Катехуменат: Актуальність програми катехуменату для УГКЦ сьогодні

555

Ваше Блаженство, Преподобні отці та Сестри,
Маю намір представити працю на тему впровадження катехуменату сьогодні з деякими вступними зауваженнями стосовно євангелізації, яка, на мою думку, є основною його складовою. Після цього я висловлю кілька загальних зауважень щодо втаємничення дорослих та ролі другого Ватиканського собору у відродженні катехуменату в Римо-католицькій Церкві. Тоді я розповім про особливості втаємничення в Східних Церквах. Після розповіді про актуальність та наслідки катехуменату я коротко звернусь до деяких фундаментальних катехитичних та літургійних особливостей програми Християнського Втаємничення Дорослих, запровадженої Українською Греко-Католицькою Церквою.

Вступ

На сьогоднішній день існує нагальна потреба Євангелізації в Церкві. Не може не насторожувати зменшення кількості тих, хто ходять до Церкви в різних куточках світу, багато батьків нехтують своїм обов’язком хрестити дітей, частим є співжиття пар, що не отримали Таїнства Подружжя, а похорони проводяться без участі Церкви. Дехто каже, що така ситуація – ніщо інше як боротьба Церкви за виживання. Зрозуміло, що за таких умов різко зростає потреба надавати більше уваги євангелізації. В Українській Греко-Католицькій Церкві, ми вже розпочали працювати в цьому 2 напрямку через програму Стратегії 2020, яка стала спробою зустрічі з Живим Христом. В рамках цієї стратегії центральна роль відводиться місії, але таке вчення не з’явилося на порожньому місці. У своєму Пастирському посланні 1931 року «Про обрядові справи», Андрей Шептицький казав наступне про вселенськість Церкви в контексті екуменічної місії:

Католицька наука, будучи наукою Христового Євангелія і Вселенської Церкви, є всесвітньою наукою, призначеною для всіх народів і всіх часів, і проповідники цієї науки, мабуть більше на Сході, ніж десь в іншому місці, мусять вистерігатися цю Христову науку лучити чи в’язати з якими-небудь принципами національними чи обрядовими. Кажемо, більше на Сході, ніж де- небудь інде, бо саме найбільше східним людям і східним Церквам… бракує того зрозуміння вселенськости Христової науки. Їм видається, що лиш їх форма є правдивою формою християнства і що католицизм, у своїй сущності, є зв’язаний з обрядом латинським і зі Заходом. [1]

Хоча це послання Шептицького було написане понад вісімдесят років тому, ми бачимо, що воно й досі актуальне. Кардинал Любомир Гузар зробив з нього власні висновки, схвально процитувавши слова свого великого попередника:

Сутністю справжньої Вселенської Церкви, на думку Шептицького, є те, що уніяти — незалежно від їхнього походження чи історичних умов — залишаться тим, чим вони і мають бути: об’єктивним і живим свідченням вселенськости Церкви, правдиво і цілковито Католицької та Східної. [2]

Особливість нашої Церкви не обмежується одним лише існуванням, а радше богословський принцип вселенськості передбачає, що ми – Церква, яка керується місійним духом. В дусі своїх попередників у м. Торонто в травні минулого року, Блаженніший Патріарх Святослав висловив своє чітке твердження про місійну природу Української Греко-Католицької Церкви, сказавши:

Українська Греко-Католицька Церква – це не просто церква, що складається виключно з етнічних українців… Це Церква, що зародилася від українського народу, але разом з тим Церква, що призначена для всього людства. Інколи діаспора може закритися в собі. Діаспора Київської Церкви не повинна стати таким прикладом. Інколи діаспора так часто оглядається назад на свої корінні землі, що забуває дбати про своє життя. З діаспорою Київської Церкви такого трапитися не повинно. Справжня роль діаспори – не жити для України, а просто жити: бути сильним та живим зв’язком між рідною країною та країною предків етнічних чи духовних, адже, як я вже наголосив, існує багато не українців, які є членами Київської Церкви і це духовне коріння є навіть важливішим, ніж етнічне. Для нас, походження Хрещення є глибшим ніж походження по крові. [3]

