57. ГОСПОДЬ ЙОГО ПОТРЕБУЄ (11,1-11)

88

57. ГОСПОДЬ ЙОГО ПОТРЕБУЄ

(11,1-11)

1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,

2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його.

3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди.

4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, – і відв’язали.

5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте?

6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.

7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.

8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі.

9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна!

10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!

11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.

 

1. Повідомлення у контексті

«Господь його потребує», – каже Ісус своїм учням про осля. Єдиний раз, коли він називає себе «Господом», і єдиний раз, коли потребує чогось.

Цією розповіддю починається  перший із шести днів у Єрусалимі. Він щойно зцілив око. Тепер творить світло, принцип сотворення. Це Його смиренна і послужлива любов – зображена в ослаті –, що є початком нового світу.

Цим епізодом підсумовується те, що Ісус зробив дотепер і що зробить пізніше, кидаючи світло на його спосіб реалізації Царства.

Очікується, що Господь прийде зі славою і силою, встановлюючи владу над усім. Саме це і здійснюється, але його славою є смирення, силою – любов, владою – служіння. Він не прибуває на коні, як цар, який тримає владу. Не являється на військовій колісниці, як ті, що хочуть перемогти. «Смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, дитині ослиці» (Зах. 9,9).

Характеристики осляти, головного героя розповіді, ті ж самі, що й характеристики месіанства Ісуса: він є першим, оскільки стає останнім і слугою всіх (9,35), що віддає своє життя як викуп за всіх (10,45). Його царський титул з’явиться ясно на хресті (15,26), і саме через Його смерть стане зрозумілим хто є Господь (15,39).

Осел, що несе тягар інших, є образом Ісуса, який першим здійснив те, що залишив нам як закон. «Носіть тягарі один одного – і так виконаєте закон Христа», – каже  Павло (Гал. 6,2). Стати слугою через любов – це вияв справжньої свободи (Гал. 5,13 н.), сповнення закону, реалізація Царства Небесного на землі.

На це осля ще «ніхто ніколи не сідав», і ніхто не бажає сісти. Тим паче, що воно ще й прив’язане. Ісус, що осідлав його вперше, прийшов, щоб звільнити, «відв’язати його».

Здатність служити є нашою подобою до Бога. У кожному з нас вона перебуває зв’язаною, а Господь прийшов, щоб розв’язати її. Християнство не є новою «релігією», що знову зв’яже людину старими або новими законами. Воно є свободою любити, тобто служити і належати іншому.

Ця розповідь відкриває наш розум для розпізнавання Царства, яке приходить і прийде, так як вже прийшло. Кінець часу настане, коли цей його непомітний прихід буде усвідомлений усіма. Він не має жодного іншого способу, щоб прийти, тепер і в майбутньому, крім того, що представлений у його сходженні до Єрусалима.

Ми є сліпими перед «Сином Давида». Як Яків, Іван та інші ми бажаємо світської слави, а не Слави Бога.

Даний уривок розповідає про цю подію двічі: спочатку, коли передвіщає її, а потім, коли представляє (пор. також 14,12 нн.). Те, що Ісус сказав і зробив є для нас  пророцтвом того, що стається і завжди ставатиметься. Крім «захоплення влади» в його місті, розповідь представляє нам вхід Слави у Його власний храм. Ці «відвідини Господні» були проголошені від самого початку ще Іваном Хрестителем, предтечою, що був посланий наперед, щоб підготувати дорогу (1,2 = Mал. 3,1). Тепер же, коли він входить у свій храм, – хто витримає його прихід, хто вистоїть перед його об’явленням (Mал. 3,1)?

Ісус – Цар, який визволяє, Господь, що дає життя. Він – Цар, оскільки є Слугою у тому, що він робить для нас; Він – Господь, оскільки є рабом у тому, ким він став для нас. Його Царство на землі приходить, щоб ми були слугами і рабами один одному у любові.

Учень має зцілені очі, щоб бачити таїнство свого Царя і Господа, який об’явить себе вповні на хресті. Тому він відкидає будь-яку фальшиву певність, вкладаючи все у служіння. Звільнившись від плаща, як сліпий, він покриває ним осля.

 

2. Читання тексту

В. 1 Коли вони зблизились до Єрусалиму. На горизонті з’являється святе місто, кінець паломництва Ісуса, який нещодавно прорік: «Ось ми ідемо в Єрусалим, і Син Людський буде виданий і т. д.» (10,33).

до Витфагії. Це слово означає «будинок смокв». Але Господь не знайде нічого, крім листя, і залишиться голодним. Тут паломники очищаються, щоб увійти у святе місто. Тут також Ісус очищає нас від усіх наших помилкових очікувань щодо нього.

