37. Шкода мені люду (Мр. 8,1-10)

245

37. ШКОДА МЕНІ ЛЮДУ

(8,1-10)

1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:

2 Шкода мені люду, – ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.

3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.

4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?

5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, – відказали ті.

6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.

7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.

8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;

9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.

10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.

1. Повідомлення у контексті

«Шкода мені люду», – каже Ісус про людей, які не мали нічого, щоб поїсти. І щоб побачити, чи його учні розпізнали хліб, він питає їх: «Скільки маєте хлібів?»

Вся глава 8 є повторенням від початку того, що робить Учитель, щоб учні зрозуміли співчуття Господа, здатного втамувати голод кожної людини. Це розвиток тем з глав 6 і 7: ламання хліба, нерозуміння, глухота, сліпота і закам’янілість серця, пояснення причин усього цього .

Розв’язкою стане подвійне зцілення сліпого та подвійне зізнання – Петра про Ісуса та Ісуса про себе самого.

Знову – завжди є оте «знову» – Він дарує хліб і відновлює своє милосердя. Джерело  безперервно подає нову воду, щоб спраглий міг втамувати свою спрагу. Він не втомлюється від перебування з нами, не опускає рук через закам’янілість нашого серця. Він наполягає на своєму дарі, один раз, двічі, багаторазово! Вся історія є часом Божої терпеливості. Його любов настирливіша від усіх наших спротивів, вона постійно пропонує себе, долаючи будь-яку відмову.

Євхаристія – велике Таїнство Бога, який спасає нас, вмираючи задля нас, грішних. Трохи дива, що видається нам незрозумілим. Але щоденне повернення до цього спогаду, щоденне доношення його у наше серце стає ліком для нашої глухоти і сліпоти.

Цей текст, який може здатися дубляжем першого ділення хлібами, не подає нам чогось нового чи більшого. Повторення, насправді, дуже важливе для нас, що, живучи у часі, перебуваємо в постійному розвитку: ростемо,  повільно накопичуючи у серці те, що приходить з дня на день, так щоб не втратити жодного фрагменту. Просвітлення настає завдяки тривалому слуханню, воно поступове і поетапне, як зцілення глухого і сліпого. Саме тому ми продовжуємо звершувати Євхаристію, а Ісус постійно нам дарує себе. Тим часом зі столу падають крихти хліба, що його їдять діти; ними насичуються щенята; а разом з ними і всі ті, які зі смиренням і вірою їх визбирують, майже крадучи.

Ця друга розповідь є більш стилізованою в порівнянні з першою. Вона більше підкреслює співчуття Ісуса, про яке він сам висловився, а також нерозуміння учнів.

Євхаристійний вимір дуже сильно підкреслений за допомогою розмежування роздавання хліба від роздавання риби.

Крім того, вказується на сім хлібів і на сім кошиків залишків – досконале число, яке відповідає семи дияконам еленістичної Церкви (Ді. 6,3).

Люди, які приходять здалеку, – натяк на поган. Цей хліб також і для них. Більше того, як сирофінікійка, вони першими їдять його.

Ісус вияв милосердя Отця до його дітей. Його співстраждання приведе його до «страждання з» нами у нашому злі аж до тієї міри, що він віддасть своє життя за нас, стаючи нашою Їжею і нашим Життям. Бенкет, який він пропонує, – предвісник небесного бенкету, Божого Царства, життя людини у повноті.

Учня знову і знову закликається до того, щоб він пам’ятав про свій хліб. Наша впертість поступається перед його терпеливістю.

 

2. Читання тексту

В. 1 За тих днів. Марко рідко починає розповідь цими словами (пор. 1,9). Щоразу, слухаючи і відповідаючи на слова Господа, ми відновлюємо згадку про хліб, живемо завжди «за тих днів», коли Ісус дарував нам його. Богослужіння робить нас присутніми у події, яку звершуємо.

їсти ж не мали що. Їсти – це жити. Чим ще людина може жити, якщо не Богом? Вона створена, щоб стати подібною до нього, від всього іншого може хіба що померти.