Це вчення співпадає з позицією Святішого Отця Папи Франциска. В своєму Апостольському зверненні Evangelium Gaudium він доволі рішуче звертається до всієї Церкви з проханням вжити необхідних заходів для відновлення всіх аспектів її життя кажучи:

Мрію про такий місійний запал, який міг б перемінити все на світі, щоби звички, поведінка, графіки, мова й усі церковні структури стали відповідним каналом для євангелізації сучасного світу, а не для власного самозбереження. Реформування структур, яке вимагає душпастирського навернення, можна розуміти лише в цьому значенні: потрібно зробити так, щоб усі вони стали більш місійними, аби буденна душпастирська праця в усіх своїх аспектах стала ширша і відкритіша, щоб постійно спонукала всіх, хто задіяний в душпастирюванні, «виходити» на євангелізацію і таким чином заохочувала до позитивної відповіді Ісусові всіх тих, кому Він пропонує свою дружбу.[4]

Християнське втаємничення дорослих

Звертаючи увагу на те, яким чином Християнське втаємничення дорослих стає доступним у багатьох місцях сьогодні, чітко зрозуміло, що цей спосіб треба покращувати. Занадто часто Хрещення немовлят доступне, фактично, лише на вимогу, і при цьому дуже мало про цей чин навчають батьків та хресних батьків. Прийняття дорослих до Церкви вимагає від православних християн лише визнання католицької віри після богословської та духовної підготовки. Правомірно охрещені протестанти, які бажають приєднатись до Католицької Церкви, отримують загальні релігійні вказівки після прийняття Таїнств Покаяння, Миропомазання та Святого Причастя. У випадку з неохрещеними дорослими ситуація навіть більш невизначена. Як нам відомо, кардинальна зміна ситуації в Церкві в 4-ому столітті сприяла формуванню обряду Втаємничення. Первинна модель втаємничення тоді стосувалась дорослих. Чин хрещення дітей та немовлят був адаптований з обряду втаємничення дорослих. Дехто вважає, що сьогодні умови змінились настільки, що ми опинились в культурній реальності, дуже схожій до тієї, яка панувала в четвертому столітті в Римській Імперії. Племінний Католицизм вимирає швидкими темпами, якщо ще досі не зник з лиця землі. Велика сила племінного устрою полягала в величезному бажанні належати до клану, яке змушувало людей виконати всі вимоги, щоб набути його ідентичності. Прийняття Католицизму (Римського чи Східного) було лише питанням сімейної приналежності. Проте, більше це правило не діє. Адже спільноти відокремились і переїхали з сіл, родини розпалися і люди зараз розпорошені в різних містах. Насправді, життя в місті передбачає приналежність до різноманітних сімейних та професійних спільнот, які займаються питаннями працевлаштування та наданням сучасних соціальних послуг, таких як освіта чи медицина. Також існує безліч спільнот у сфері розваг, які вимагають дуже багато нашого вільного часу. Соціологія приділяє багато уваги різноманітним видам спільнот в сучасному світі. Насправді, питання протиставлення спільноти та установи було темою дискусії протягом більшої частини минулого століття. Секуляризація та теорія раціонального вибору часто використовуються для пояснення того, яким чином склалося так, що люди належать до такої спільноти як Церква. Зрозуміло, що вільний, чіткий вибір та непохитне рішення стали важливими факторами для багатьох прихильників Церкви в сучасному суспільстві. [5] Церква стала спільнотою, в якій навернення до християнського вчення та прагнення до встановлення Царства Божого часто є головними цінностями. Структуровані програми релігійної освіти для підтримки абсолютно свідомої приналежності до Христової віри є надзвичайно важливими. Ось чому євангелізація стала такою важливою у місії Церкви.

В такому контексті існуюча організація процесу втаємничення в життя Церкви є незадовільною. Вона просто більше не працює. Сьогодення вимагає особистої відданості. Ретельне вивчення джерел та звичаїв нашої традиції в писаннях та Хрестильних проповідях Отців Церкви, які зверталися до катехуменів у свій час (приблизно четверте століття), може стати джерелом натхнення в цьому напрямку.

