33. Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! (Мр. 6,45-56)

242

33. БУДЬТЕ Ж МУЖНІ: ЦЕ Я, НЕ БІЙТЕСЬ!

(6,45-56)

45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, – поки він відпустить народ.

46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.

47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.

48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, – вітер бо їм був противний, – то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, – хотів обминути їх.

49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.

50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!

51 І ввійшов до них у човен, – й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, – понад міру,

52 бо не розуміли чуда з хлібами – серце їхнє було нечуйне.

53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали

55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.

56 І куди він тільки приходив, – у села чи міста, чи в слободи, – клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.

1. Контекст

«Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!» – каже Ісус своїм учням, які вважають його привидом. Вони не розуміють події, пов’язаної з помноженням хлібів, бо мають, за словами євангелиста, затверділе серце. Тому й не можуть визнати в тому, хто йде по морю, Ісуса, який «спав» у човні (4,38).

Цей уривок розповідає нам про таємничу сутність хліба – це Господь, який об’являється для своїх, як Творець і Визволитель, Господар над хаосом і Спаситель від безодні. Він виявляє себе, вимовляючи Ім’я, об’явлене Мойсеєві: «Я є» (Вих. 3,14). Вони бачать славу ЙГВГ на воді, проте його шлях залишається невидимим (Пс. 77,20).

Після притч настає випробування, щоб побачити чи вони зрозуміли Слово – Христа, який діє під час сну, подібно до зернини, яка вмираючи, приносить плід (4,35 нн.). Після чудесного нагодування у пустелі це випробування приходить, щоб побачити, чи вони зрозуміли сутність Хліба – розп’ятого і воскреслого Господа, Переможця смерті, тієї, яка вважала, що перемогла Його.

Однак, учні не «вміють розпізнати тіло Христове» (1 Кор. 11,29).

Євангеліє написане для човна, яким є Церква. Із-за відсутності Нареченого вона покликана розпізнати його присутнім і діючим у хлібі, який ламає, на його спомин.

Євхаристія – не просто ділення і братерство, якась неокреслена і невизначена любов, привид, який нагадує про дорогого покійника! За словами Ісуса, сказаними на останній вечері, хліб – це Він сам, Господь, який дарує себе повністю для нас у своїй любові. Вірою ми визнаємо його у всій його спасаючій діяльності. В ньому і через нього наше життя стає нашим «так» Отцеві і братам.

Цей дар і ця відповідь любові не є ілюзією. Це «Я є» – ЙГВГ. Насправді, «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо. 4,16). Зрозуміти сутність «хліба», – означає живитися Христом, стати подібним до нього – Сина Отця і всіх брата. Той, хто їсть цей хліб, «у мені перебуває, а я – в ньому», –  говорить Ісус (Йо. 6,56). Ми є в ньому, а він є у нас; у тому самому житті і в єдиному Дусі, який нас скеровує до служіння один одному, до миття ніг один одному і до любові, якою він полюбив нас.

Учні в човні перебувають у скрутному становищі, бо вони не розуміють цього (в. 52).

Причиною є закам’янілість сердець, про яку буде сказано пізніше.

Подію з хлібами неможливо зрозуміти, якщо Євхаристія звершується без слухання, послуху, любові, ділення і прослави, про які засвідчує перша спільнота Єрусалима (Ді. 2,42-48).

Учням протиставляється натовп, який відразу ж пізнає Господа, торкається його з вірою і отримує спасіння.

Ісус є Господом, Творцем і Спасителем. Він – «Я є», завжди зі своїми учнями, навіть після того, як заснув у човні і віддійшов на самоту на гору. Труднощі учнів є наслідком того, що вони не визнають його в єдиному хлібі (8,14). Занурившись у свої фантазії, вони плутають його тіло з примарою.

Учні знаходяться в човні, який є Церквою. Вночі у відкритому морі при зустрічному вітрі, за відсутності Ісуса, вони не можуть досягнути іншого берега. Їхньою силою є Господь. Коли він з’явився, відразу зійшла зоря, зник вітер – і вони пристали до берега. У продовженні роздіву ми зустрінемося з діагнозом і лікуванням глухоти і сліпоти серця, які перешкоджають нам розпізнати Ісуса у хлібі.

 

2. Читання тексту

В. 45 І відразу ж спонукав своїх учнів. Учні спочатку хотіли відпустити натовп, щоб не розчаровувати його. Тепер вони не хочуть відірватися від цього натовпу, і розчаровані небажанням Господа тримати їх коло себе, щоб разом пожинати успіх. В Йо. 6,15 говориться про те, що люди хотіли зробити Ісуса царем. Яка радість для них і яка можливість для нього! Це спокуса хлібом, щоб за його допомогою захопити владу. Але Ісус вже викрив і переміг сатану в сорокаденній боротьбі. Тепер же силою «змушує» своїх норовистих учнів увійти у човен, щоб вони не потрапили в пастку. Якби ще раз помножив хліби, то заволодів би натовпом; а тоді вони могли б урочисто йти на Єрусалим і, нарешті, встановити Царство!

поки він відпустить народ. Можливо, Ісус відпустив людей, пояснивши неоднозначність їхньої поведінки різкими словами, так як євангелист Іван повідомляє про те, що Ісус зробив на наступний день в Капернаумі. «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» – скажуть йому (Йо. 6,60). Насправді, вони шукають його не тому, що зрозуміли знак, а тому, що бажають хліба (Йо. 6,26). Вони хочуть дару, а не того, хто дарує. Вони не знають, що він сам і є даром!

