Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом 18-тої Неділі по Зісланні Святого Духа

221

Євангеліє

Лк 5, 1-11

1 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

________________________________

 «…На твоє слово закину сіті»

 У житті, буває, настають хвилини знеохочення, відчаю, коли опускаються руки. Часто, коли зустрічаємо людей, які у відчаї і нічого не можуть вдіяти, то нам здається, що і ми нічого не можемо для них зробити. І, з людського погляду, це правда.

 Сьогодні бачимо, що апостоли не можуть зловити риби, це їм не вдається, однак замість зневіритись і впасти у відчай апостол Петро на слово Христа закидає сіті. Тобто: він йде супроти того, що підсказує йому людська логіка, а діє силою своєї віри, довіри до Христа. Так і ми маємо жити цією вірою в наших обставинах, навіть якщо та реальність, яку ми бачимо, виглядає безнадійно, яку неможливо змінити. І як апостоли довірили свою ситуацію Христові та кинули сіті, тому й зловили багато риби, так і в нашому житті, якщо будемо діяти всупереч обставинам і довіряти Богові, то будемо здобувати багато!

_____________________________________

Апостол

2 Кор 9, 6-11

6 Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. 7 Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. 8 А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло, 9 як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно.» 10 Той, хто достачає насіння сіячеві, додасть і хліб на поживу, і примножить ваше насіння та зростить плоди вашої справедливости, 11 щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові подяку.

________________________________

«Нехай дає кожний, як дозволяє серце»

Майже всі ми, коли час від часу задумуємось, що я можу зробити в цьому світі, як я можу перемінити когось, як я можу змінити моральну, політичну чи економічну ситуацію, почуваємось безпорадними. Певно ж, що маємо найперше змінювати себе, і тоді все навколо зміниться. Як також усвідомимо й те, чого Бог від нас хоче у тій чи іншій ситуації: щоб ми зробили те, на що ми здатні.

У кожній ситуації ми щось здатні зробити, як каже сьогоднішнє Євангеліє, як дозволяє серце. Кожен може зробити щось, що є в його силах, а тоді Бог це помножить. Тому не турбуймося про великі речі. Дивімось, що ми можемо зробити в конкретній проблемі, з цією конкретною людиною. А ми завжди щось можемо і на щось здатні. Коли зробимо хоч щось, то Бог зуміє це помножити. Не біймося робити речі малі, а з них неминуче вийдуть речі великі!

+Венедикт

Назад

Розповісти