Вступ: Як читати Євангеліє від Марка (Дзевіні)

250

Найдавнішим євангелієм є Євангеліє від Марка, яке було написане грецькою мовою близько 70-го року після народження Христа. За свідченням Папія, євангелист Марко був учнем Павла (пор. Ді 12,12-25; 13,5-13; 15,27-39) і перекладачем Петра (пор. 1 Пт 5,13) та написав своє євангеліє в Римі. Тема його розповіді – радісна новина, що Ісус Христос є Сином Божим, месією – спасителем світу (пор. Мр 1,1;15,39). Він розповідає про життя Ісуса Христа, пов’язуючи разом історичну подію, що починається від проповіді Івана Хрестителя і завершується смертю та воскресінням Ісуса, і катехитично-керигматичний аспект, який показує шлях віри, де читача поступово вводять у розуміння, ким є Ісус, а ким – учень, і як він може іти слідом за Учителем із Назарету, щоб здобути досвід життя. Це євангеліє, що багато прислужилося для богослов’я, вважається «євангелієм катехумена» – того, хто перебуває у пошуку ідентичності Господа, щоб розкрити його особу, його людськість і божество.

З огляду на розвиток розповіді у структурі Євангелія від Марка зазвичай виділяють дві великі частини, яким передує пролог (1,1-13) і після яких слідує епілог (16,9-20). Перша частина поступово розкриває тему таїнства Месії (1,14-8,30); друга частина зосереджується на таїнстві Сина Людського, який прямує на хрест (8,31-16,8). Ось детальніша літературна структура, яка допоможе краще зрозуміти розвиток подій у творі та стане у пригоді під час пасторальної катехизи.

  1. 1.     Пролог (1,1-13):

1,1: Тема;

1,2-13: Вступ.

  1. 2.     Таїнство Месії (1,14-8,30):

1,14-3,6: Ісус виявляє свою владу;

3,7-6,6а: Ісус виявляє своє царство;

6,6б-8,30: Ісус виявляє свою силу.

  1. 3.     Таїнство Сина людського (8,31-16,8):

8,31-10,52: Шлях Сина людського;

11,1-13,37: Суд над Єрусалимом;

14,1-16,8: Страсті та воскресіння.

  1. Епілог (16,9-20).

1. Головні запитання: ідентичність Ісуса та ідентичність учня

Є два ключові питання, на які Марко має намір відповісти у своєму євангелії.  Перше – постать Ісуса, присутність його Царства у світі і закони, на яких воно базується. Друге – ким є учень, і як він має слідувати за Учителем. Кожне з чотирьох євангелій ставить в центрі постать Ісуса, щоб кожна людина, ставши учнем, могла пізнати Його і слідувати за Ним його дорогою. Читаючи Євангеліє від Марка, бачимо, що євангелист не лише передає слова та описує дії Ісуса, але також показує, як по-різному реагують на це люди з натовпу, супротивники і, особливо, учні та як це змінює їх ставлення до Господа. Те саме стосується і приймання його слова, його стилю життя, і як наслідок, формування позиції віри/невіри, яку навчання Учителя провокує в серці своїх слухачів.

Через своє євангеліє Марко поступово показує нам, ким є Ісус і у чому полягає його таїнство. Й справді, євангелист не розкриває і не проголошує справжню ідентичність Ісуса – натомість її повинні збагнути і показати учні, які Його супроводжують і які живуть поруч із Ним. Учні повинні навчитися пізнавати, ким є Господь, приймаючи його навчання, слідуючи за Ним на його життєвому шляху, і, насамперед, запитуючи себе про свій досвід життя з Учителем (пор. 4,40 і наст.; 8,16-21). Отже, зміст цього євангелія зосереджений не стільки на доктрині, скільки на пізнанні Ісуса через досвід, яке осягається через щоденний контакт і життя із Ним. Євангеліє не можна зрозуміти «ззовні», а лише живучи в єдності і близькості з Ісусом. Це пізнання через досвід є плодом слухання Учителя в послусі і довір’ї, відчитування знаків його місії та прожитого разом життя. Лише так можна збагнути євангельську правду і проникнути у найбільші її глибини. Отже, поклик і слідування учня за Ісусом показують досить чітку ціль: пізнати Його особу, прийняти Його навчання і приєднатися до Його життєвого шляху. В такий спосіб євангелист  підштовхує читача до порівняння себе самого з особою Ісуса, що дозволяє кожному учневі проникнути в зміст євангелія і  особисто  пізнати ідентичність Пророка з Назарету.

Також  це дає можливість зрозуміти, як треба проповідувати євангеліє.  Радісну новину Господа не поширюють силою людських засобів – книжок, підручників і різноманітних правил – її проповідують лише люди, які жили разом із Ним, які проникли у секрети його серця, тобто правдиві та визнані Ісусом учні, яких Він сам посилає проповідувати народові радісну вістку про визволення та спасіння (пор. 3,14; 6,12;16,20). Вони мусять  говорити до кожного чоловіка і до кожної жінки з повноти захопливої зустрічі, яку вони мали із Ним. Крім того, потрібно звіщати євангеліє в єдності з іншими учнями: як зустріч з Ісусом і сопричастя життя, подаровані Учителем, зв’язали учнів із Ним, так само сопричастя і братерство єднає учнів між собою у переданні доброї новини.

