Мр 1,40-45. Зараження, що спасає (Дзевіні)

252

40 І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: Якщо хочеш, то можеш мене очистити. 41 І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: Хочу, будь чистий! 42 І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. 43 І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44 й мовив йому: Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво. 45 Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, – тож: Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.

Схилившись над Словом

Ісус розпочав свою подорож Галилеєю, несучи своє послання життя, зроблене з нових слів і чудесних вчинків. До Нього наближається прокажений, виражаючи свій душевний стан жестом припадання на коліна, і словом. Жест висловлює велику повагу до Ісуса, а слово вказує на тонку чутливість, бо його молитва прохання не має нічого спільного з вимогою. Делікатне та незвичне «якщо хочеш» передає все верховній свободі Учителя.

Відразу помічаємо винятковість жестів: прокажений наближається, і Ісус торкається його. Порушено правила, які уклала скрупульозна казуїстика, і які можна прочитати у 13-14 розділах книги Левит. Прокажений не був простим хворим, він був нечистим, «перворідний смерті», як його окреслює Йов 18,13. У подертому одязі, зі скуйовдженим волоссям, схованою на знак жалоби бородою, він мусів кричати «Нечистий, нечистий!», щоб тримати людей на відстані. Він був нечистим у якнайширшому значенні слова, і покров нечистоти огортав його цілком у всіх вимірах: релігійних, суспільних, особистих. Закон, намагаючись максимально обмежити поширення зарази, відокремлював та ізольовував; намагаючись зберегти життя, створював умови смерті. Прокажений носив знаки жалоби і, крім страждання від хвороби, мав пережити ганьбу виключення. Він був немилосердно покинутий вмирати.

У цій ситуації поведінка Ісуса виглядає дуже дивною. Вона дивує людей, навіть суперечить чинним законам, однак не є дивною для Ісуса, який є здатним до співчуття. «Змилосердившись» висловлює набагато більше, ніж інстинктивне бажання розділити біль іншого. Грецьке слово відсилає до материнської, глибокої любові (пор. Іс 49,15). Вчинок Ісуса, який наближується і торкається прокаженого, є революційним вчинком, яка наближає два світи, які досі перебували лише на шляху зіткнення. «Хочу, будь чистий!» – це наказ, що ламає механізми виключення. Ісус валить вікові мури поділу, скасовує кордони, переступає через упередження, закладає основи для нових стосунків між людьми. Далекі стають близькими. Ісус, який є Життям, торкається прокаженого і знову йому дарує життя.

Радість оздоровленого могла б його відволікти і послабити ефект зцілення. Розголошення інформації назовні могло б відкласти в часі визнання нового стану здоров’я. Священики мали засвідчити, що відбулося зцілення і, таким чином, знову прийняти того, хто був хворим і зцілився, до громади (пор. Лев. 13,49). Ізольований міг знову ввійти в спільноту і «знову стати людиною». Таке підтвердження було важливим, щоб засвідчити стан нормальності. Священики ж, поінформовані про те, що сталося, від самого зацікавленого, мали б зрозуміти, що почався новий час, бо Ісус є присутній серед народу.

Нерозголошення, якого Ісус вимагає від оздоровленого, спрямоване на те, щоб уникнути реклами, яка сприяла б тому, що до Ісуса приходитимуть лише для того, щоб отримати матеріальні вигоди. Ідея мовчанки трохи утопічна, якщо уявимо той вибух радості, яка переповнила колишнього прокаженого, проте ця ідея дає зрозуміти, що Ісус бажає особистої зустрічі, бо Він хоче створити зараження, що спасає, а не лише зараження, що лікує. Щоб спастися, необхідно зустріти Його особисто і бути готовими йти за Ним шляхом, який Він вкаже. Легкий ентузіазм – це вогонь із соломи, який скоро гасне. Тому Ісус просить про мовчанку, яка рівнозначна обережності, засвоєнню, безпосередній участі, а не лише «чуткам».

Заглиблені у Слово

Прокажений наближається до Ісуса, а Ісус наближається до нього: незвичний просторовий рух щодо тодішніх залізних правил ізоляції, що діяли як заходи санітарної безпеки. Водночас відбувається духовне зближення, свого роду «зараження», яке зробили делікатне «Якщо хочеш» з боку прокаженого та щедре і водночас категоричне «Хочу» Ісуса.

Сьогодні проказу як хворобу значною мірою подолано. Однак як соціальне явище вона існує під іншим виглядом і може називатись «наркоманія», «алкоголізм», «проституція» і може мати безліч форм ізоляції. Ми, християни, наслідуючи нашого Господа, мусимо продовжувати йти шляхами прокажених, відчуваючи справжнє «співчуття» і роблячи той крок фізичного зближення, який висловлює наше внутрішнє зближення. Було сказано, що Господь використовує наші руки, щоб продовжувати зціляти, наші ноги, щоб продовжувати йти. Ми охоче віддаємо себе Йому до диспозиції, дозволяємо Йому провадити нас до нових форм бідності з тим самим Його ставленням і з тією самою чутливістю, щоб будувати мости єднання і валити мури поділу.

Хочемо вірити правді істинного зараження. Існує не лише негативне зараження, яке інфікує і знищує, існує також і позитивне, яке будує і дає відчути іншому, що він не є відкинутий ані ізольований, а є людиною створеною на образ Божий, покликаною до святості. Інший потребує когось, хто йому це скаже, через слова і жести, через серце і бажання «стати ближнім», тобто близьким. Тоді зможемо побачити, як повторюється чудо зараження, що спасає.