Другий Ватиканський Собор

Від самого початку місійна діяльність в Африці та Азії змусила Римо- Католицьку Церкву переосмислити її підхід до втаємничення дорослих в життя Церкви. Катехуменат став невід’ємним етапом процесу перед катехитичного виховання нових християн. Відновлений Катехуменат в Римо-Католицькій Церкві був прийнятий у 1972 році під назвою Обряд Християнського Втаємничення Дорослих (ОХВД). Цей обряд швидко став головним рушієм у всьому світі, за допомогою якого неохрещені (некатолики) змогли увійти до Римо-Католицької Церкви. Але про цю успішну подію нечасто можна почути. До прикладу в Мельбурні, Австралії, в 2013 році на Церемонії Виборів, 998 осіб було представлено архиєпископу в Соборі Святого Патрика.

Римо-Католицька Церква багато навчилася під час відновлення патристичних вчень на початку двадцятого століття. Рух під назвою resourcement мав неабиякий вплив на відродження богословського та душпастирського аспектів життя Церкви, а попередній домінантний богословський рух схоластицизму вичерпав себе, принаймні в універсальному богослов’ї Католицизму. Важливо також зауважити, що в Другому Ватиканському Соборі, який відбувся в Римі в 1963-1965 рр., брали участь всі єпископи Східних Католицьких Церков. Багато з цих єпископів, такі, як франкомовні мелхіти та визначний український Митрополит редемпторист Максим Германюк, відіграли надзвичайно важливу роль в засіданнях Собору та мали неабиякий вплив на його хід, зважаючи на їх невелику кількість. [6] Тоді як атмосфера Собору була чітко Західна, голос Сходу був почутий, навіть якщо й не отримав відповіді. Документи Собору стосуються всієї Католицької Церкви, хоча деякі з них більш змістовні та мають пряме відношення до Східних Церков, ніж інші. Тут я б хотів повторити оцінку Декрету про Східні Церкви Роберта Френсіса Тафта, члена ордену Єзуїтів:

Текст, в зв’язку з ситуацією, що склалася, залишився Латинським документом про Схід, документ про монолітну, по суті Західну Церкву з кількома другорядними дочірніми спільнотами, наділеними особливим статусом та особливими обрядами, а не Католицьким документом про єдину соборність сестер-Церков, кожна з яких була б унікальною, але одночасно рівною іншим. [7]

Тим не менше, в Східних Церквах відбулося дуже багато позитивних зрушень в результаті Собору. Майбутнє місце Східних Католицьких Церков в Римо-Католицькій спільноті було забезпечене і таким чином зміцнились засади вчення Собору про соборність Церкви. [8] Тому зараз я б хотів процитувати деякі принципи Собору про відновлення Катехуменату у Римо-Католицькій Церкві. Хочу додати, що джерела, в які богослови заглиблювались для відновлення катехуменату були патристичними.[9] Надалі, я обрав чотири ключові цитати, щоб чітко визначити ідеї Собору, що стосувались Римо-Католицької Церкви, адже вони лягли в основу нашої Української Греко-Католицької Церкви.

Конституція про Святу Літургію (Sacrosanctum Concilium) зазначила, що «Катехуменат для дорослих, розділений на кілька чітких етапів, необхідно відновити і використовувати на розсуд місцевого священнослужителя.» [10]

Декрет про Пастирське Служіння Єпископів в Церкві (Christus Dominus) доручає єпископам вжити заходів для відновлення та покращення катехуменату дорослих. [11] Догматична Конституція про Церкву (Lumen Gentium) стверджує, що Катехумени є членами Церкви. [12] Декрет про служіння і життя пресвітерів (Presbyterorum Ordinis) встановлює, що священники повинні формувати Християнську спільноту, пройняту духом місіонерства. [13]