2. Центр євангелія – хрест-воскресіння Ісуса

Навіть якщо євангелист Марко сильно виділяє тему учнівства, щоб зрозуміти шістнадцять розділів його євангелія, проникнути у нього і пізнати особу і місію Ісуса, потрібно звернутися до фундаментального уривку, що є в центрі євангелія і який позначає кінець першої частини і початок другої. Це уривок 8,27-9,13, де представлено таїнство Ісуса, його хрест і воскресіння: “І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне” (8,31). Отже, вершина Голготи є місцем, з якого найкраще видно панораму і з якого можна збагнути всю історію Ісуса. Насправді, Розділ 8 поєднує дві частини твору та вказує на визнання віри Петра «Ти – Христос» (8,29) як на матеріальний і доктринальний центральний пункт Маркового твору. Тут зібрані різні відповіді щодо ідентичності Ісуса. Для людей він – пророк, для учнів – земний і славний месія, сам же Ісус бачить себе розп’ятим месією, Сином Божим, який прямує до хреста у повному послуху Отцеві (8,28-30).

Перша частина книги  (розд.1-8) містить розповідь про покликання перших учнів (1,16-20) і вибір Дванадцятьох апостолів (3,13-19); притчі про Царство Боже (4,1-34) і опис чудес Ісуса, які причиняються до визнання його правдивої ідентичності як Господа, який має владу над злими духами, над хворобами і над природою (4,35-5,43); доручення Дванадцятьом і їхнє  повернення (6,6-29); два помноження хлібів (6,31-56; 8,1-10). В Кесарії Филиповій завершується ця частина про Ісуса як Христа, якого Петро та інші учні не  зрозуміли (8,27-30). Марко, показуючи Ісуса  як людину, яка вповні поділяє з нами нашу людську природу, розповідає історію і розкриває значення його особи. Він представляє Його як месію і Сина Божого і в такий спосіб пропонує відповідь на найбільш гострі та болючі проблеми людини.

Друга частина Євангелія від Марка, вміщена в розділах 9-16, розвиває тему вимог, які необхідно виконати аби слідувати за Христом. Учень, який збагнув правдиву ідентичність Учителя, тепер в стані зрозуміти також і умови подорожі з Ісусом до Єрусалима, шлях якої включає три звіщання страстей (пор. 8,31-34; 9,32-34; 10,32-40) та страждання пов’язані зі смертю на хресті. Ці вимоги сповненого стражданнями месіянізму Учителя є також вимогами, які стосуються кожного його учня: “відректися від себе самих”, “взяти свій хрест”, “погубити своє життя, щоб його спасти” (8,34 і наст.), стати “слугою всіх” (9,35). Ця частина завершується судженнями про Єрусалим (11,1-13,37), страстями, таїнством порожнього гробу та воскресінням Господа (14,1-16,8).

Звичайно, вся людська історія Ісуса є месіанською і об’являє Божий план спасіння, але незаперечним є те, що останні події з життя Господа з особливою силою розкривають всю його місію. Отже, самих чудес і навчання Ісуса недостатньо, щоб зрозуміти Його постать, але всі вони служать розумінню фундаментальної історичної події євангелія, якою без сумніву є хрест (пор. 8,34-38), місце не поразки, а перемоги Бога над силами зла і над сатаною (пор. 15,38 і наст.).

Уривок, який розповідає про страсті і смерть Господа, містить також описи різного ставлення присутніх на Голготі людей до того, що відбувається. Євангелист чітко окреслює два типи віри, які зіштовхуються між собою перед Розп’ятим: ті, хто хотів би, щоб месія зійшов з хреста і зробив чудо (пор. 15,29-32), і ті, хто, як римський сотник, в змозі визнати божество Сина Божого саме через наругу хреста: «Чоловік цей справді був Син Божий!» (15,39). Тут Марко сягає вершини свого богослов’я: хрест показує, що слабкість перетворилася на силу. На хресті дуалізм сили і слабкості, який позначав усе життя Ісуса, показує в неуспіху силу Божого Сина: у послуху Ісуса задумові Отця, прожитому в любові, слабкість перетворюється в перемогу і відкриває шлях до повної реалізації. Справді, саме перед іконою Розп’ятого кожна людина приймає рішення вірити чи ні і стверджує або заперечує сенс власного життя.

3. Яке послання несе для нас Євангеліє від Марка?

Постійне порівняння учня з Ісусом у Євангелії від Марка показує, що кожна річ має якийсь сенс і що життя у слідуванні за Пророком з Назарету набуває своєї повної краси, коли воно подароване для надії і спасіння всіх. Отож, навчитися бути учнями Ісуса – означає дати красу і сенс своєму життю, означає споглядати Сина Божого, роз’’ятого у його зовнішній слабкості, який не рятує себе самого, але вмирає за інших. Бути учнем – це ще раз пережити досвід життя Ісуса, що стало любов’ю без меж, останньою відповіддю на проблеми людини, означає супроводжувати Учителя через прийняття віри, у якій ми переконані і яку свідчимо.

Євангеліє від Марка завершується словами юнака, одягненого у білу одежу, що кидає виклик жінкам, які йшли до гробу: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина… [Він] випередить вас у Галилеї: там його побачите!» (пор. 16,6-7). Ми, християни, не можемо зупинитися перед гробом Господа, а повинні з вірою, яка приходить до нас з порожнього і прославленого гробу, розпочати шлях до нашої  «Галилеї народів» (пор. Мт 4,15), щоб іти дорогою, вказаною Воскреслим, і там зустріти Його життям сповненим солідарності до всіх і покірним служінням насамперед потребуючому і страждаючому братові, в якому Христос хоче нас зустріти.


Розповісти