закликав учнів і каже їм. Ісус пояснює своїм учням причину своїх дій. Вони повинні знати, адже також і вони будуть брати особисту участь у даруванні, бо отримують дар саме для того, щоб продовжувати ним ділитися.

В. 2 Шкода мені люду. У першому помноженні хлібів це говорив євангелист, тут же говорить сам Ісус. Співчуття, по-єврейськи hesed або rahamin, що означає «утробу, лоно», є материнською любов’ю Бога, який любить шалено і без жодних умов, просто тому, що він не може цього не робити. Справді, він є більше матір’ю від рідної матері (Пс. 139,13); і навіть, якщо мати змогла б забути про плід свого лона, то він ніколи не зможе забути про нас (Іс. 49,15).

Ця пожива насправді виявляє Божу ніжність до своїх дітей (Муд. 16,21)!

ось уже три дні. Пригадує ті три дні, в яких Боже милосердя поведе його дуже далеко, під землю і в безодню, щоб стати нашим хлібом.

перебуває зо мною. У тих трьох днях він перебував з нами, щоб ми спромоглися жити з ним.

а не має що їсти. Ще раз стверджується відсутність їжі.

В. 3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою. Якщо він відправляє когось від себе (по-грецьки apo-lyo) без своєї їжі, то всі вони порозбігаються (по-грецьки ek-lyo) по дорозі. Ніхто не зможе пройти «дорогу», щоб дійти «додому».

Як Ілля, ми потребуємо сили хліба, що дарується знову і знову (1 Цар. 19,7). Це хліб ангелів (Пс. 78,25) здатний задовільнити будь-який смак усіх (Муд. 16,20).

деякі бо з них поприходили здалека. Ті, що здалека, для євреїв є поганами.

В. 4 З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі? Учні ще не зрозуміли подію з хлібами. Ця затьмареність – після першого чуда – може здивувати того, хто не знає власної глупоти та глупоти інших. Історія яскраво демонструє, що людина схильна повторювати одні й ті ж помилки. Їх досвід стає наукою тільки для тих, які вчаться це зауважувати і вже більше не відчувають бажання засуджувати когось, лише просять милості для себе і для всіх.

Ізраїль раніше вже ремствував проти Бога, кажучи: «Чи може Бог приготувати стіл у пустелі? Чи може дати й хліба?» (Пс. 78,19.20).

В. 5 Скільки маєте хлібів? Як і в першому помноженні хлібів, а згодом у човні, Ісус звертає увагу на хліб, про який учні не знають, що вони його вже мають, і тому не беруть його до уваги. Він дав хліб і знає, що він є, знає також його силу. Адже він сам і є ним, милосердям Божим, яке шукає навіть тих, що його не шукають, кажучи: «Ось я, ось я» (Іс. 65,1).

Сім. Це досконале число, яке пригадує сьомий день, повноту творення. Людина має хліб, який на вигляд є дрібною річчю, але стає безмежною можливістю, коли опиняється в руках Ісуса. Що б сталося, якби власник приберіг його для себе і з’їв наодинці? Багатство Божого дару проходить через нашу обмеженість, яку ми віддаємо в його володіння.

В. 6 Тоді повелів він народові сісти на землю. Минулого разу він наказав своїм учням, щоб розсадили натовп. Тепер він робить це безпосередньо сам.

і, взявши сім хлібів і т. д. Це слова, які описують жести останньої вечері (14,22 н.), коли він також скаже слова, які утотожнюють хліб з його тілом, що дається для нас. Хліб, що насичує, – це сенс життя, це «можливість прийняти» як дар те, що маємо, і те, ким ми є, дякуючи Отцеві і ламаючи його з братами. Інший же хліб тільки збільшує голод.

поламав. Хліб існує не для того, щоб його множити: хто з нас здатен на це? Він для того, щоб ним ділитися, і цю просту річ може вчинити кожен, коли бере хліб, дякуючи.