Християнське втаємничення дорослих у Східних Церквах

Можна поставити під сумнів той факт, що обряд Втаємничення (Хрещення- Миропомазання-Євхаристії) завжди переважав в Церквах Візантійського обряду, хоча він відбувався по різному в різних Церквах.[14] Відповідно до вчення Церкви, підготовка до обряду завжди відігравала важливу роль. Східне канонічне право на сьогоднішній день має наступні вимоги:

Парох повинен старатися, щоб батьки дитини, яка має бути охрещеною, а також ті, що мають прийняти завдання хресних батьків, були належно обізнані із значенням цієї святої тайни і пов’язаними з нею обов’язками та відповідно підготовлені до прийняття тайни. [15]

Зрозуміло, що підготовку до Хрещення необхідно пропонувати батькам і хресним батькам в зручній формі. Ця форма часто буде наслідувати принципи підготовки катехуменів. Важливо, щоб через євангелізацію здійснювався заклик до навернення, або у випадку з номінальними Католиками, повторного навернення. Конкретно для Східних Церков, Інструкція застосування літургійних приписів Кодексу канонів Східних Церков стверджує:

Вже сама природа поступового поетапного навернення робить корисним відновлення прадавнього розрізнення в часі між підготовчою частиною і властивим обрядом хрещення. Відновлення такого розрізнення буде особливо промовистим щодо хрещення дорослих. [16]

Актуальність та наслідки Катехуменату

Катехуменат буде актуальним в нашому житті, так як і Церква є актуальною, оскільки він має безпосередній вплив на літургійне життя та спосіб євангелізації тих, хто знаходиться поза межами спільноти вірних. В будь-якому випадку, катехуменат забезпечує модель євангелізації як для дорослих Катехуменів, так і для батьків та хресних батьків тих дітей, які проходитимуть обряд Втаємничення. Варто лише глянути на сучасний Чин Хрещення та Миропомазання, який є універсальним для всіх церков Візантійської традиції, як католиків так і православних, щоб зрозуміти, що принаймні говорячи літургійною мовою, таїнства Хрещення-Миропомазання походять з процесу втаємничення дорослих. Було внесено кілька змін, щоб адаптувати цей процес для немовлят. Етапи, які передують Хрещенню-Миропомазанню, такі як отримання статусу катехумена, заборони, відмова від гріха та проголошення Символу віри, вимагають активної присутності хресних батьків, оскільки немовлята не можуть виконати ці дії самостійно. У вченому світі Східного католицизму та Православ’я, обговорення на тему відновлення Катехуменату найчастіше зосереджуються на тому, як раціональніше скористатися знаннями, поданими в літургійних книгах. У випадку з дорослими, ці кроки здійснюються поетапно завдяки перевазі дорослого віку та когнітивного сприйняття. Надзвичайно цікаво обґрунтовує ці етапи та їх зв’язок зі Святою Євхаристією Ненад Мілошевіч. Це сербський богослов та професор літургіки Богословського факультету Белградського університету. Цінність його книги полягає в тому, що він розкриває зв’язок кожного Таїнства з Таїнством Євхаристії та пропонує відповідні способи прийняття цього Таїнства. Жодне ґрунтовне вивчення Таїнств Втаємничення Дорослих не може здійснюватися поза аспектом Втаємничення в цілому. Тому пропоную Вашій увазі уривок з його надзвичайної книги:

Історичні обставини, які сприяли утвердженню та примусу до Хрещення немовлят одразу після їх народження забезпечили мало не вимирання потреби охрещувати дорослих впродовж багатьох століть. Цей факт становить надзвичайно серйозну проблему для всіх аспектів життя Церкви, проблему з якою Церква просто зобов’язана впоратись. Сьогодні, коли з’явилась виправдана потреба переосмислити практику Хрещення в межах Церкви, і коли навіть більший наголос ставиться на потребі повернення до першоджерельної традиції, ми вважаємо, що необхідно працювати в напрямку забезпечення відповідних літургійних адаптацій, за яких Святе Таїнство Хрещення разом з іншими Таїнствами, могли б гідно звершуватись. Перш за все, основу масу зусиль слід прикласти, щоб ознайомити вірних та відданих Церкві християн з поняттям, змістом та значенням усіх Таїнств Християнського Втаємничення. [17]

