Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом вівторка 15-го тижня по Зісл. Св. Духа

197

Євангеліє

Мр 6, 1-7

1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. 2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? 3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його – хіба не тут між нами? І брали йому це за зле. 4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, – як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. 5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; 6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. 7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

__________________________________

 «І заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами»

У покликанні апостолів не можемо знайти ніякої логіки чи розуміння чому саме Господь їх покликав, бо було багато більш освічених, мудріших: фарисеї, садукеї, книжники. Але Бог вибрав їх, звичайних людей, здебільшого рибалок та сповнив силою. Завдяки цьому покликанню сьогодні у світі є мільярд християн, і це почалося 2 тисячі років тому.

Бог дав апостолам силу до покликання і так може діятись в житті кожного. Бог кличе нас до життя, коли ми отримуємо ласку святого Хрещення. Коли ми сповідаємося, причащаємося, молимося, Бог сповнює нас силою жити свято і праведно, силою, щоб панувати, мати владу над нечистими духами. Завдяки цій силі жодні найбільш складні, драматичні, проблематичні обставини не можуть нас знищити духовно. Так, як свічка: якою б сильною не була темрява, вона не може затемнити свічку. Так і обставини ніколи не можуть нами керувати.

Яскравим прикладом є життя святих: вони завжди панували над обставинами, хоча їх могли знищувати тілесно, відбирати їм життя.

Апостолам Господь дав владу над нечистими духами, тому й ми маємо цю владу повсякчас. Тож будьмо свідомі цього, бо ж каже апостол Павло: «Усе можу в укріпляючому мене Христі».

 ______________________________________

 Апостол

Гал 2, 21-3, 7

21 Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.
1 О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп’ятий? 2 Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, а чи тому, що повірили проповіді? 3 Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? 4 Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно! 5 Чи ж той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж він робить це завдяки ділам закону, а чи тому, що ви повірили проповіді? 6 Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”, 7 – тож зрозумійте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама. 

__________________________________

 «Бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно»

Чому апостол Павло такий категоричний? Бо вказує на основу християнської віри, що людина спасається не своїми зусиллями і стараннями, а що спасіння людині подароване. Бачимо цілу історію Старого Завіту, скільки людина хотіла виконати закон перед Богом і не могла, бо не була здатна через свою гріховну природу, яку отримала від Адама і Єви. Христос, як єдиний досконалий чоловік і одночасно, як Бог міг цю прірву, яка постала між Богом і людиною, «засипати», міг цю людську природу припіднести до Божественного життя.

І тому в нашому житті ми мали б робити все, що в наших силах, але маємо розуміти, що нашими особистими зусиллями і стараннями ми не можемо дати собі раду. Саме Господь обдаровує нас ласкою, досконалістю і святістю. Не ми своїми силами, але Божою благодаттю можемо творити великі діла на цій землі! 

+Венедикт

Назад

Розповісти