31. Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту (Мр. 6,30-33)

202

31. ІДІТЬ САМІ ОДНІ ОСТОРОНЬ, ДЕСЬ НА САМОТУ

(6,30-33)

30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.

31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.

32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.

33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.

1. Контекст

«Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту», – сказав Ісус своїм учням, коли вони посходилися після першого засіву, щоб спровадити їх до місця, де Він дасть хліб. У синагозі (= «зібрання») в центрі було Слово; тут, у центрі, є Той, хто їх послав і тепер запрошує їх на самоту, в пустелю. Це буде нова синагога: народ, зібраний, щоб слухати його слово і отримати його їжу.

Цей редакційний уривок є безпосереднім вступом, який охоплює і дає ключ  розуміння для уривку про помноження хлібів. Він подає нам основні характеристики Церкви, яка є в тісному зв’язку з Євхаристією. Справді, Євхаристія творить Церкву, і Церква творить Євхаристію.

Спільнота учнів, насамперед, утворюється внаслідок зібрання перед Ісусом – єдиною особою до якої можуть звернутися всі і кожен зокрема. Місія, як починається від Нього, так і приходить до Нього, не відриваючись від Нього, а навпаки, приводячи до Нього інших.

У цьому зібранні, тобто «синагозі», відбувається співставлення актуальної дії і проповіді з тим, що робив і говорив Ісус (Ді. 1,1), адже Він є мірилом усього. Наше пророцтво є спомином про Того, Хто є сповненням кожної обітниці.

У цьому діалозі зі Словом ми чуємо запрошення в пустелю, тобто до виходу, щоб знайти правдивий відпочинок, в близькості з Тим, Хто вводить нас у своє таїнство. Це буде Євхаристія, де їмо і живемо з Ним і Ним і разом з усіма тими, які хочуть іти за Ним.

Ісус є той, хто закликає до виходу і запрошує в пустелю. Законом і манною будуть його слово і його хліб.

Учні, покликані, щоб бути з Ним і бути посланими, стають спільнотою, яка центром своєї діяльності, думання і промовляння робить Його.

У співставленні з Ним учні сприймають його запрошення в пустелю, де вони знайдуть їхню їжу на самоті з ним – Словом, що стало хлібом.

 

2. Читання тексту

В. 30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса. Місія – це не втеча чи ухиляння. Метою місії є не відхід, а повернення, бо її серцем є Господь.

розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Розмова з Ісусом, Якому розповідають і з Яким все порівнюють, це те, що робить їх Церквою. Своїми вчинками, словами і Євангельськими розповідями (Ді. 1,1), Він стає звершенням всього того, що ми робимо і промовляємо.

В. 31 Ідіть самі одні осторонь. Хто порівнює себе із Словом, той є завжди запрошеним ще глибше увійти в таїнство. У 4,10.34 Ісус наодинці пояснював своїм учням таємниці Царства. Тепер він дає їм свій хліб. Це запрошення схоже до того, що є у Мт. 11,28: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас і т. д.» Ярмо закону буде замінене пізнанням та взаємною любов’ю між Отцем і Сином, які Він, прийшовши до нас, запропонував у його хлібі.

десь насамоту. Це з іншого боку моря, на іншому березі, протилежному до того, де знаходимося ми. Ісус закликає до нового виходу і вабить своїх у пустелю, щоб говорити до їхніх сердець. Там вони пізнають, хто є Господь (пор. Ос. 2,16-22).

відпочиньте трохи. Відпочинок є обіцяною землею, образом того, що Бог дійсно пообіцяв: себе самого. Тільки у ньому знайдемо свій дім. В іншому місці ми завжди є вигнанцями, втікачами чи паломниками.

тих, що приходили й відходили, так було багато (пор. 2,2; 5,31). Натовп є перешкодою для цієї близькості, хіба що вирішить іти за Ісусом у пустелю.

вони не мали часу навіть щось перекусити. Подібно, як і у 3,20. Заклик відійти від натовпу не не звучить ні зневагою, ані байдужістю: це просто жити згідно власної людської гідності – як «особистий» співрозмовник Бога.

Це найкраща допомога, яку ми можемо запропонувати іншому, приклад-заохочення робити так само (пор. в. 33).

В. 32 відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. Ця деталь, що повторюється, укомплектовує життя апостола: він є з Ісусом, є ним посланий і повертається до нього, щоб віднайти простір тиші на самоті з ним. Тут він віднаходить себе самого, повноту власного життя, з якого випливає його місія.

В. 33 Але бачили їх, як вони відпливали / випередили їх. Їхній відхід з Ісусом є найбільш плідною частиною усієї їхньої апостольської діяльності: спричинює вихід жменьки жнив, які вже дозріли, щоб стати народом завдяки слову і хлібу (пор. також 3,7 нн.).

 

3. Молитва Словом

1. Розпочинаю молитву, як зазвичай.

2. Зосереджуюсь, оглядаючи місце: місце, де учні розповідають Ісусові про їхню місію, спочатку на землі, а потім у човні.

3. Висловлюю Господу свої прохання: порівнювати з Ісусовими діями те, що я роблю й говорю, і прийняти запрошення Ісуса до близькості з ним.

4. Користаючи з плодів молитви, бачу, слухаю і сприймаю представлених осіб: хто вони, що говорять, що роблять.

Зверніть увагу на: зібратися перед Ісусом те, що навчали
  окремо пустинне місце
  те, що зробили відпочивати
    їсти

 

4. Інші біблійні уривки: Вих. 19; Єр. 15,16-19; Од. 3,20.

Розповісти