Тут важливо зауважити, що попередньо охрещені некатолики, які бажають приєднатися до Церкви можуть долучитись до цих етапів Втаємничення, проте за жодних обставин не можуть вдруге прийняти Таїнство Хрещення. Передбачається, що курс катехитичної підготовки дорослих катехуменів триватиме дванадцять місяців. Великий Піст знову стане часом інтенсивної підготовки як для катехуменів, так і для вірних (хресних батьків та друзів парафіян), які вирушатимуть в цю подорож з ними. Божественна Літургія у Велику суботу за нормальних умов буде найдоречнішим часом для Хрещення дорослих. Існує припущення, що Літургія відбуватиметься наприкінці дня або ближче до вечора. Вона повинна знаменувати завершення Великої Суботи та початку нового дня Христового Воскресіння. У випадку з дорослими, обряд використання єлею, води, світла та білої одежі стане серйозним етапом їхнього життя, що вимагатиме ретельної підготовки. Відновлення нашого Богослужіння стане пріоритетом для тих єпархій, які надаватимуть перевагу катехуменату. [18]

Відновлення Літургійних обрядів Втаємничення

Раніше цього року отець Ніколас Денисенко опублікував свою книгу під назвою Миропомазання: Примірник для Католиків. [19] У своїй книзі він надзвичайно глибоко досліджує історію та літургійні дослідження Таїнства Миропомазання шляхом вивчення його взаємозв’язку з Хрещенням та Євхаристією. В основі книги лежить богословське тлумачення Миропомазання як шляху до втаємничення в життя Триєдиного Бога (теозису). Оскільки книга опирається на Східні та Західні джерела літургійного вчення, їй судилося стати важливим джерелом для єпископів, священиків та богословів, залучених до реалізації катехуменату та його літургійних вимог на рівні єпархії та парафії.

Відповідно до першої версії Християнського втаємничення дорослих, повна програма в Українській Греко-Католицькій Церкві складається з кількох різних етапів: [20]

1. Підготовка до катехуменату — період євангелізації

2. Катехуменат — програма катехитичних навчань, які за нормальних умов починатимуться в Неділю Всіх Святих (після П’ятдесятниці) та закінчуватимуться наступного року у Великодню П’ятницю з визнанням Віри і приреченням вірності Христові. На цьому етапі програма зосереджується на читанні Нового Завіту, Символу Віри, Врученні Заповідей Божих, Блаженств та Щоденних Молитов.

3. Християнське втаємничення — очищення, освітлення і єднання з Богом, через таїнства Хрещення, Миропомазання і Святої Євхаристії. Це відбувається під час богослужіння у Велику суботу на Вечірні.

4. Містагогія — катехизація, що проводиться після Хрещення та починається у Томину Неділю, і може тривати від трьох до шести місяців. В цей час відбувається містагогійне пояснення всіх семи Святих Таїнств, особистих та літургійних молитов, Дарів та Плодів Святого Духа, чеснот та служіння Церкві.

Далі подається тлумачення ролі катехумена.

33. Катехумен… покликаний не лише чути і читати слово Боже, але й уважно Його слухати і застосовувати в щоденному житті.

Наступні настанови з документу Катехуменату детальніше пояснюють, як відбуватиметься підготовка:

34. Очікується, що вони відвідуватимуть Літургію Слова щонеділі і уважно слухатимуть тексти недільного та щоденного читання. До 1-го вересня (початку нового церковного року) вони повинні закінчити прочитання вибраних текстів Старого Завіту та всіх чотирьох Євангелій.

35. Катехити зобов’язані зустрітися зі своїми катехуменами та хресними батьками впродовж тижня після Чину Оглашення. Метою цієї першої зустрічі є розповісти початківцям основні засади Біблії, молитви посередництва та читання Святого Письма.

36. Хресні батьки відповідальні за відвідування Недільної Літургії разом з катехуменами. Вони повинні допомагати їм ознайомитись з Божественною Літургією, обговорювати недільні та домашні читання, перевіряти прогрес вивчення щоденних молитов, читання зі Святого Письма і допомагати з будь-якими питаннями, що можуть виникнути в процесі вивчення.

