Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом суботи 17-го тижня по Зісл. Св. Духа

207

Євангеліє

Мт 25, 1-13 

1 “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2 П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3 Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4 Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5 Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. 6 Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! 7 Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. 8 А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. 9 Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. 10 І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. 11 Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! 12 А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. 13 Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.

__________________________________

 «Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинах оливу»

Наше життя вірою, християнське життя, наша віра в Бога в реальних життєвих обставинах потребує своєї реалізації, свого потвердження. Бо мало сказати: «Я вірую в Бога». Замало просто стати на молитву до Бога. У реальних обставинах наша віра має реалізовуватись, має бути свідченням, має приносити плоди.

У сьогоднішньому Євангелії про мудрих і немудрих дів олива – це якраз те, що вони здобули своїм життям. Не лише їхня віра, бо одні і другі прийшли зустрічати молодого, навіть поснули всі разом. Але одні мали з собою чесноти, добрі діла, інші ж – не мали.

Тому покликання нашого життя – не лише декларувати свою віру, але щоб наша віра немовби зматеріалізовувалась, щоб наша віра була свідченням у нашому житті. Це найбільше видно в житті апостолів. Вони не стільки проповідували про Бога словами, як несли цього Бога своїм буттям. І куди б вони не приходили, то всюди приносили з собою Бога, являли Бога, показували Бога.

 Хай наше життя буде сповнене тої «оливи», сповнене добрих діл!

______________________________________

Апостол

1 Кр 14, 20-25

20 Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі. 21 Написано в законі: «Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не послухають», – каже Господь. 22 Так що мова знак не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж, – не для невіруючих, а для віруючих. 23 Якщо, отже, зійдеться уся Церква разом і всі заходяться говорити мовами, а ввійдуть якісь неосвічені чи невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні? 24 Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи неосвічений, його всі викривають, усі судять; 25 тайни його серця стають явними, і, таким чином, він, упавши ниць на землю, поклониться Богові й заявить, що Бог є справді поміж вами.

__________________________________

«Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі»

Бачимо, що дитина з своєї природи рідко творить зло. Нам приємно з дітьми мати справу, з ними розмовляти, бавитись, бо діти є без пристрастей. Пристрасті ними не керують. Але однаково бачимо, що коли людина росте, вона тоді вже має ставати зрілою і зріло приймати рішення, зріло робити свої кроки.

Тому апостол вказує на те, щоб ми ставились до зла, як діти, тобто не піддавались йому, жили в простоті, просто і безпосередньо поводились. Але одночасно своїм розумом також вміли розрізняти, де є зло і де є гріх, і рішуче та категорично з цим боролись, як зрілі особи.

 + Венедикт

Назад

Розповісти