і Витанії. Це слово означає «будинок бідного». Це буде останнє прибіжище Ісуса, де на нього, убогого, вилиють пахощі (14,3 нн.). Відтак Витанія поступиться «світлиці», де  Ісус «вилиє» себе самого (14,12 нн.).

біля Оливної гори. Місце на сході міста, звідки очікували Месію. З цієї гори Єзекиїл бачив повернення слави, яка втекла звідти (Єз. 43,1 н.; 11,23). На цій горі сповниться Писання: Син Людський буде схоплений людьми (14,49) і звідти повернеться до Отця (Ді. 1,22).

посилає двох своїх учнів (пор. 6,7). Двоє були відправлені, як Іван Хреститель, щоб приготувати дорогу для Господа, який приходить (1,2).

В. 2 знайдете. Це є пророцтвом. Учні, куди б вони не пішли, завжди на своє здивування знайдуть осля. Ісус це передбачає, подібно як знає і власну долю у Єрусалимі. Він приготовляє все.

осля. У грецькому тексті знаходимо «лоша». Знаємо, що це осля з непрямої цитати Зах. 9,9, яка протиставляє осля коню і колісниці. Перша тварина є скромною, вона призначена для служіння. Натомість кінь і колисниця служать для верхової їзди тому, хто служить собі, або тому, хто хоче, щоб інші служили йому. Месія мав би прийти на осляті, який є образом здатності служити іншим, тобто любити.

прив’язане. Осля є всюди прив’язаним через гріх, який саме і є нездатністю любити. Це осля пригадує слова Якова про Юду, з якого мав би вийти цар: «До виноградини він прив’язує своє осля, що до найкращої лози – дитя ослиці.» Тепер він його відв’язує, щоб «у вині випрати свою одежу, у крові грон – свій одяг» (Бут. 49,11).

на яке ніхто з людей ще не сідав. Ніхто і ніколи не осідлав перед ним цього месіанства, скромного і слабкого. І «за ним» ніхто не бажає цього, навіть Петро (пор. 8,32 н.). Всі ми мріємо про сильного і могутнього Месію.

Відв’яжіть його. Це наказ Ісуса своїм учням. Дарує їм можливість сповнити Його місію: відв’язувати – це  здатність служити. Це насправді і є отим «новим» його «післаництвом»: «Щоб ви любили один одного, як я вас полюбив» (Йо. 13,34).

і приведіть його. На ньому Ісус їде в Єрусалим: Цар приходить у своє Царство, Бог – у людину. «Той, хто має прийти», може прийти тільки на осляті, тому що він є Богом, а не людиною.

В. 3 Що то ви робите? Причина такого вибору невідома для всіх, в тому числі і для учнів.

Господь його потребує. Єдиним поясненням є віра в слова Ісуса, у те, що він зробив і сказав. Це єдиний раз, коли він говорить про себе як про Господа. Він буде визнаний Богом, і сам Бог визнаний таким, тільки з висоти хреста, де Ісус закінчить своє служіння (15,39). Чи графіті із зображенням Алексаменоса, що поклоняється розп’ятій людині з головою осла є насправді блюзнірським? Або блюзнірем є той, хто хоче, щоб Спаситель зійшов з хреста (15,29 н.)?

Це осля є отим єдиним, що потрібно Господу, щоб явитися тим, ким він є. Незабаром Господь також буде голодним. Бог є любов’ю і потребує бути любленим. Царство є його любов’ю, якій відповідає наша. Але любов не може бути запропонована з коня або з колісниці, гордістю або насиллям. Змішувати любов і гордість – це немов схрещувати осла з конем: народжується мул, який є безплідним і нерозумним (Пс. 32,9), так само і наше служіння, що виконане не у слабкості. Змішувати любов і насилля – немов схрещувати осла з танком – отримується апокаліптичне чудовисько, що має тільки мову і зовнішній вигляд ягняти, як наші хрестові походи з доброю ціллю.

тож негайно відішле його назад сюди. Він першим використовує це осля, а потім віддає його назавжди в наше розпорядження, «посилаючи його», як двох учнів (в. 1).

В. 4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане. Воно є завжди прив’язаним. Учні ж яких він посилає по двоє, матимуть радість знаходити його повсюди на своєму шляху.

і відв’язали. Вони послані, щоб це зробити. Зверніть увагу, скільки разів вживається слова «зв’язати» і «відв’язати»!

В. 5 Що робите, що ото осля відв’язуєте? Запитання висловлює нерозуміння і здивування. Що ти хочеш робити, звільняючи здатність служити? Думаєш змінити світ? Хіба не бачиш, що тут втратиш, а радше й загинеш, і все залишиться, як і раніше?