Слово Боже, яке слухатимуть катехумени, особливо в проповідях з Євангелія, буде центральним аспектом їхньої катехизації. Очікується, що Святе Євангеліє стане джерелом молитви та духовності у всіх аспектах життя катехуменів. Також існує три етапи розвитку у всій програмі Катехуменату. Цей факт вказує на потребу в катехитичних джерелах, таких як Катехизм УГКЦ Христос – наша Пасха та публікацій і програм, розроблених конкретно для катехуменату.

Зараз ми коротко звернемо нашу увагу на літургійні наслідки Катехуменату. Частина третя Вступу до Християнського Втаємничення Дорослих починається зі слів: «Хрещення дорослих зазвичай відбувається під час Літургії у Велику Суботу»[21] . Тут чітко описуються детальні літургійні інструкції для святкування Великодньої Вечірні, включно з обрядами Хрещення, Миропомазання та з завершенням Літургією Василія Великого.

У Вступі чітко вказано, що ця Служба Божа повинна відбутися ближче до вечора або ранній його період. А саме: «Вона знаменує завершення Великої Суботи та початок нового дня: дня Воскресіння»[22] Завершальним етапом Пасхального святкування є Воскресна Утреня та Божественна Літургія. Для когось це стане великою зміною, але разом з тим започаткується відновлення порядку богослужінь впродовж усього Страсного Тижня.

Містагогія – катехитична підготовка після Хрещення. Її назва означає, що ця підготовка стосуватиметься Святих Таїнств Церкви. Однак, вона має власне значення і важливість, оскільки метою цієї підготовки є повне ознайомлення неофітів з життям церковної громади. Можна прослідкувати деякі переваги, порівнявши настанови Римо- Католицької церкви в наступному уривкові:

236. . . .неофіти з допомогою хресних батьків повинні відчути абсолютний та радісний прийом в громаду та ввійти в ближчі зв’язки зі всіма вірними. [23]

Хоча посібник УГКЦ подає дуже комплексний катехитичний опис цього етапу, варто ще раз наголосити, що саме літургійна катехизація є центральною в цій програмі. Якщо звернути увагу на Євангельські читання впродовж Світлого Тижня, а тоді на недільні читання Святого Письма від Томиної неділі до неділі П’ятдесятниці, стає зрозуміло, що катехизація на тему віри для неофітів є вкрай необхідною. [24]

Висновок

Сьогодні дуже важливо зрозуміти, що Християнське втаємничення дорослих є радикальним євангелізаційним кроком для УГКЦ. Такий крок вже був зроблений програмою «Жива Парафія», яку запропонував Патріарх Святослав в грудні 2011р. Тоді в своєму пасторському посланні він сказав:

Ісус Христос сказав до своїх учнів: «Ви – сіль землі… Ви – світло світу» (Мт. 5, 13–14), – і тим самим закликав нас виходити за межі нашої церковної спільноти, щоб нести у світ Христову науку, щоб перемінювати світ Христовим Духом. [25]

Програма Християнського Втаємничення Дорослих втілює в життя євангелізаційну місію УГКЦ. Вона забезпечує послідовну програму введення дорослих новонавернених до життя і віри у Церкві. Вона також забезпечить модель катехизації для тих, хто вже був охрещений та бажає бути прийнятим до церковної спільноти. Вона стимулюватиме наше літургійне життя, сприяючи відновленню Пасхального чування та переосмислення Хрещення-Миропомазання як таїнств, які дають втаємниченим, чи радше, просвітленим, можливість брати участь у прийнятті Святої Євхаристії разом з усією спільнотою.

[1] Процитовано з книги Aнтуана Аржаковського. Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром: До постконфесійного християнства. Видавництво Українського Католицького Університету 2007. с.132

[2] Там само с.134

[3] Extract from the Speech of His Beatitude Sviatoslav at the Metropolitan Andrey Sheptytsky Institute Fundraiser, Toronto, May 2, 2014.

