Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом середи 16-го тижня по Зісл. Св. Духа

121

Євангеліє

Мр 7, 14-24

14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16 Хто має вуха слухати, хай слухає! 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19 – воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими. 20 Далі казав: Те, що виходить з людини, – те осквернює людину. 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину. 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.

______________________________

 «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Упродовж земного життя Ісуса Христа за  Ним ходили натовпи людей, проте не багато зцілювалися. Лише ті, хто приймали Його з вірою і лише одиниці ставали Його учнями. Схожою є ситуація й сьогодні.

Багато людей, здавалося б, знають про Бога, але дуже мало з них живуть вірою. Бо не можуть вслухатися, щоб почути і побачити як Він діє в житті. Тому маємо дуже важливе завдання – розвивати в собі це розпізнавання Бога й того, що Він хоче сказати нам через ті чи інші обставини, через ті чи інші події в нашому житті. Бо ж Господь каже: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

______________________________________

 Апостол

Гал 6, 2-10

2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. 3 Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого. 4 Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5 кожний бо власний тягар понесе. 6 Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7 Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8 Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9 Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10 Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі.

______________________________

«Носіть тягарі один одного й  тим робом виконаєте закон Христа.»

Що довше ми живемо, то більше знаємо свої вади, свої немочі та слабості. Те саме стосується і хиб наших ближніх. І так, як маємо вчитися приймати свої обмеженості, себе такими, якими ми є, так само мусимо вчитися приймати інших людей з їхніми огріхами. І тоді інші будуть приймати  нас з нашими немочами.

Ми часто очікуємо, щоб інші нас прощали, входили в нашу ситуацію, але найперше маємо пам’ятати, щоб нести слабості та недоліки інших людей. Часто достатньо прийняти людину такою, якою вона є, щоб полюбити її. Коли робимо крок назустріч, вподібнюємось до Бога, який завжди йде нам на зустріч, знаючи наші вади ще більше, аніж ми.

+Венедикт

Назад

Розповісти