Коментар Апостола на Обрізання ГНІХ (Кол 2, 8-1)

36

1. Контекст уривка

На початку листа до Колосян, як звичайно робилося у листах, вказується на автора листа (Павло, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей), на адресата (святим у Колоссах і вірним братам у Христі) та уділяється благословення (Кол 1, 1-2), а опісля слідує подяка і молитва (Кол 1, 3-14). Все це розглядається як вступ до листа.

Далі слідує основна частина листа. Уривок, який ми розглядаємо, знаходиться у розділі, в якому апостол Павло звертає увагу на ті помилки, які через навчання псевдовчителів могли б зашкодити вірі.

2. Коментар

8 Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом.

Дослівний переклад початку речення мав би бути: Дивіться, щоб ви не стали здобиччю через філософію …. Іменниковий дієприкметник від дієслова συλαγωγέω (сюлагогео), що означає обманювати, захоплювати як здобич, робити когось рабом. Таким чином вказується на те, що є хтось, хто намагається захопити вірних, яких попереджає Павло, захопити внаслідок обману, шахрайства…. У такому негативному світлі Павло вказує на те, що використовується для цього обману: філософія та пустий обман, шахрайство.

Первісним значенням поняття філософія у грецькій мові є любов до мудрості. Адже, φιλέω (філео) – любити, дружити та σοφία (софія) – мудрість, знання, освіченість. Під філософією розуміється така форма пізнання світу, яка вивчає суттєві характеристики. Філософи старалися пояснити походження світу, людини, взаємовідносини світу та людини.

В елліністичному світі, в часи апостола Павла, термін філософія мав різні значення. Поміж іншими значеннями під філософією розумілося і релігійну систему (вчення) – саме про це тут і йдеться. У такому розумінні термін філософія використовувався також і у релігійному полі: як серед язичників, так і у світі юдео-елліністичному. Філон Олександрійський, визначний представник єврейського еллінізму, що жив приблизно між 20 роком до Хр та 45 роком по Хр у Єгипті, називав філософією отців або філософією Мойсея саме Закон (навчання) Мойсея.  Йосип Флавій, єврейський історик (37-100 по Хр), представляє три релігійні течії, які займали особливе місце у єврейському суспільстві за часів апостола Павла (садукеїв, фарисеїв, та ессенів) як три філософії.

Будь-яке релігійне навчання, будь-яку доктрину, що представляла духовні питання людини, можна було назвати в тому часі філософією.

Вислів пустий обман у грецькій мові вміщає іменник ἁπάτη (гапате) зі значеннями: 1. Обман, але й 2. Захоплення, що йдуть від світу; спокуса, зваба (див Еф 4, 22, та Мт 13, 22). Таким чином треба розуміти, що цей обман є також і спокусою, звабою, є тим, що походить від світу і протиставляється Слову Божому. Цей вислів іде в парі із філософією.  Очевидним у грецькій мові є використання апостолом Павлом риторичної фігури ендіаде, що полягає у вживанні двох або більше слів для виявлення того самого поняття. Таким чином вислів пустий обман треба розуміти не інакше як релігійну систему, іншими словами філософію.

 Вислови людські передання та первні світу є джерелами натхнення для філософії (релігійної системи), тому й стає зрозумілим порівняння її до пустого обману, адже вона не надихається від Христа. Виглядає, що Павло натякає на єврейські передання, на приписи вчення Мойсея та інших старозавітних передань. Це є цілком можливо, адже місто Колоси могло мати ті самі проблеми, що виражені у листі до Галатів. Навʼязування вірним приписів Мойсея Павло прирівнює до  так званого іншого євангелія. І ті, що таке проповідують, бажають перемінити Євангеліє Христове (Гал 1, 6-7).

Апостол Павло робить у листі наголос на Євангелію, протиставляючи його філософії. Ця філософія мала б стосуватися спасіння та засобів його осягнення. Павло протиставляє філософію філософії, а традицію традиції.  Євангельську проповідь, що також могла розглядатися як філософія, але натхненна Христом (Кол 1,23), протиставляє пропонованій філософії за людським переданням та первнями світу. Традицію, що виникла у спільноти в Колосах внаслідок євангельської проповіді (Кол 2, 6-7), протиставляє традиції без Христа, пропонованій псевдовчителями на основі людського передання.

Під первнями світу можна було б розуміти ті первинні елементи, з яких почався світ. Але цей вислів має також і релігійний відтінок: він стає важливим, так як протиставляється Христу. З контексту випливає, що первні світу є тими силами світу, що виявляють своє панування над людиною (Кол 2, 10.15), визначаючи її долю та підпорядковуючи її своїм забаганкам (Кол 2,16.23). Протиставляючи первні світу Христові, Павло вказує на те, що тільки Христос є Господом над усіма, є Господом життя та Господом поведінки і традиції спільноти.

Різноманітні традиції, зазначені Павлом як людські, тобто сформовані людьми, виявляють відповідні їм філософії.

Павло усвідомлює Євангеліє як таке, якого він не прийняв і не навчився від людини, але від самого Бога (Гал 1, 11-12), і проповідуване ним навчання, слово, сприймається вірними не як людське слово, але як Слово Боже, і ті, що його прийняли, почали наслідувати Божі Церкви, тобто творити традицію Христової Церкви (1 Сол 2, 13-14).

