Новітні виклики у викладанні християнської етики

43
Новітні виклики у викладанні християнської етики
Новітні виклики у викладанні християнської етики
Новітні виклики у викладанні християнської етики
Новітні виклики у викладанні християнської етики

Як тільки-но розпочинається навчальний рік, всі ті, хто дотичні і недотичні до освітнього процесу, активно починають обговорювати необхідність викладання християнської етики у школі. Часом ці дискусії продуктивні, а іноді деструктивно гострі і категоричні. Мені дивно за ними спостерігати, оскільки пригадую, що, навчаючись у 1990-х роках у звичайній галицькій школі, таке питання на порядку денному не стояло, тому християнська етика була такою ж навчальною дисципліною, як, скажімо, природознавство чи трудове навчання. Переважно це було зумовлено тим, що українське суспільство після краху СРСР опинилося у пошуку власного духовно-релігійного стержня, адже сформований радянськими десятиліттями вакуум був розірваний і потребував упорядкування у морально-етичному контексті. А чому ж сьогодні відбуваються інші тенденції?

Про сучасні проблеми, мету та принципи викладання християнської етики говоримо із кандидатом філологічних наук, доцентом Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Галиною Сохань, яка неодноразово брала участь у круглих столах при Верховній Раді Україні, присвячених ролі християнській етики в освіті, та є автором підручників із християнської етики.

 

 Які правові підстави викладання християнської етики у школі?

– У правовому аспекті жодних застережень щодо викладання християнської етики сьогодні не існує, адже є відповідна законодавча база, гриф Міністерства освіти і науки України на програму, за якою викладається цей предмет. Існує єдиний нюанс – християнська етика може викладатися лише за письмовою згодою батьків. І якщо є така згода батьків, то жодних питань про те, чому у школі викладають християнську етику, зовсім не може бути.

–  Сучасна концепція викладання християнської етики враховує те, що дітки мають різне віровизнання?

–  Абсолютно враховує. Ми маємо досвід Польщі, в якій аналогом нашої дисципліни «Основи християнської етики» є уроки релігії, в основі яких або католицький, або православний, або протестантський напрям, або загалом етика. Якщо говорити про християнську етику у нас, то вона об’єднує вчення православних, католиків, протестантів. Тобто та програма, за якою українські учні вивчають християнську етику в школі, є повністю підтримана ось тими трьома гілками християнства. У християнській етиці закцентовано на тому, що об’єднує християн, а не на тому, що може їх роз’єднувати. І ми, викладаючи християнську етику, повинні враховувати оцей конфесійний момент, адже дітки є різного віровизнання. І у зв’язку з цими двома моментами викладання християнської етики повинне враховувати це так, щоб викладання не заторкувало релігійні переконання дитини.

– Окресліть, будь ласка, у чому суть християнської етики, предмет її вивчення.

– Мета християнської етики ‒ виховати, плекати, формувати в дитини-учня загальнолюдські цінності, які потрібно практикувати у житті. Програма християнської етики ґрунтується на Біблії (це основне джерело), на творах богословів, які не суперечать Біблії, і на духовній спадщині народу. Наприклад, якщо брати до уваги українську спадщину нашого народу, то вона є наскрізь християнізованою. Саме тому викладання і вивчення християнської етики не є чимось таким, що штучно прищеплене нам. Якщо, навіть брати до уваги історію педагогіки, то у ній є окремий розділ, присвячений християнській педагогіці, яка бере початок з Київської Русі.

Але я думаю, що проблема полягає трішки в іншому. Зокрема, вже зараз діє Указ Президента України, відповідно до якого дозволено церквам і релігійним організаціям відкривати приватні школи. Сьогодні у Львові вже функціонує кілька таких приватних шкіл, наприклад, це школа-садок «Софія» від УГКЦ, єврейська приватна школа «Гімназія «Братів Ізраїлю» на Сихові, приватні протестантські школи. Отже, ми маємо викладання християнської етики у державній школі за письмовою згодою батьків, де тих уроків може бути менше, а може бути більше. Якщо ж батьки хочуть, щоб їхня дитина мала поглиблені знання з християнської етики, то тепер можуть користуватися послугами таких приватних шкіл.

– Трішки вище Ви розповідали про модель викладання християнської етики у Польщі. У методиці викладання християнської етики в Україні використано досвід інших країни?

– У Канаді, Великобританії функціонує католицька система освіти, яка не є із прив’язкою тільки до дітей, які є католиками. Католицька система освіти відповідає якості – це якісна освіта, коли навчаються всі ті, хто бажає отримати християнський світогляд. Якщо брати до уваги європейський досвід, то є держави, які мають урок релігії, а є держави, які секуляризовані щодо освіти (наприклад, Франція, в якій релігія вивчається у системі суспільних дисциплін). Тому, чесно кажучи, дуже важко говорити про те, яку модель для себе вибрала Україна. Радше навпаки, можна стверджувати, що Україна виробляє власну модель викладання християнської етики, яка основується на християнській традиції і сягає коренями ще Київської Русі.

–  Ви є автором чудових підручників з основ християнської етики. Що стосується навчально-методичного забезпечення викладання і вивчення цієї дисципліни, то наскільки ефективно і як якісно в сучасних реаліях здійснюється таке забезпечення?

– Загалом по Україні забезпечення навчально-методичною базою викладання християнської етики становить майже 90 %. Підручник – це гарант, що урок вивчають у школі. Якщо його немає, то невідомо на основі чого такі учні навчаються. Але тут наголос потрібно робити не так на підручник, який безумовно є основним для навчального процесу, як на креативну методику викладання, самого педагога і бажання самого учня навчатися. Це дуже добре, що законопроект, про який ми вже згадували, пропонує інтегровану методику навчання. Зокрема, нещодавно я рецензувала підручник, у якому вивчення християнської етики пропонується через вивчення англійської мови. Тому щодо методики є новітні виклики, яким треба слідувати у викладанні християнської етики. Йдеться і про інтерактивні методи викладання і про електронні підручники. Також потрібно говорити про матеріальну та методичну бази школи, які, власне, і визначають можливість викладання християнської етики. З одного боку, така можливість залежить від рішення батьків і дітей, а з іншого – готовність вчителя так «пропіарити» свій предмет, щоби батьки з готовністю віддали своїх дітей на уроки християнської етики.

– Ви вже багато років працюєте над питаннями викладання християнської етики. На Ваш погляд, яка перспектива функціонування цієї навчальної дисципліни в освітньому процесі?

– Насамперед ця перспектива стосується приватних шкіл на основі церкви і релігійних організацій. Другий момент, який є надзвичайно важливим, у межах навчально-методичного плану зараз спостерігаємо активну реалізацію двомовних християнських таборів, які діють під час літніх канікул (переважно червень–липень). У такий спосіб дитина має можливість поглибити знання з англійської мови, що є важливо у сучасних умовах, а також знання з християнської етики. Тобто можна говорити про те, що місце християнської етики в освітньому процесі безумовно є, але все залежить від учителя, насамперед, його здатності прийняти новітні виклики щодо методики викладання.

Загалом хочу зауважити, щоб сформувати соціально і морально здорове суспільство, мусить бути духовний елемент, тому викладати християнську етику в школах безумовно потрібно.

Оксана Гоцур

За матеріалами dukhovnist.in.ua

Розповісти