В. 6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус. Відповідь не приходить від нашого здорового глузду. Самі по собі ми б зробили по-іншому! Ми робимо так тільки з послуху до того, що сказав Ісус, Господь (в. 3).

тож їх відпущено. Ніхто не заперечує цей вид месіанства. Якщо сперечаємося, то напевно не для того, щоб служити (пор. 9,33 нн.; 10,41 нн.). Якщо хтось хоче служити, – інші дають йому це робити. «Гірше для нього! Це безглуздо!» – думають хитрі і могутні. Найбільше, що можуть робити, – це висміювати і переслідувати. Кожна злість звернена завжди на тих, які є нижче. Але Божі безумство і слабкість є мудрішими і сильнішими за людські мудрість і силу (1 Кор. 1,25).

В. 7 І приводять осля до Ісуса. Двоє, що від початку світу шукали один одного, тепер, нарешті, зустрілися! Як вони дивилися один на одного?

кладуть на нього свою одежу. Учні, подібно до сліпого, звільняються тепер від плаща. Інвестують те, що мають, кладучи на осля.

і всів він на нього. З висоти осляти приходить обіцяне Царство, і з’являється Господь у своїй славі.

В. 8 А многота стелила свою одіж на дорозі. Вся дорога Царя, який приходить, є вистелена певностями, відкинутими геть і вкиненими у смиренне служіння.

віття, нарізане. Лісові дерева звеселилися перед Господом, який приходить (Пс. 96,12 н.; пор. Пс. 118,27б). Замість того, щоб залишитися безплідними, як віття смоківниці (в. 13), ці гілки несуть Ісуса, який є зрілим плодом землі і Божого благословення (Пс. 67,7).

В. 9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду. Ті, що слідують позаду, всі втечуть у вирішальний момент (14,50); ті, що попереду, будуть тими самими людьми, які кричатимуть: «Розіпни його!» (15,13 н.). Насправді, не всі здатні наслідувати його у цій подорожі (10,27)!

Осанна. Це є вигук радості із-за певненості в Божій допомозі. Осанна буквально означає «спаси нас» Спасіння, про яке просять, вже приходить. Та вони відкинуть його, бо спасіння приходить не на коні і не на колісниці, як вони цього очікували. Тому, навіть якщо і випрошують спасіння, то все ж не впізнають його, і «осанна» перетвориться у «розіпни його!»

В. 10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє (Пс. 118,26 н.). «Той, хто має прийти», приходить в бідності та смиренні, бо приходить в Ім’я Господа. Хай благословенний буде він, той, хто приносить всі благословення! Хто приходить в інший спосіб, той приходить у своє власне ім’я. Нехай буде проклятий, бо він приносить із собою все зло, навіть з доброю метою. «Хто соромиться осідлати смиренне осля Христове, той глумиться з Господа, що бажав осідлати осля (Йоаким да Фіоре).

грядуче царство. Царство приходить саме таким чином, а не інакше: починається на осляті і здійснюється через шість днів на хресному престолі. Там буде чітко написано царський титул (15,26) і буде проголошено його божество (15,39). Та вже тут, на осляті, він є Царем і Господом.

батька нашого Давида. Це є Месія Ізраїля, Цар, обіцяний як наступник Давида (2 Сам. 7,11 нн.).

В. 11 І ввійшов у Єрусалим, у храм. Кінець подорожі Ісуса у святому місті є саме тим, що робить це місце святим. Вже від початку Євангелія готується цей вхід Господа в його храм (1,2 = Мал. 3,1 нн.).

і оглянув усе. Ніщо не вислизає з-під його погляду (пор. 3,5). Що він бачить у тому місці, де мала б бути Слава?

а що було вже пізно. Ніч сходить на храм. Слава виходить. У двох інших годинах, «пізніх годинах», він буде виданий нам (14,17) і ввійде до гробу (15,42).

 

3. Вправа

1. Зосереджуюсь на молитві, як зазвичай.

2. Зосереджуюсь, уявляючи дорогу з Витанії до святого міста й Ісуса, що їде на осляті, через Оливну гору, досягаючи Єрусалима.

3. Висловлюю Господу свої прохання: зрозуміти науку представлену образом осляти, тайну його служіння у бідності і скромності.

4. Зібравши з цього плоди, бачу, слухаю і дивлюся на осіб: хто вони, що говорять, що роблять.

Звернути увагу на: осля Господь його потребує
прив’язане кидали свої плащі
жодна людина ніколи не сіла сів на нього
відв’яжіть його Благословенний, хто приходить
приведіть його в Ім’я Господа
що це ви робите? Царство, що приходить

 

4. Корисні уривки: Суд. 9,7-15; 1 Сам. 8; 2 Сам. 7,11; Зах. 9,9 н.; Пс. 96; 98; 118; 2 Кор. 8,9.

Розповісти