьогоднішній біблійний уривок.

Підводячи висновки, слід наголосити на тому, що ми теж є частинками цього царства, а тому нас закликають служити іншим та сповняти «конституційні обов’язки» цієї держави (можна просто представити десять заповідей як таку конституцію або, коли ви працюєте з креативнішою групою, можна спробувати укласти свій текст «Конституції Царства Небесного» й затвердити цей документ своїми підписами).

о. Ростислав Пендюк

За матеріалами сайту “ДивенСвіт”