Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом вівторка 20-го тижня по Зісл. Св. Духа

145

Євангеліє

Лк 6, 37-45

37 Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. 38 Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.” 39 Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? 40 Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель. 41 Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? 42 І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, – ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. 43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. 44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.

_____________________________________________

 «Немає доброго дерева, що родило б поганий плід, ані поганого, що родило б плід добрий»

 У суспільстві, в якому ми живемо, часто стараємося дотримуватися тих чи інших норм, вивчаємо правила поведінки, намагаємося не виділятися поміж інших. Тоді наше життя немовби роздвоюється: одне життя живемо всередині себе, а ззовні стараємось грати якусь роль.

Іноді бачимо, що в складних ситуаціях те наше внутрішнє виривається нагору. Коли ми живемо вірою в Бога, то ця віра виринає в тих чи інших обставинах, а коли живемо боязню або злобою, то і все це виходить нагору. Тому ми мусимо бути свідомі того, що Бог допускає нам ті чи інші трудні ситуації нашого життя, щоб виявлялося, ким ми є.

 Бо ситуації нашого життя – немовби дзеркало, де ми бачимо себе; це немовби дерево, де ми народжуємо плоди. Що ми носимо всередині, ким ми є в нутрі, то назовні виявляємо в конкретних випадках нашого життя.

 Стараймося родити добрі плоди!

_______________________________________

Апостол

Флп 2, 17-23

17 Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. 18 Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною. 19 Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. 20 Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, 21 бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса. 22 Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії. 23 Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

_____________________________________________

«Бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса»

Бачимо, що апостол Павло тут дуже категоричний, коли каже, що всі шукають свого, але в цьому є величезна доля правди. Кожен з нас в житті щось шукає свого, щось сподівається, очікує, прагне, за щось бореться, змагається. Ми дуже і дуже рідко відкриті на Господа, на те, що Він нам хоче поручити, промовити, до чого закликати.

І коли подивитись, як Богові не просто послугуватись нами, як не просто «вживати» нас, як свої вибрані знаряддя. Бо ж ми хочемо чогось свого, то й не дивно, що ми не отримуємо того, до чого ми призначені. Спробуймо більше в своєму житті вслухатись, вдивлятись і запитувати Бога на молитві, що Він від мене хоче? Що б я мав зробити в тій ситуації? Як би мав повестись з тою людиною? Як би мав відреагувати на ту несправедливість? Маємо шукати Божого, а не свого.

+Венедикт

Назад


Розповісти