Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом п’ятниці 16-го тижня по Зісл. Св. Духа

243

Євангеліє

Мр 8, 1-10  

1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: 2 Шкода мені люду, – ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. 3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека. 4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі? 5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, – відказали ті. 6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. 7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. 8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; 9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. 10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.

________________________________

«Шкода мені люду»

Так складається у житті, що маємо різні взаємини з людьми: когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, когось не сприймаємо, а то і ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває, що вороги стають друзями, і навпаки. Часто наші почуття, емоції, пережиття змінюються.

 Позиція ж Господа: від створення світу аж дотепер є незмінною – Він не перестає любити людину. Зі своєї любові Він створив людину, і навіть коли вона відпала через свій гріх, Бог дав Свого Сина Єдинородного, Який викупив людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе для нашого освячення і спасіння.

Слова Христа у сьогоднішньому Євангелії:  «Шкода мені люду», передають нам велику Божу любов до кожного з нас. І ми маємо бути свідомі цього у будь-якій життєвій ситуації. Адже Бог не перестає любити, Він так само, як тоді, коли творив чудеса і нагодував 4 тисячі людей, не перестає діяти через чудеса і тепер. Бог є сталий у своїй любові до кожного з нас.

______________________________________

 Апостол

Еф 1, 7-17 

7 У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8 що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9 Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10 щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. 11 У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, 12 щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13 У ньому й ви, – почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. 15 Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16 не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати.

________________________________

«Не перестаю дякувати за вас у моїх молитвах»

Бачимо, як апостол Павло тішиться за ефесян, що вони пізнали Христа. Як він дякує Господеві за те, що відбулося навернення стількох душ. Цей уривок нас вчить найперше радіти за Божі справи на землі, радіти, що вони стаються за нашим посередництвом, що ми можемо бути співучасниками Божих чудес.

Ми більше думаємо про Бога, коли є проблеми, труднощі, клопоти. Але ми рідко дякуємо Богові за те добро, яке ми отримали від Нього. Не кажучи вже про все життя, яке само є великим даром. А якщо розібрати навіть один-єдиний день зі свого життя, хоча би й найгірший, то побачимо, скільки всього Бог нам дає, вже навіть через те, що не допускає гіршого, аніж могло б бути. Коли ввечері стаємо на молитву, подякуємо Богові за все, що Він дав, і дякуймо за те, що Він нам ще готує.

+Венедикт

Назад

Розповісти