Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом понеділка 17 тижня по Зісл. Св. Духа

208

Євангеліє

Мр 10, 46-52

46 І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47 Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! 48 Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 49 Ісус же спинивсь і каже: Прикличте його! Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе. 50 Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51 Ісус, до нього звернувшись, каже: Що ти хочеш, щоб я зробив тобі? А сліпий йому: Учителю мій, – щоб я бачив! 52 Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.

__________________________________

 «…Закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!»

У сьогоднішньому Євангелії сліпий жебрак двічі кричить до Христа. Знаємо, що коли приїжджає якась поважна особа, світська чи церковна, завжди стараються створити певну  атмосферу, порядок, зберігати етикет. У часи, коли проповідував Ісус, учні й апостоли також старалися впорядкувати стосунки людей з Ним. Сліпий жебрак порушив таку благоговійну, спокійну ситуацію. Він, напевно, роками сидів і просив собі на прожиття, бо не міг працювати і залежав від ласки людей, але однієї миті, знаючи, що поряд проходить Христос, він усвідомив, що має унікальний шанс зцілитися.

Очевидно, він чув про ті знаки, знамення і чуда, які творив Ісус, тому не просив в Нього хліба чи грошей, але того, чого дійсно потребував.

Отже, сьогоднішнє Євангеліє наголошує, що треба казати Богові про найважливіше, чого ми потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього у Бога, як жебрак.

Це не означає, що треба кричати на молитві, але щоб  серце наше «вопіяло», кричало про те, чого потребуємо. Якщо справді в такому стані, в потребі прийдемо до Бога, Він готовий задовольнити і відповісти на будь-яке наше прохання.

_______________________________________

 Апостол

Еф 1, 22-2, 3

22 І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23 яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.
1 І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2 в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3 Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші.

__________________________________

«Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів»

Апостол нам нагадує, що примхи і похоті, які керували нами до навернення, не можуть мати в нас місця тепер. Оскільки ми хрестилися в Ім’я Христа і зодягнулися в Нього, маємо жити життям, яким жив Він, плекати собі ті думки, які були в Христі Ісусі, вподібнюватися до Нього у всьому.

Часто можемо спостерігати, що в неочікуваних ситуаціях можемо повестись несподівано для себе, зробити щось, чого від себе не чекали. Саме такі ситуації показують нам, що ми є в полоні наших емоцій, наших похотей і пристрастей. Стережімось усього, що віддаляє від Христа!

+Венедикт

Назад


Розповісти