Ісус торкається нас, звільняє нас. Кожний наш контакт із Ним завжди є «доброю новиною». Його Слово, якщо ми ним живемо, оздоровлює нас від прокази, яка покриває  убогість нашого життя. Зцілений прокажений проголошує і поширює новину. Це завдання кожного учня.

Оживлені Словом

Господи, ми потребуємо нового зараження Твоєю любов’ю, щоб поширювати і показувати її. Забагато класифікацій, забагато «я розрізняю» обплутують наші розум і серце. Даруй нам мужність наблизитися, «торкнутися» прокази нових форм бідності, що гнітять наше сите суспільство, без страху заразитися, бо якщо ми чисті, все є чисте. Матимемо радість відкрити, що під оболонкою маргіналізованого, старого, безробітного, чужинця, бідного, незначного ховаєшся Ти і просиш милостиню нашої уваги і нашої чутливості, щоб зробити нас уважнішими до інших, менш закритими в собі самих, спрямованими у радість продовжувати твоє дивовижне зараження. Амінь.

Слово з серця Отців

Чиста віра, прожита в любові, підтримувана через наполегливість, терпелива в очікуванні, покірна в своєму утвердженні і стійка у своєму довір’ї, повна поваги у своїй молитві і мудрості щодо того, про що просить, абсолютно впевнена, що за будь-яких обставин почує це слово Господа: «Хочу!».

Маючи на увазі цю дивовижну відповідь, ми повинні згрупувати слова за їхнім змістом. Спочатку прокажений каже: «Господи, якщо хочеш!», а Господь каже: «Хочу». Тоді прокажений додає «… можеш мене очистити», а Господь наказує силою свого слова: «… будь чистий» (Мр 1,41).

Насправді, все те, що грішник проголосив у справжній ісповіді віри, Божа доброта і сила здійснили це відразу через благодать.

Інший євангелист уточняє, що зцілений чоловік був «увесь у проказі» (Лк 5,12), щоб ніхто не втратив довір’я з причини важкості його провин (Пасказіо Радберто, Коментар на Євангеліє від Матея V, 8).

Щоб берегти Слово і жити ним

Часто повторюй і роздумуй над силою цього Слова:

«І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: “Хочу, будь чистий!”» (Мр 1,41).

В дорогу зі Словом

Скільки прокажених у натовпі, що йде за Ісусом! Можливо, всі; з виразками не тільки на тілі, але набагато частіше на дусі. І між ними також і я намагаюсь стати ближче до Ісуса. Господи, якщо Ти хочеш, можеш оздоровити мене! Це молитва прокаженого; це молитва кожного, хто усвідомлює потребу бути зціленим. Ісус, безумовно, хоче оздоровити, бо Він добрий, бо Він прийшов як цілитель і спаситель людського роду. Цей прокажений знає, що Ісус хоче йому допомогти, однак не вимагає цього; натомість він сподівається: «Якщо хочеш, ти можеш». Дає себе оглянути доброму лікареві, приймає Божий дарунок, молиться з довір’ям, покірно покладаючись на рішення Ісуса. І Ісус відповідає: «Хочу!» Торкається прокаженого рукою без страху заразитися. Це рука, що знімає з нас рани, оздоровлює і не набирається від нас зла, але приймає всі його наслідки – терпіння, біль, приниження. «Хочу, будь чистий». І проказа відразу ж зникла. Стань здоровим! Ісус це каже нам, каже мені, Він цього хоче. Але оздоровлення відбувається тоді, якщо і я справді також цього бажаю і хочу.

Хотіти оздоровитись духовно – це безумовно більш невигідне, ніж хотіти оздоровитись фізично. Від скількох речей потрібно відмовитись, а скільки змінити! Прокажений, зцілений Ісусом, мусить бути готовим розпочати нормальне суспільне і сімейне життя, життя відповідальне серед інших людей. Так само і ми, якщо хочемо оздоровитись духовно, то мусимо наважитись жити, як люди дорослі у вірі, які вміють нести, якщо потрібно, також тягарі інших, а не лише свої. Ісус хоче нас оздоровити; Він ловить нас на слові, якщо просимо Його по-серйозному, і можливо, навіть якщо не просимо Його дуже серйозно. Він нас ловить на слові, бо хоче нас оздоровити. Він для того прийшов. Він перебуває серед нас, він торкається нас своєю рукою, щодня; Він торкається нас своїм найчистішим, найсвятішим тілом – євхаристією; сягає до нас своїм словом, проникає нам у серце, торкається нас у найглибшому: «Хочу, стань здоровим!» Ми також повинні хотіти цього щодня і аж до кінця! Необхідно зцілитися від усіх пошуків самого себе, від усіх форм самоутвердження, які не ставлять на перше місце те, що справді важливе. Мусимо остерігатися, аби не стати прокаженими, паразитами через власний вибір, через нашу байдужість. Живімо інтенсивно, якщо хочемо справді жити. А Ісус хоче зробити так, щоб ми жили, і щоб жили у співжитті, жили не закритими у собі самих і відділеними від інших, а в єдності з усіма і для всіх (A. M. Cànopi, Incontri con Gesù, Leumann ‑[To] 1993, 76-80, passim).

Розповісти