64. ВІН БОГ НЕ МЕРТВИХ, А ЖИВИХ (12,18-27)

102

64. ВІН БОГ НЕ МЕРТВИХ, А ЖИВИХ

(12,18-27)

 

18 І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання:

19 Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.

20 Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.

21 Узяв її другий – і помер, не лишивши потомства; так само і третій.

22 Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.

23 При воскресінні, як вони воскреснуть, – котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку.

24 Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?

25 Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі.

26 А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!

27 Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.

 

1. Контекст

«Він Бог не мертвих, а живих», – відповідає Ісус садукеям і таким, як вони, що не вірять у воскресіння з мертвих. Серія цих суперечок, які завершують його навчання, відштовхується від запитання: «Якою владою ти це чиниш?»

Він відповідає, що його влада може бути зрозумілою тільки тим, які навертаються (11,27 нн.), тому що вона є отим відкиненим каменем (вв. 1-12) і дуже відрізняється від влади кесеря, який пригноблює і приносить смерть (вв. 13-17). Тепер Ісус стверджує, що вона є тою самою, що й влада живого Бога, який мертвим дає життя.

Наше воскресіння, про яке ця суперечка говорить, є центром християнської віри. Без нього «марна проповідь наша, та марна й віра ваша», – пише Павло до тих, що у Коринті (1 Кор. 15,14).

Це перевищує всі вимоги і виходить за рамки очікування будь-кого, хто виявляється безсилим перед смертю і не очікує більше нічого. Воскресіння не виводиться з жодної попередньої умови, воно об’являється лишень Божою обіцянкою; його неможливо досягнути жодними зусиллями – це чистий дар його любові.

Через це будь-хто обманює себе щодо нього, якщо не знає «Писання» і «Божої сили».

Воскресіння, про яке ми тут говоримо, не є реанімацією трупа, який повертається до колишнього життя, як наприклад, дочка Яіра (5,21 нн.). Це перехід не до якогось життя, що подібне до попереднього, але до зовсім іншого життя, нового і відмінного, у єднанні з Богом, в повноті його слави, у якій бере участь також і тіло (1 Кор. 15,35-58). Сам Бог є нашим життям (Втор. 30,20), як коханий є життям того, хто любить.

«Хто не вірить у воскресіння, той обманює себе», – каже Ісус на початку і наприкінці відповіді. Невіруючий все ще є жертвою брехні, яка заставляє його жити в тіні смерті.

Тільки Писання і досвід Бога звільняє нас від цього, даючи нам пізнати любов, з якої ми походимо і до якої повертаємося.

Віра у воскресіння в Ізраїлі є стиглим і пізнім плодом, що знаходить своє найкраще формулювання у 2 Maк. 7.

Ісус своїми вчинками і своїми словами, але перш за все, своєю смертю і воскресінням, звільняє нас від панування страху смерті – причини всіх наших бід, і дарує нам повне пізнання обіцянки і сили живого Бога.

Учень, хрещений «в Ім’я» Ісуса, занурений у нього і втілений в ньому, перебуває з ним назавжди (1 Сол. 4,17). Помер для невігластва і гріха, воскрес до нового життя знання і любові; перемігши владу смерті, він живе для Бога (пор. Рим. 6,1-11).

 

2. Читання тексту

В. 18 садукеї. Нащадки великих сімей та землевласників займали найвищі священичі посади і становили провідний клас. Через консервативну схильність вони приймали як натхнені тільки перші п’ять книг Біблії – П’ятикнижжя, приписане Мойсеєві. Вони відкидали авторитет всіх інших книг.

кажуть, що немає воскресіння. Віра у воскресіння не є виразно сформульованою у П’ятикнижжі. У Біблії вона з’являється повільно, як точка прибуття досвіду Ізраїлю. Вона приховано виражена в деяких Псалмах (Пс. 16,9-11; 49,16; 73,23-28) і, можливо, в Йова (Йов 19,25-27), а чітко її можемо побачити лише в останніх книгах (Дан. 12,2; 2 Мак. 7,14; 12,43). У Муд. 1-5 говориться про безсмертя душі, що не слід плутати з воскресінням тіл. Воскресіння включає в себе участь преображеного тіла у славі Божих дітей.

Садукеї є подібними до багатьох віруючих сьогодення. Вони вірять у Бога, але не в його обіцянку. Замкнені в матеріалізмі, вони не вірять, ні практично, ні теоретично у мету, до якої Бог нас призначив.

Це найтрагічніше відчуження людини, яка втрачає все, для чого була створена, горизонт, який дає сенс її життю.