Якщо ж навіть брати філософію у її первинному значенні (любов до мудрості), то апостол Павло міг би її й прийняти, але лишень за умови, що мудрістю є Христос. Адже, Павло вважає Христа мудрістю від Бога (1 Кор 1, 30) для вірних у Христі, та протиставляє Христа, Божу мудрість, мудрості світу (див 1 Кор 1-2).

9 У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества,

Вислів у ньому повторюється декілька разів. Цим апостол Павло хоче підкреслити важливість Христа, якому у попередньому вірші було протиставлено фальшиві науки. У ньому тілесно живе вся повнота Божества (Кол 2, 9), у ньому ви є сповнені повноти (Кол 2, 10), у ньому ви обрізані (Кол 2, 11), у ньому ви воскресли (Кол 2, 12), у ньому перемога над началами (Кол 2, 15).

Вислів πᾶν τὸ πλήρωμα τῆς θεότητος σωματικῶς (пан то плерома тес теотетос соматікос) вся повнота Божества тілесно розвиває поняття дійсної присутності Божества у Христі на теперішній момент у спосіб майже відчутний, сприйнятний для органів чуття. Подібно, як це підкреслено у 1 Ів 1, 1 (що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали, і чого руки наші доторкалися, про Слово життя…), – присутність Божества, на яку наголошує прислівник тілесно (σωματικῶς). Можна також припустити, що термін тілесно у даному контексті міг би мати також і відношення до Христа як голови: є голова будь-якого начала і власті (Кол 2, 10), є голова тіла (Кол 1, 18), тобто Церкви. Вказівки на Христа як голову Церкви та на повноту Божества, що у ньому живе, приводять до того ж самого висновку: Христос діє тепер у лоні Церкви, а кожний, хто знаходиться у сфері його дії, є вийнятий, звільнений від влади світу (або також і від приписів Закону Мойсея).

10 і ви причасні в тій його повноті. Він бо голова усякого начала і власти.

Тут маємо висновок відносно того, що було сказано перед тим (Кол 2,9): вірні осягають повноту не від первнів світу, але лишень від Христа. Павло в унісон із євангелистом Іваном стверджує, що від його (Христа) повноти прийняли всі ми – благодать за благодать (Ів 1, 16).

Термінологія стосовно влади, що її використовує Павло є досить різною, а часом і двозначною. У нашому випадку наголос падає на те, що Христос є головою будь-яких начал та властей, незалежно, чи належать вони до середовища людей, чи до духовного світу. Всі вони були сотворені Христом у його творчій діяльності (Кол 1, 16), були ним переможені на хресті (Кол 2, 15), були підпорядковані прославленому Христові як цареві (Еф 1, 21, Флп 2, 10) та будуть знищені згідно Божого задуму (1 Кор 15, 24).

11 У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим.

Павло використовує єврейську термінологію (обрізання), яка, з одного боку, вказувала на видимий тілесний знак, а з іншого боку, на невидимий знак – приналежність до вибраного Божого народу. Проте він зазначає, що тут ідеться не про обрізання, вчинене людиною, а самим Господом. Під приналежністю до Христа Павло розуміє розірвання із будь-якою людською філософією, з будь-якими фальшивими віруваннями та з будь-якими елементами світу. Немає нічого спільного між Храмом Бога живого (що ним є вірні у Христі) та ідолами (усі навчання, системи, традиції та інше, де немає Христа). У цьому апостол є переконаний (2 Кор 6, 16-18).

Вислів σῶμα τῆς σαρκός (сома тес саркос) перекладено як смертне тіло.

У перекладі о. Івана Хоменка, який ми використовуємо, і σῶμα (сома), і σαρξ (саркс) перекладається як тіло, – тому це творить певні незручності.

Павло використовує термін  сома як особовий займенник першої особи однини я. Цей термін використовується Павлом у висловах гріховне тіло (Рм 6, 6), тіло смерті (Рм 7, 24), тіло духовне (1 Кор 15, 44). Сома означає особу, тіло як живий організм, але не тільки як організм якогось одного сотворіння – таким організмом може бути і спільнота, як одне ціле, певна система, що функціонує.  Деколи важко провести чітке розрізнення між сома і саркс, як термінами, що визначають смертність людини, хоча й ця остання завжди вживається Павлом у негативному світлі.

Саркс означає мʼясо, але цим терміном вказується також і на організм, на людину, зазвичай, щоб протиставити душі. Тобто, саркс розглядається як матеріальна частина людини. Ним виражається також і цілісна людина, але у випадку, коли підкреслюється її гріховність і смертність. Саркс діє незалежно від Бога та його Святого Духа, саркс керується власним духом, духом протиставлення та спротиву, саркс  захоплений гріхом і, в кінцевому результаті, підпадає під есхатологічний суд Божий.

Таким чином, грецький вислів ви з себе скинули смертне тіло треба розуміти наступним чином: внаслідок хрещення (нерукотворного обрізання) було скинуто те тіло, що вело до смерті, тіло гріховне, і надано охрещеному інше тіло, що є храмом Святого Духа, тіло, зʼєднане з Христом, тіло, що має перспективу вічного життя у Христі. Все це осягається в обрізанні Христовому: через прийняття Євангелія, людина приймає нове Слово, нову систему життя, відмінну від всіх людських систем, що є лишень пустим обманом. Обрізання, що довершує Христос, є хрещенням, що вводить людину у Церкву, яка є тілом Христовим.

о. Євген Станішевський

Назад

Розповісти