[4] Папа Франциск, Апостольське повчання, Evangelii Gaudium, Український переклад: Патріарша катехетична комісія УГКЦ, Катехетично-педагогічний інститут УКУ, 2014. пар. 27. С.26

[5] Для отримання всебічного дослідження соціології релігійності сьогодні див. Grace Davie, The Sociology of Religion. London: Sage Publications, 2007.

[6] Соборовий щоденник Митрополита Максима показує, скільки зусиль та часу він доклав до своєї праці в підготовці та проведенні Собору, незважаючи на нестачу поважних богословських джерел. The Second Vatican Council Diaries of Met. Maxim Hermaniuk, C.Ss.R. (1960—1965). Trans. Jaroslav Skira, Leuven: Peeters, 2012.

[7] Robert F. Taft, “EasternCatholic Churches (Orientalium Ecclesiarum),” in Modern Catholicism: Vatican II and After, ed. Adrian Hastings. New York: Oxford University Press, 1991, 135.

[8] Richard Gaillardetz. The Church in the Making. New York: Paulist Press, 2006, 68.

[9] Ключовим текстом був та залишається Edward Yarnold, S.J. The Awe-Inspiring Rites of Initiation: Baptismal Homilies of the Fourth Century. Slough, England: St Paul Publications, 1971.

[10] Austin Flannery, O.P. The Basic Sixteen Documents: Vatican Council II, (Dublin, Ireland: Dominican Publications, 1996), Paragraph 64

[11] Ibid., Paragraph 14.

[12] Ibid., Paragraph 14.

[13] Ibid., Paragraph 6.

[14] Peter Galadza, A Proposal for the Restoration of Gradual Initiation into the Church Culminating in BaptismChrismation During a Parish Sunday Liturgy, Logos, Vol. 51, 3-4 (2010) pp.341-44.

[15] John Paul II. Code of Canons of the Eastern Churches, New English Trans., Washington, DC: Canon Law Society of America, 2001, 686#2.

[16] Congregation for the Eastern Churches, Instruction for Applying the Liturgical Prescriptions of the Code of Canons of the Eastern Churches. Rome: Libreria Ediitrice Vaticana, 1996, #45.

[17] Nenad Milosevic. To Christ and the Church: the Divine Eucharist as the All-Encompassing Mystery of the Church. Trans. Fr Gregory Edwards & Dushan Radosavljevic. Los Angeles: Sebastian Press, 2012, 211.

[18] Всебічне дослідження відродження Вечірньої Літургії Великої Суботи з першим проголошенням Воскресіння Псалмом 81 та Євангелієм від Матея 28:1-20 див. Nicholas Denysenko, Psalm 81: Announcing the Resurrection on Holy Saturday. In Logos Vol. 50, 1-2 (2009) 55-88.

[19] Це найновіше історичне богословське досліження, що містить інформацію про Миропомазання під час обряду Втаємничення та прийняття новонавернених з інших Християнських Церков, є єдиним повним дослідженням англійською мовою. Nicholas Densysenko, Chrismation: A Primer for Catholics. Collegeville, MN: Liturgical Press, 2014.

[20] Ukrainian Catholic Church. Christian Initiation of Adults. First draft, June 2011.

[21] Christian Initiation of Adults. Paragraph 62.

[22] Ibid. par. 63.

[23] ICEL. The Rite of Christian Initiation of Adults. Sydney: E.J. Dwyer, 1987.

[24] Тут знову подається порівняльна методологія. Знаходимо наступне в ОХВД Римо-Католицької Церкви: 237. Оскільки відмінний дух та сила періоду містагогії або катехизації після Хрещення походять з нових особистих переживань тайн та спільноти, його головним часом є так званий період Великодніх Служінь.

[25] Пастирський лист Блаженнішонго Патріарха Святослава. Жива Парафія —Місце зустрічі з живим Христом. Київ: патріарший Собор, 2 грудня, 2011.

Протоієрей Браян Келті,
 доктор філософських наук
 Єпархія Святих Петра і Павла в Мельбурні, Австралія

Джерело: catholicukes.org.au

Розповісти