дав своїм учням, щоб роздавали. Хто думав, що він не має нічого, – тепер має хліб, який продовжує отримувати і роздавати, вводячи його у божественний простір дарування. Ісус послуговується учнями, щоб роздавати хліб. Бог потребує людей і діє через них, щоб зробити їх подібними собі, здатними до ділення і давання.

і вони роздали народові. Завдяки цьому хлібу вони можуть робити те, що було неможливим для них.

В. 7 Мали й дещо риб. Риби згадуються окремо, щоб виявити євхаристійний аспект. Вони живуть у безодні і вмирають на землі, щоб стати їжею для людей. Це є образ таїнства Христа-Хліба.

В. 8 вони їли й наситились. «Їли вони і наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання», – каже Пс. 78,29, звертаючись до Ізраїлю у пустелі. Ця їжа підтримує життя і насичує, на відміну від всієї іншої їхі, яка не звільняєвід смерті, а тому й не насичує. «Натомість, народ твій ти годував ангельською поживою, зсилав їм хліб готовий з неба, без утоми, що міг був дати всяку насолоду, задовільняючи усякий смак. Так допомога твоя виявляла супроти дітей твою ніжність: відповідно до бажання того, хто нею живився, вона перетворювалась на те, чого хто хотів» (Муд. 16,20 н.). Для цього, Господи, окрім хліба, дай нам також хороший смак і великі бажання. Щоб ми не перемінили його в наших привидів, але щоб він перемінив нас у тебе. Також і для нас, щенят, хай стане хлібом, який зробить нас дітьми!

поназбирали полишених куснів аж сім кошиків. Є також сім дияконів, які служили еленістам, що «прийшли здалека» (Ді. 6). Залишки хліба, більше того, часто розтрачені дітьми, повинні бути з обережністю зібраними, щоб не втратився жоден кусень (Йо. 6,12), і мають бути дані щенятам, щоб наповнити їхні животи, і щоб ще й залишилося для їхніх дітей (Пс. 17,14 ).

В. 9 було ж їх із чотири тисячі. У порівнянні з першим помноженням хлібів у цьому другому кількість хлібів більша, а кількість нагодованих менша. «Їдять більше, тому що вони мають більше віри», – говорить Єронім. Ми можемо також сказати, що в цьому повторенні, як і в будь-якому іншому, їжі є більше, але менше число тих, які її споживають.

Крім того, число чотири тисячі складається з чисел чотири (чотори сторони світу) і тисяча (безліч): ця безліч охоплює всю цілісність землі, всі жителі якої є дітьми Божими, які запрошені до столу Отця.

І відпустив їх. Учні хотіли спершу відпустити людей, а опісля хотіли залишитися з ними (6,36-45). Ісус робить навпаки: спочатку він тримає їх біля себе, а потім відпускає їх. Він не бажає панувати над ними за рахунок хліба: він лише їм служить, а потім змушує їх іти. Він сам продовжує свою подорож у пошуках кожного далекого і голодного брата.

В. 10 ввійшовши відразу в човен. Ісус постійно пересувається від берега хліба до протилежного берега. Він приходить до всіх, щоб всіх запросити прийти з ним у пустелю, де він наситить їх.

 

3. Вправа

1. Стаю на молитву, як зазвичай.

2. Зосереджуюсь, оглядаючи місце: пустеля, куди за Ісусом прийшов натовп і де слухав його протягом трьох днів.

3. Висловлюю свої прохання: розуміти, що хліб для людини є співчуттям Господа, який полюбив мене і дав себе за мене.

4. Зібравши з цього плоди, бачу, слухаю і дивлюся на осіб: хто вони, що говорять, що роблять.

Звернути увагу на: їсти сім хлібів
  співчуття взяв / подякував / розламав / давав, щоб запропонувати іншим
  здалеку бути насиченими
  пустеля  

 

4. Корисні уривки: Втор. 6,6-9; Муд. 16,20-29; Пс. 78; 119 (замінюючи у кожному вірші терміни Слово, закон і їхні синоніми на термін хліб).


Розповісти