В. 46 пішов на гору помолитись. Марко три рази представляє Ісуса, який молиться вночі, і завжди в хвилини випробувань. У Капернаумі була перша суперечка з учнями (1,35 нн.); тут, на озері, вони його не впізнають; пізніше, на Оливній горі, усі його покинуть (14,32 нн.). Самота на горі, в розмові з Отцем, дарує йому світло і силу, щоб простувати згідно з вибором, зробленим при хрещенні: бути улюбленим Сином. Але це безмірно відділяє його від нас.

В. 47 Як настав вечір, човен і т. д. Ніч. Учні віддані на милість хвиль. Господь відсутній, він на недоступній відстані, на горі, близько Отця. І ми відчуваємо себе покиненими, у марній спробі досягнути нашими силами берега, до якого він нас відіслав.

В. 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши. Він бачить наші зусилля. Самі ми не зможемо цього зробити. Але де ж він? Коли він був з нами, то спав (4,35 нн.); тепер ще гірше – він далеко. Проте, він не спить, а пильнує, як орел над своїм гніздом (див. Втор. 32,11).

вітер бо їм був противний. Зустрічний вітер (= дух) є причиною виснажливих і марних зусиль. Учні, незважаючи на те, що вони вже їли його хліб, все ще залишалися під тиском супротивного духу, – того, що від світу.

близько четвертої сторожі ночі. Це остання пора ночі, що триває від третьої до шостої години ранку. Це період найбільшої темряви перед першими проблисками світанку. Це час втоми і відчаю, особливо для тих, які не сплять і важко трудилися всю ніч. Цей час стане потім часом воскресіння.

подався до них. Господь втручається тільки тоді, коли ми кажемо: «Досить!» Він не може зробити цього раніше тільки тому, що ми не дозволяємо йому цього зробити. У будь-якому випадку він завжди йде нам назустріч. Він знає, що без нього ми не можемо нічого зробити (Йо. 15,5).

простуючи морем. Попереднього разу, коли Ісус спав у човні, то човен ішов на дно; тепер же він не спить, а йде по воді. Це образ перемоги над смертю і безоднею, плід його сну, що виглядає, як поразка.

хотів обминути їх. Це слава Божа, що проходить і йде далі (Вих. 33,22); це Господь, що проходить і спасає своїх (Вих. 12,13).

В. 49 гадали, що то примара. Вважають його примарою мертвого, духом, ілюзією, як і в день Пасхи (Лк. 24,39).

закричали. Вони переживають смертельний жах.

В. 50 Усі бо уздріли його. Як і воскреслого Господа, якого бачили, але не впізнавали. Страх закриває нам очі і розбурхує в нас фантазії, які сприймаємо за дійсність.

Будьте ж мужні. Мужність є протилежною до страху, який вже був одного разу пережитим у човні (4,38).

це я.[1] Це Ім’я ЙГВГ, яким Бог об’явив себе Мойсеєві (Вих. 3,14).

не бійтесь. Людина не знає Бога і від віків боїться його, а він завжди говорить: «Не бійся.»

В. 51 І ввійшов до них у човен. За його відсутності все вже виглядало, як кінець. Але тепер Ісус є з ними, як той, хто залишився сам один з Отцем, і вийшов назустріч, ідучи по морю.

й ущух вітер. Присутність Ісуса автоматично втихомирює супротивного духа.

В. 52 бо не розуміли чуда з хлібами. Це пояснення, яке євангелист дає своїй Церкві. Вона знаходиться у труднощах на своєму шляху, тому що не зрозуміла, що хліб, який дає їй Ісус, є ним самим. Євхаристія є силою настільки великою для Церкви у її подорожі, наскільки Церква визнає у Євхаристії свого померлого і воскреслого Господа, споживаючи його і живучи ним – тим, що жив для Отця і для братів. Хто робить з Євхаристії простий обряд, той не розпізнає тіло Господа (1 Кор. 11,29). Вважаючи його привидом, замість сили віри, відчуває лише ілюзію і розчарування, властиві магії.

серце їхнє було нечуйне. Виняткова якість ворогів Ісуса переходить тепер до учнів (пор. 3,5; 8,17). Закам’яніле серце буде причиною його смерті. Але власне таким чином насіння стає хлібом – поживою милосердя для всіх. Наступний уривок говоритиме про це закам’яніле серце (пор. Єз. 36,26).

В. 53 І, перепливши і т. д. З ним відразу досягаємо берега!

В. 54 люди зараз же його впізнали. На відміну від учнів!

В. 55 розбіглися. Море біди виливається на Ісуса, який є безоднею милосердя.

В. 56 хто тільки торкавсь його, ставав здоровий. Повертається тема торкання і спасіння (гл. 5).

 

3. Молитва Словом

1. Розпочинаю молитву, як зазвичай.

2. Зосереджуюсь, оглядаючи місце: на морі, у найглибшу ніч; і тоді на березі озера.

3. Висловлюю Господу свої прохання: подаруй мені, Господи, серце з плоті, щоб могло тебе розпізнати у хлібі, який ти дав мені, і щоб могло досвідчити силу віри.

4. Користаючи з плодів молитви, бачу, слухаю і сприймаю представлених осіб: хто вони, що говорять, що роблять.

Зверніть увагу на: заставити мужність
гора «Я є»
молитися не бійтеся
настав вечір розуміти подію помноження хлібів
супротивний вітер закам’яніле серце
іти по морю торкатися
проходити далі бути спасенними
примара / привид

 

4. Інші біблійні уривки: Вих. 3,13-15; Пс. 77; 1 Кор. 11,17-33; Ді. 2,42-48; 4,32-37; Мр. 4,35-41.



[1] Дослівно: «Я є».

Розповісти