В. 19 Мойсей був написав нам. Йдеться про закон левірату (Втор. 25,5 нн.): якщо хтось вмирає бездітним, то нехай його брат одружується на його дружині, щоб дати йому нащадків. Померти без дітей вважалося прокляттям (пор. Суд. 11,37 н.; Бут. 30,1 нн.; 1 Сам. 1,6 нн.). Розмноження є протестом проти смерті, виживанням виду, однак, насправді, лише ілюзорною перемогою, оскільки воно тільки помножує кількість смертних! Хтось хоч втішається тим, щоб увіковічнити своє ім’я у дітях з надією побачити в них здійснення Божої обіцянки. Закон левірату був також дуже важливим, щоб за допомогою спадку регулювати приналежність земель, що було далеко не другорядним для садукеїв, знатних і багатих.

В. 20 Сім братів було і т. д. Розповідається цей випадок, щоб показати абсурдність воскресіння і піддати його насмішкам. Крім того, якщо б воскресіння існувало, в такому випадку закон моногамії, встановлений при створенні (Бут. 2,18-24), втрачав би силу.

В. 24 ви помиляєтеся. Хто не вірить у майбутнє особисте життя, яке можливе через воскресіння тіла, той себе обманює: не знає хто такий Бог, і ким він сам є для Бога.

не знаєте Письма. Його ідентичність, як Отця, і наша, як дітей, є засвідченою у всьому Писанні, не тільки в П’ятикнижжі. Об’явлення несе в собі прогресивність, воно пристосоване до нашої здатності розуміти. Власне тому, наприкінці краще вино (Йо. 2,10).

й Божої сили. Бог є любов’ю, сильнішою за смерть і стійкішою від пекла (П. п. 8,6). Його вірність не проминає, а триває довіку (Пс. 117,2). Якщо я зі смертю пропадаю, то Богові не залишається нічого іншого, як тільки дати мені життя. «І зрозумієте, що я – Господь, як відчиню ваші гроби та й виведу вас, мій народе, з гробів ваших» (Єз. 37,13). Дійсно, він створив всі речі для того, щоб вони існували, адже він є Богом, який любить життя (Муд. 1,14; 11,26).

В. 25 Бо як воскресають із мертвих і т. д. Тут Ісус говорить про можливість воскресіння, показуючи необґрунтованість зауваження садукеїв. Вони думають, що йдеться про повернення до колишнього життя, в той час як ідеться про нове творення, у якому образ поступається місцем дійсності. Стосуки чоловіка і жінки у шлюбі є образом сосунків Бога з людиною. Він є нашим Нареченим. Наш союз із ним є вічним життям, долею слави, яку ми навіть не можемо собі уявити.

В. 26 Я – Бог Авраама і т. д. Тут Ісус показує дійсність воскресіння саме через Мойсея, авторитет якого визнають навіть садукеї. Показує через об’явлення палаючого куща, де Бог виявляє себе як Бог Авраама, Ісаака та Якова (Вих. 3,1 нн.). Бог, який належить їм і якому належать вони.

В. 27 Він Бог не мертвих, а живих. Це найкрасивіше визначення Бога, яке відповідає суті біблійного досвіду. Тому, якщо він є Богом наших батьків, які вже померли, то або він є Богом мертвих, що суперечить вірі Ізраїлю, або батьки, що вже померли, мусять пізнати в ньому життя після смерті.

Як може живий Бог належати їм, якщо вони остаточно померли? Стосунки припиняються, коли зникає один з двох! Якщо автор життя є моїм, а я – його, і в той же час існує смерть, – не може не бути воскресіння з мертвих. Це висновок, оснований на досвіді, що походить від любові Божої і його вірності. Сам Дух свідчить нашому духові, що ми діти і, таким чином, спадкоємці Божі, спадкоємці його життя (Рим. 8,16 н.).

 

3. Вправа

1. Стаю на молитву, як зазвичай.

2. Зосереджуюсь, уявляючи місце: притвор храму, де Ісус проводить останні дні свого життя, навчаючи останніх речей.

3. Висловлюю свої прохання: пізнати Писання і Божу силу, щоб замінити смерть воскресінням – єдиним горизонтом для життя, вільного від страху та еґоїзму.

4. Зібравши з цього плоди, бачу, слухаю і дивлюся на осіб: хто вони, що говорять, що роблять.

Звернути увагу на: садукеї
  нащадки
  воскресіння
  обіцянка Божа і його сила
  воскресіння як приналежність Бога нам і нас Богові

 

4. Корисні уривки: Вих. 3,13-15; Втор. 25,5-10; 2 Мак. 7; 12,43-45; Йов 19,25-27; Єз. 37,1-14; Пс. 16; 1 Сол. 4,13-18; 1 Кор. 15.

Розповісти